Богатько В.В.

Вінницький державний педагогічний університет

імені Михайла Коцюбинського

ЕКСПРЕСИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ НЕПОВНИХ СТРУКТУР

З ЕЛІПСОВАНИМ ПІДМЕТОМ У МОВІ МАС–МЕДІА

Однією з найскладніших одиниць у синтаксичній системіукраїнської мови є речення. Засобом вираження такого ситуативно мотивованого, комунікативно орієнтованого й інтенційно маркованого мовлення є неповні речення [3, с. 118].

Неповні речення становлять своєрідне явище в українській мові зі своїми стійкими функціонально-стилістичними параметрами. У конкретних умовах уживання неповне речення, як і будь-яке повне, виконує свою комунікативну функцію, незважаючи на пропуск деяких його ланок. Таке опущення зумовлює інколи формальну неповноту, коли пропускаються члени речення, «необхідність яких зумовлюється семантико-синтаксичною валентністю окремих членів і зв’язком із наявними в реченні членами», а також інколи й до семантичної неповноти речення [1, с. 103].

Семантично неповним речення є тоді, коливідсутні так звані «позамовні чинники», тобто певна ситуація, уся сукупність обставин, за яких відбувається мовлення, у тому числі й набутий мовцями життєвий досвід. Також коли «власне мовні чинники», тобто наявність різних форм слів, переважно синтаксично залежних, які своєю семантикою, морфологічними особливостями і роллю в реченні вказують на лексичне значення, морфологічні особливості та синтаксичну роль неназваного члена, допомагають зрозуміти речення без цього члена [3, с. 116].

Формально й семантично неповні речення складають основну групу неповних конструкцій. Саме такі речення вважаються варіантами розгорнутих, повних структурних типів, становлячи собою їхню неповну реалізацію. «Існування неповних речень є можливим лише при збереженні ними зв’язків з тими вихідними, розгорнутими типами речень, які лежать у їх основі й варіантами яких вони виступають» [7, с. 61].

Для мови преси великою мірою характерні явища синтаксичної конденсації і компресії, тобто явища ущільнення тексту, за допомогою пропусків тих чи інших членів речення. Задовольняючи тенденцію до економії місця на газетних сторінках, ці явища великою мірою закладені в можливостях структури неповних речень. Майже в усіх газетних жанрах простежуються спільні тенденції розвитку синтаксичної системи, зокрема стосовно вживання речень неповної структури.

Неповні конструкції в мові публіцистики представлені різними синтаксичними формами. Їхнє витлумачення завжди спиралося не тільки на лінгвістичні, а й на певні психологічні засади, тому теорія синтаксичної неповноти речення є різнобічною. Водночас на особливу увагу заслуговують умови функціонування таких конструкцій у тексті, активні мовленнєві тенденції в сфері поширення на тлі лінгвостилістичного опису функціональних стилів мовлення. Такий опис публіцистичного стилю мовлення можливий лише за умови комплексної одиниці, зокрема тих речень, які традиційно узагальнює ознаки структурної неповноти і які традиційно розглядаються в сфері емоційно-експресивного синтаксису.

Мета дослідження полягає в з’ясуванні семантичної структури та стилістичних функцій неповних речень із еліпсованим підметом у мові сучасних українських газет.

Стаття являє собою фрагмент ширшого наукового доробку автора, виконаного на матеріалі близько 500 реченнєвих структур, вибраних із газетних статей «Урядовий кур’єр», «Молодь України», «Місто» за 2012 рік.

Речення з еліпсованим підметом переважають серед власне – неповних речень у публіцистичному стилі. Для будови таких речень характерна наявність присудка, який координується з неназваним підметом і членами його групи. Найчастіше такі структури поширені членами присудкової групи і тоді, як слушно зауважує О.М. Назаров, містять висловлення про суб’єкт, який вказує за певних названих обставин об’єкт [4, c. 10]. Непоширені речення вживаються тоді, коли неназваний суб’єкт схарактеризований лише за процесуальною ознакою, без вказівки на його взаємодію з іншими предметами, здебільшого неназвані підмети, що відповідають третій особі. Ними можуть бути слова з найрізноманітнішими предметними значеннями.

