Канд. психол. наук Самошкіна Л. М., студ. Сіпєтая А. С.

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара, Україна

Дидактична казка у процесі вивчення загальної психології (досвід власних розробок)

Дидактична казка покликана передавати у доступній метафоричній формі деякі нові знання, а також навчальні завдання та інструкції. Для цього використовується прийом одухотворення абстрактних символів з допомогою якого і створюється образ казкового світу, в якому вони живуть. Такі казки розкривають зміст і важливість певних знань.

Слід зазначити, що упаковуватися в казкову капсулу може як навчальний матеріал, пов'язаний з об'єктами зовнішнього світу, так і матеріал, що стосується інформації про внутрішній світ людини - її психіці, тобто можлива робота з психологічними поняттями [1].

Структура такої казки виглядає таким чином: 1. Введення в казкову країну, в якій живе символ. Розповідь про вдачі, звички, життя в цій країні.

2. Руйнування благополуччя. Руйнівником можуть стати злі казкові персонажі, стихійні лиха, важкий емоційний стан. 3. Відновлення цих відносин, зв'язків [2]. Найчастіше така казка закінчується невеликим завданням (пов'язаним з її темою), яке виконується після прочитання.

Звертаючи увагу на техніку складання потрібно сказати, що такі казки можна скласти у вигляді загадки, прислів'я, використовуючи римування, мнемотехничні прийоми, наприклад рисункові.

Прийоми, використовувані під час складання можна умовно розділити на дві групи: когнітивні та метафоричні.

Когнітивні прийоми забезпечують презентацію поняття, контроль і процес його засвоєння.

Основним прийомом для презентації є одухотворення, персоніфікація поняття, тобто воно стає героєм казки. Для цього йому підбирається ім'я, яке має бути співзвучне з самим поняттям. Названого героя необхідно наділити тими ознаками, які властиві поняттю і відобразити їх у його взаємодії з іншими персонажами. При цьому можна використовувати додаткову наочність і потрібну інформацію поміщати в характеристики одягу, опис навколишньої природи, чарівної країни [2].

Приклад: «…Она [одна из голов дракона] выглядела строго и непреклонно, много запрещала, требовала идеального поведения, грозила санкциями и вообще старалась контролировать все поведение. – Я запрещаю находиться этому мальчишке в музее, от него могут быть проблемы – говорила она».

Така форма подачі матеріалу дуже вигідна, тому що без особливих зусиль привертає увагу учнів і допомагає його утримувати в пропонованому інформаційному полі, тому слухачеві не треба через силу виконувати завдання, інтерес і захопленість сюжетом дозволяють досить легко сприймати інформацію.

Крім того отримана через одухотворення, взаємодію персонажів, використаний в казці гумор образність матеріалу допомагає краще запам'ятовувати інформацію, на відміну від сухого тексту, який часто можна спостерігати в підручниках. Та й саме розуміння того, що я зараз буду читати або слухати казку викликає райдужні очікування і позитивні установки щодо того, що відбувається.

Для кращого засвоєння обране поняття необхідно висвітлювати з різних сторін. Це дозволить застосувати отримані знання на практиці. Що відобразить контроль засвоєння, який так само має свої особливості. Перед читачем постає завдання не просто вивчити матеріал і вирішити завдання, а в якомусь роді розгадати ребус, а точніше вивудити з казки суть, вході казкового шляху виконати якісь нескладні завдання і врятувати героя, що теж робить процес виконання роботи і засвоєння більш легким і цікавим.

Контроль засвоєння може бути покроковий, коли потрібне введення слів у текст, етапний - питання/загадки поміщають в середину казки та підсумковий (тести). Приклад: «Задание: подписывайте головы дракона в данном вам приложении по мере прочтения сказки и их узнавания».

Що стосується умовного поділу прийомів на когнітивні та метафоричні, то до останніх можна віднести введення в казку гумору, злих персонажів, стихійних лих.

В тексті казки бажана присутність образів всіх п'яти модальностей сприйняття: зорової, слухової, нюхової, смакової, тактильної (шкірної) [2]. Приклад слухової і зорової модальності: «Голова с правой стороны очень молодо выглядела, я бы даже сказал по-детски. Она хотела, чтоб ты остался со мной навсегда.

- Мне весело с Антошей! Теперь мы с ним никогда не расстанемся – кричала она громче всех, перебивая кого придется».

Також ефективним вважається використання прийому потрійного викладу, коли в одній казці є 3 історії і в третій закладена потрібна найголовніша думка.

При складанні або підборі казки потрібно враховувати ступінь її насиченості поняттями і обсяг. Завантаженість поняттями зробить її складною для сприйняття, занадто проста казка так само знизить якість навчання. Торкаючись обсягу казки слід пам'ятати, що не великий обсяг легше сприймається. Крім того важливим у казці є гармонійне поєднання всіх прийомів.

Таким чином, можна виділити такі функції дидактичних казок у процесі навчання: 1) мотиваційну - підвищення рівня мотивації у вивченні навчального предмета; 2) організаційну - залучення уваги до досліджуваних об'єктів, підвищення інтересу до навчального матеріалу, поліпшення мікроклімату на занятті; 3) змістовну - поглиблення розуміння окремих властивостей досліджуваного об'єкта, пошук і повідомлення додаткових відомостей про нього; 4) контрольну - коректне виявлення наявних недоліків у засвоєнні матеріалу, ступеня і глибини його усвідомленого засвоєння [3].

Найчастіше дидактичну казку використовують в роботі з дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку. Але з дорослими така казка так само може використовуватися. Хоча ця практика менш поширена.

Дидактичні казки успішно використовуються на різних етапах навчального процесу.

Казки необхідного змісту або уривки з них, зачитані з метою цілепокладання на початку заняття, сприяють концентрації уваги учнів, посиленню їх мотивації, сприяють самостійному поглибленому вивченню теми.

Включення дидактичних казок в структуру заняття формує в учнів позитивні емоції, що сприяє мимовільному засвоєнню нового матеріалу. Нестандартна форма введення понять дозволяє побачити об'єкти що розглядаються з «незвичною» сторони, що сприяє більш глибокому, міцному і усвідомленому оволодінню матеріалом.

На етапі закріплення і контролю засвоєння матеріалу можливе виконання учнями різних творчих завдань посильного для них рівня. Наприклад: «Продовж казку», «Проаналізуй казку», «Виправ казку», «Знайди в казці помилки» і т.п. Що дозволяє учням поглиблювати програмні знання.

Підсумкове повторення. Складання власних казок по темам, вивченим протягом навчального року, дозволяє «обіграти» в дидактичній казці відразу декілька необхідних ідей, знайти нові зв'язки і відносини між вивченими явищами («героями») [3].

Таким чином, розглянувши більш детально особливості дидактичної казки, стає зрозумілим, наскільки зручною у використанні вона є.

Література:

1. Вачков, И. В. Сказкотерапия. Развитие самосознания через психологическую сказку/ И. В. Вачков. – М.: Ось- 89, 2007. – 144 с.

2. Зинкевич-Евстигнеева, Т. Д. Основы сказкотерапии / Т. Д. Зинкевич-Евстигнеева. – СПб.: Речь, 2006. – 170 с.

3. Любичева В. Ф., Мухамедьянова Р. Р. Обучение младших подростков сочинению дидактических сказок как средство гуманизации математического образования/ В. Ф. Любичева, Р. Р. Мухамедьянова// Вестник Томского государственного университета. – 2008. – № 307. – С. 127–131.