Гогора С.І., Миськова Н.В.

Буковинська державна фінансова академія

c

В умовах фінансової кризи та нестабільності ринкового середовища по-новому порушується питання про методи ведення економічної діяльності підприємства. Традиційні структури та форми господарювання змінюються. У цих умовах керівники підприємств, вивчаючи і формуючи те, що називається цивілізованою формою ринкових відносин, стають своєрідними «архітекторами» розвитку нових господарських зв'язків і методів здійснення господарської діяльності.

Актуальність даної теми в таких умовах розвитку економіки зростає все більше і більше. Роль витрат підприємства як невід’ємної складової виробничого процесу збільшується, що в свою чергу вимагає повного переосмислення теорії виробництва починаючи від вхідних ресурсів і закінчуючи кінцевим продуктом, готовим для продажу. Визначення витрат - це невід’ємна умова успіху, тому що від їх обсягу безпосередньо залежить розмір прибутку, який одержить підприємець.

В Україні дослідженням цієї проблеми займалися: Граковський Ю., Белоусова І., Антоненко Н., Коваленко О., Будима О., Мачулка О., Дерій В.

Економічне розуміння витрат базується на проблемі обмеженості ресурсів і можливості їхнього альтернативного використання. Застосування ресурсів у одному виробничому процесі виключає можливість їхнього використання за іншим призначенням.

З позицій бухгалтерського підходу до виробничих витрат варто відносити всі реальні, фактичні витрати, що здійснюються в грошовій формі. Такими можуть бути: заробітна плата робітників; плата за оренду будинків, споруджень, верстатів, устаткування; оплата транспортних витрат; оплата послуг банків, страхових компаній і т.д. [3; 91]

З позицій економічного підходу до витрат виробництва варто відносити не тільки фактичні витрати, здійснювані в грошовій формі, але і не оплачувані фірмою витрати, витрати, пов'язані з упущеною можливістю самого оптимального застосування своїх ресурсів.

В переважній більшості випадків альтернативне використання коштів є прихованим. Тому досить важливо вміти визначити, в якому напрямку використовувати наявні грошові фонди підприємства для прийняття правильних економічних рішень [1; 47].

Розмір цих витрат залежить від цін на ресурси необхідних для виробництва товару, а також від технологій їхнього використання. Ціна, за якою купують ресурси, не залежить від фірми-виробника. Вона визначається взаємодією попиту і пропозиції на ці ресурси. Отже, для підприємця є дуже важливим технологічний аспект формування витрат виробництва, що визначає, з одного боку, кількість ресурсів, що залучаються, та якість їхнього використання , з іншого.

Можливості зниження витрат виробництва виділяються й аналізуються по двох напрямках: по джерелах і по чинниках.

Джерела - це витрати за рахунок економії яких можуть бути знижені витрати виробництва. Чинники - це техніко-економічні умови, під впливом яких змінюються витрати.

Основними джерелами зниження витрат виробництва і реалізації продукції є: зниження витрат сировини, матеріалів, палива і енергії на одиницю продукції; зменшення розміру амортизаційних відрахувань, що припадають на одиницю продукції ; зниження витрат заробітної плати на одиницю продукції ; скорочення адміністративно-управлінських витрат; ліквідація непродуктивних витрат і втрат [1; 48].

На економію ресурсів значний впливає має число техніко-економічних чинників. Найбільше впливають такі групи внутрішньовиробничих чинників як: підвищення технічного рівня виробництва; удосконалювання організації виробництва і праці ; зміна обсягу виробництва.

Зниження витрат виробництва в даний час забезпечується в основному за рахунок внутрішньовиробничих чинників.

Значне зниження витрат виробництва досягається в результаті застосування прогресивних методів організації виробництва. Прикладом служить розроблена в Японії і отримавша широке застосування в усьому світі система організації виробництва “just in time“. Вона знижує витрати виробництва за рахунок бездефектного виготовлення продукції. Сутність її полягає в тому, що комплектуючі вироби, деталі поставляються споживачу у визначене місце, у потрібний час, у необхідній кількості. Якщо попадаються браковані деталі, виробничий процес зупиняється, тому що запасів на робочому місці немає.

Система “just in time “ сприяє зниженню витрат на двох напрямках:

· знижуються витрати на складування і збереження напівфабрикатів і в споживача, і у виробника. Останній крім того знижує витрати на реалізацію.

· застосування системи неможливе без забезпечення бездефектного виготовлення продукції в постачальника. Японські підприємства в цих цілях навчають усіх співробітників методам контролю якості і т.д. , підвищують відповідальність виробничих робітників за якість, використовують автоматичні пристрої для контролю якості. В результаті знижуються витрати виробництва, що пов’язані з повторним опрацюванням бракованих виробів, витратами сировини і заробітної плати.

У рамках системи “just in time“ розроблені і використовуються підсистеми, гуртки якості і т.д., що забезпечують економію витрат під час руху комплектуючих деталей по цеху в результаті підвищення відповідальності за якість продукції в робітників і спеціалістів, полегшення керування виробничим процессом [2; 9].

Велику увагу економісти приділяють таким резервам зниження витрат, як зміна класифікації, вирахування і калькулювання витрат. Наприклад, розмежування витрат на виробництво продукції вищої якості і на виробництво нестандартної продукції; застосування єдиної системи калькулювання витрат на всіх стадіях життєвого циклу виробів; посилення ролі калькулювання; більш чітке виділення витрат на управління, підготовку виробництва, реалізацію досягнень науково-технічного прогресу, у тому числі підвищення якості продукції і т.д.

Отже, можна зробити висновок, що виробництво будь-якого товару потребує затрат економічних ресурсів, що, у силу своєї відносної рідкості, мають визначені ціни. Кількість якогось товару, що фірма намагається запропонувати на ринку, залежить від цін (витрат) і ефективності використання ресурсів, необхідних для його виробництва, з одного боку, і від ціни, по якій товар буде продаватися на ринку, - з іншого. Проте в процесі виробництва фірма-виробник поряд із витратами виробництва несе також витрати на просування товару на ринок, проведення маркетингових досліджень, організацію реклами, сплачує податки тощо.

Список використаних джерел:

1. Будима, О. Система обліку витрат на виробництво та їх характеристика / О. Будима // Держава та регіони. – 2008. - №2. – С. 47-51.

2. Дерій, В. Проблема обліку витрат і доходів підприємства та перспективи їх рішення в Україні / В. Дерій // Бухгалтерський облік і аудит.–2008. - №4. – С. 7-11.

3. Коваленко, О. Класифікація витрат ресурсів як основа оцінювання собівартості продукції / О. Коваленко // Економіка АПК. – 2008. - №4. – С. 90-95.

Реквизиты для оплаты: Получатель: ДCП Схід , р/с 26005060056478 в КБ Приватбанк , г.Днепропетровск , МФО 305299 , ОКПО 30663998 Адрес получателя: 49000 , Украина , г.Днепропетровск , ул. Бердянская 61б

Сумма к оплате: 48 украинских гривен

Счет для оплаты Вы можете заказать по электронной почте info@rusnauka.com или факсу +38 0562 342961. Не оплаченные работы не печтаются , не забудьте в назначении платежа указать фамилии авторов.После оплаты просим выслать на отсканированную копию документа об оплате. После опубликования Ваша работа будет выслана на адрес :Україна, м. Чернівці, вул. Челюскінців, 8/20, 58000 Миськова Н. В.

Ориентировочный срок публикации в течении 3-4 недели с момента проведения конференции.

Справки по телефонам +38 0562 342961 , +38 056 3701313 , e-mail: info@rusnauka.com