Найчастіше в кількох двоскладних реченнях або складносурядній структурі подають інформацію про той самий об’єкт або про багато однотипних об’єктів чи явищ, наприклад: Теплу наказали зрости у ціні («Місто», 30.03.2012); Вінничанам радять пересідати на велосипеди («Місто», 30.03.2012); Тепловиків подали до суду («Місто», 30.03.2012); 190 дослідів протягом трьох років – напрацювання чернігівських юних натуралістів. 50 із них – виробничі, що виконувалися за рекомендацією спеціалістів учених науково-дослідних установ України («Молодь України», 23.09.2009); Промайнули вони – й тут як тут три парубки, звичайно ж, троє пишно вбраних куркуленків. Стоять на екрані – виключно руки в боки («Голос України», 10.09.2010); По Свердлова знесли гаражі(«Місто», 6.04.2012); Вінничан заохочують пройти безплатно флюрографію(«Місто», 6.04.2012).

Пропуск компонентів, зазначених у цих реченнях, зумовлений потребою висловитися лаконічно, без зайвих повторів [6,c. 17]. Часто такі вислови носять інформативний характер, без особливої емоційності: У вагончик контрабанду носили вручну із сусідньої Молдови («Місто», 6.04.2012); Уже цього літа, можливо, добутий газ будуть використовувати промислово («Місто», 6.04.2012). Проте в таких структурах імпліцитне вираження суб’єкта зумовлене не тільки прагненням до лаконізму. Завдяки небагатослівній структурі в неповному реченні виражаються лише найсуттєвіші моменти повідомлення, тільки рематична частина вислову та необхідні для розуміння компоненти тематичного плану: Біля берегів Бразилії знайдено уламки авіалайнера («Місто», 6.04.2012); Йдемо за березовим соком («Місто», 6.04.2012); Купуйте саджанці грамотно («Місто», 6.04.2012). Неповне речення сприймається як єдине ціле і саме тому не відчувається його семантична неповнота, а оповідь ведеться активніше, лаконічніше, чіткіше.

Загальне завдання публіцистики – переконати читача в правильності якоїсь думки – в інформативних газетних жанрах може виконуватись тільки завуальовано: увиразнення певних моментів події, оцінки, її важливості. Пропуск підмета як елемента тематичної групи допомагає авторові вислову привернути увагу читача до суттєвих характеристик об’єкта розмови, наприклад: Не довго буде насолоджуватись сімейним щастям і втретє – зле підхопила Таня. - Потім його знайде наступна («Молодь України», 4.10.2010); Офіціант із «Рієки» – повідомила Таня. –Двічі розлучений («Молодь України», 4.10.2010); І де вони житимуть, якщо й справді вирішать зійтися? В його першої жінки з двома дітьми в гостинці? А може, друга допоможе? (2Молодь України», 4.10.2010). Характерно, що еліпсований у наведених неповних реченнях суб’єкт у попередньому контексті – повних реченнях – виступає об’єктом дії [2, с. 14].

Отже, в неповному реченні виражений імпліцитно компонент належить до центру висловлення, набуває більшої важливості, всупереч його невербалізованості. Особливе ж актуальне навантаження припадає на ознаки цього суб’єкта, значення якої акцентоване за допомогою пропуску самої назви суб’єкта [5, с. 68].

Особлива виразність зображення і лаконічність властива неповним непоширеним реченням із еліпсованим підметом, наприклад: Найдорожчого кота на вінницьку виставку привезли зі Львова («Місто», 6.04.2012); Детально знають з минулої війни, що контингент таких закладів у прифронтовій зоні знищується. Знають, а чи можуть запобігти? («Молодь України», 27.09.2010).

Еліпсис підмета в неповному реченні може сприяти й увиразненню протиставлення, оскільки в наступному реченні вербалізується тільки ознака, протиставлювана іншій, наприклад: Припорошена втомою, життєвими випробуваннями людина, проте – щаслива («Молодь України», 6.01.2010). Протиставлення увиразнює також сполучник проте, ужитий на початку речення.

