Кіберник О. В.,

здобувач Запорізького національного університету

Об’єкти наукової експертизи у діяльності адміністративно-юрисдикційних органів України

Вирішення питань в одній з трьох сфер адміністративно-юрисдикційної діяльності (далі – АЮД) – у справах про адміністративні правопорушення, спорів з публічною владою (у т. ч. притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців) і за скаргами громадян – вимагає від посадових осіб органів публічної влади при ухваленні рішень у межах своєї компетенції спиратися на достовірно встановлені факти. Забезпечення належної якості такого рішення передбачає залучення низки потрібних фахівців, у т. ч. експертів – фахівців, які мають спеціальні знання (досвід, за Л. Нікітіною) в АЮД. За влучною думкою А. Іванова і Т. Коломоєць, ці знання у адміністративно-деліктному провадженні являють собою сукупність науково обґрунтованих знань в галузі науки, техніки, мистецтва та ремесла спеціаліста у межах будь-якої професії, які відповідно до норм адміністративно-деліктного законодавства є необхідними для повного, всебічного, об’єктивного встановлення обставин, що входять до предмету доказування та вирішення інших завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Науково обґрунтовані висновки експертів є важливою передумовою вирішення конфлікту між правопорушником і суб’єктом, чиї права (інтереси) порушені, на вищезгаданих засадах об’єктивності, повноти, всебічності і неупередженості. І якщо норми адміністративного процесуального законодавства – Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV і Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-X (далі – КпАП) – передбачають можливість посадових осіб адміністративно-юрисдикційних органів (далі – АЮО) використовувати експертів при вирішенні справи, то положення Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96 не передбачають такої можливості. Такий стан з правом проведення наукової експертизи не можна вважати прийнятним. Оскільки навіть якщо нині існує стійка тенденція розширення сфери АЮД суду (підкреслено Д. Вітюк), який керуються нормами вказаних кодексів, то тенденція збільшення навантаження на суддів за рахунок перегляду рішень органів публічної адміністрації за результатами розгляду скарг (заяв) громадян, повинна бути виключена. Суттєвою гарантією припинення такої тенденції стане надання вказаним органам права за об’єктивної потреби призначати проведення наукової експертизи і покладання її результатів в основу свого рішення. Її призначення доцільне з огляду на нинішню редакцію ст. 5 Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу» від 10.02.1995 № 51/95, відповідно до якої об'єктами наукової та науково-технічної експертизи можуть бути: 1) діючі об'єкти техніки (в тому числі військової) та промисловості, споруди, природні об'єкти тощо, стосовно яких виникає потреба отримати науково обґрунтовані експертні висновки; 2) проекти, програми, пропозиції різного рівня, щодо яких необхідно провести науково обґрунтований аналіз і дати висновок про доцільність їх прийняття, впровадження, подальшого використання тощо. Обов'язковій науковій і науково-технічній експертизі підлягають: 1) державні цільові наукові і науково-технічні програми; 2) міждержавні наукові і науково-технічні програми, що реалізуються на підставі міжнародних договорів України в межах її території; 3) галузеві і міжгалузеві програми у сфері наукової і науково-технічної діяльності; 4) інноваційні програми та проекти державного значення. З ініціативи організацій та установ, до компетенції яких належить вирішення відповідних питань, експертизі підлягають: 1) окремі науково-технічні проекти; 2) науково-технічна продукція; 3) науково-дослідні роботи (фундаментальні та прикладні дослідження) в усіх галузях наукової діяльності; 4) дослідно-конструкторські роботи (комплекс робіт, що виконуються на основі технічних завдань з метою розроблення дослідно-конструкторської документації); 5) наукові праці у вигляді спеціально підготовлених рукописів, наукових доповідей, опублікованих монографій чи посібників; 6) процес впровадження результатів наукових досліджень і розробок, інші види наукової та науково-технічної діяльності, що сприяють прискоренню науково-технічного прогресу; 7) дисертаційні дослідження, науково-технічна документація на раціоналізаторські пропозиції, винаходи; 8) права на об'єкти інтелектуальної власності, включаючи їх вартісну оцінку; 9) ефективність науково-технічних та інноваційних проектів; інші об'єкти наукової і науково-технічної діяльності, щодо яких виникає потреба у проведенні експертизи, отриманні науково обґрунтованих експертних висновків. За результатами дослідження перерахованих об’єктів експертизи отримуємо нову інформацію про них. Вона стає підставою для вірної оцінки АЮО фактичних обставин справи.

Отже, об’єктом наукової експертизи у адміністративно-юрисдикційному провадженні (далі – АЮП) може стати: 1) за скаргами громадян будь-що з перерахованого вище; 2) у справах про адміністративні правопорушення – ті об’єкти, які стали елементом правовідносин, описаних хоча б в одній з гіпотез чи диспозицій норм особливої частини КпАП; 3) спорів з публічною владою з питань притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців та ін. – об’єкти, які стосувалося сфери компетенції державного службовця, якого притягають до дисциплінарної відповідальності, або ж скарги особи, яка, будучи невдоволеною рішенням публічної адміністрації, оскаржує його до суду. До Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96 варто внести зміни про право посадових осіб органів публічної адміністрації призначати експертизу, якщо порушене у скарзі чи заяві громадянина вимагає науково обґрунтованого висновку експерта. Обґрунтоване за допомогою такого висновку рішення за результатами розгляду звернення громадянина покликане об’єктивно сформувати в останнього впевненість у належному (якісному) вирішенні порушеного ним питання, що, відповідно, виключає причини подальшого оскарження отриманого ним рішення.

Таким чином, розширення застосування наукової експертизи у сфері АЮД вимагає внесення до законодавства низки норм, у яких буде конкретизовано об’єкти експертного дослідження визначено порядок залучення експертів, оплата їх праці, диференційовано строки проведення експертизи тощо.