Кикоть В.М.,к.ф.н., Зосимчук І.О.

Східноєвропейський університет економіки та менеджменту

Антропоніми як мовні та культурні реалії

Власні імена займають значне місце в складі лексики будь-якої мови, у тому числі англійської та української. При порівнянні мов і культур можна виділити спільні та розбіжні елементи. Що більш самобутні мови, які порівнюються, то менше в ній історії було культурних взаємовідносин, то більше вони відрізняються одна від одної. В національних реаліях можна прослідкувати самобутні риси, які й містять розбіжності між культурами, народами. Ономастична лексика дозволяє пов’язувати вивчення англійської мови з літературою та історією англійського народу, його культурою. Актуальність дослідження антропонімів зумовлена тим, що проблема їхньої семантики належить до важливих питань сучасної науки про мову – це засвідчується наявністю публікацій у фахових виданнях сучасного періоду та спробами теоретичного осмислення змісту зазначених концептів, їхніх функцій у площині об’єктивно лінгвістичного підходу та літературно-художньої системи. Ці питання розглядають у своїх роботах Б. М. Ажнюк, С. Р. Бабушко, Н. А. Бойко, В. В. Бушкова, Т. О. Гаврилова, П. Г. Зеленський, Л. Т. Масенко, Т. С. Олійник, І. Г. Сагун, Г. Д. Стецюк, І. М. Тимощук, Г. Д. Томахін, О. В. Цехмістренко.

Антропоніміка – розділ ономастики, який вивчає антропоніми – імена людей, прізвиська, псевдоніми та криптоніми. Вивчаються також антропоніми літературних творів, імена героїв у фольклорі, міфах та казках. Якщо йдеться про субординацію понять, врахувавши всі різноманітні якості та ознаки власних назв, то перше місце серед них безперечно займають антропоніми.

Антропоніміка вивчає функції антропоніма в мові – номінацію, ідентифікацію, зміну імен, що пов’язано з віком, життям серед людей іншої національності, вступом у таємні організації, переходом до іншої віри та ін. Предметом теоретичної антропоніміки є закономірності виникнення та розвитку антропонімів, їхня структура, моделі антропонімів, взаємодія мов в антропонімії. Прикладна антропоніміка вивчає проблеми норми в іменах, методи передачі одного імені в різних мовах. До антропонімів належать всі види особистих імен та прізвища. У різних країнах набір імен, з яких складається офіційне іменування людини, неоднаковий. В англомовних країнах система імен не проста: кожен має ім’я (name, given name) і прізвище (last name, family name, surname), але також трапляються подвійні імена, подвійні прізвища. Українське по батькові не має аналогів у європейських мовах. Однак при всіх відмінностях у кожної людини в будь-якій країні є ім’я та прізвище.

Антропонім називає, але водночас він не є лише ярликом, котрий не приписує референту абсолютно ніяких якостей і не повідомляє про нього ніякої інформації. Ця інформація дещо іншого виду, ніж ті ознаки, з яких складається значення, в основі якого лежить уявлення про категорію, клас об’єктів. Цьому значенню властиві, як правило, такі ознаки:

- вказівка на те, що носій антропоніма – людина: Alice, Mabel є жіночими іменами, на відміну від London, Paris які є топонімами, тобто назвами міст;

- вказівка на відношення до національно-мовної спільності: антропоніми Mary Ann, William мають англійське походження на відміну від антропоніма Dinah яке має індійське походження;

- вказівка на стать людини: антропоніми Bill, Pat вказують, що їх носій є чоловіком, на відміну від антропонімів Add, Alice які належать жінкам.

Таким чином, антропонім – це власна назва, яка складається з особистого імені та прізвища, яке має кожна людина. Він називає, але при цьому не визначає якостей. В його значенні присутні три ознаки: вказівка на те, що антропонім називає саме людину, вказівка на стать та на відношення до національно-мовної спільності. Іноді, антропоніми збігаються по всіх трьох ознаках, тому ці ознаки використовуються переважно для виділення великих груп антропонімів.