Еліпсований суб’єкт може бути пов’язаний із вербалізованими членами висловлення стійкими зв’язками. Тоді його лексичне значення встановлюється за допомогою зіставлення з відповідним фразеологічним сполученням слів. Для адресата мовлення такі неповні речення зрозумілі і без широкого контексту, наприклад: Між рідними – не на життя («Молодь України», 12.02.02). Названа в реченні ознака (Не на життя, а на смерть) може бути властива лише слову «війна». Пропуск цього слова спонукає читача замислитися, пригадати відповідне стійке сполучення слів. Цей прийом привертає особливу увагу до вербалізованих компонентів висловлення, підкреслює контраст між загальнолюдськими нормами поведінки й ситуацією, що стала об’єктом зображення. Відношення контрасту виявляється тут на кількох рівнях: між невербалізованим компонентом і властивою йому ознакою (війна між рідними) та названими ознаками, які властиві невербалізованому компонентові (життя-смерть).

Неповні речення з невербалізованим суб’єктом здебільшого вживаються в газетних статтях, присвячених конкретній людині, змалюванню її характеру, вчинків тощо: На хабарі взяли ветеринарного інспектора («Місто», 30.03.2012); Вінничанку, яка ховалась від слідства, затримали в Іспанії («Місто», 30.03.2012); Три військові авіабомби по 500 кг відкопали в лісі («Місто», 30.03.2012); Мільйонерку з Вінниці, яка взяла кредит з банку і зникла, розшукали у Москві («Місто», 30.03.2012); У Вінниці покажуть польське кіно («Місто», 6.04.2012). У цих текстах суб’єкт речень іноді виступає основним об’єктом зображення. Ті речення, які подають його характеристику, експліцитно чи імпліцитно виражають назву об’єкта, яка протягом усього викладу є чи була компонентом тематичного плану.

Підмет нерідко може бути пропущений і в залежній підрядній частині складнопідрядного речення мети, при умові вияву його спільності з підметом головної частини, наприклад: Дружина писала любовні листи на англійській мові, а я бігав до перекладачів, щоб перекладали їх(«Місто», 30.03.2012); Не забути б тільки попросити дівчат із групи капіталістичних країн, щоб дістали соску – це такий дефіцит («Молодь України», 14.10.2009); А до геологів та географів послали потай вивідувачів, щоб домовилися про перемир’я аж до ранку («Молодь України», 4.10.2009). Уведення до підрядної частини підмета не тільки призводить до непотрібних стилістичних повторів, але й руйнує гостроту протиставлення між предикатами, послаблює відтінок іронії, а отже, й вплив на читача.

Отже, неповні речення з еліпсованим підметом у мові сучасних мас-медіа – цілком природний та ефективний спосіб вираження думки в умовах реальної комунікативної дійсності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис / І. Р. Вихованець. – К.:Либідь, 1993. – 368 с.

2. Дзюбак Н. М. Структурно-комунікативні ознаки неповноти речення: Автореф. дис. ...канд.філол. наук: 10.02.01 «Укр. мова» / Н. М. Дзюбак. – К., 1999. – 18 с.

3. Марченко Т. В. Формальна, семантична і комунікативна неповнота речення / Т. В. Марченко // Вісник Львів. ун-ту : Сер. філологічна. – Вип. 34. – Ч. 1. – Львів, 2004. – С. 113-119.

4. Назаров А. Н. К вопросу о выделении неполных предложений в особый грамматический тип / А. Н. Назаров // Вопросы синтаксиса русского литературного языка. – Труды ІІІ-ІV конференции кафедр русского литературного языка пединститутов Поволжья. – Куйбышев:КГПИ, 1963. – С. 8-11.

5. Сковородников А. П. Эллипсис как стилистическое явление современного русского литературного языка (пособие для спецкурса) / А. П. Сковородников. – Красноярск : КГПИ, 1978. – 94 с.

6. Чередниченко І. Г. Граматична структура неповних речень та основи їх класифікації / І. Г. Чередниченко // Українська мова і література в школі. – 1954. – №3. – С.14-20.

7. Юхт В. Л. Некоторые вопросы теории неполных предложений (на матери але совр. англ. языка) / В. Л. Юхт // Филол. науки. – 1962. – №2. – С. 59-69.