Чорна А.А.
Науковий керівник Малицький В.В.
Буковинська державна фінансова академія
Аналіз структури зовнішнього боргу України
Постановка проблеми. На сьогоднішній день економіка
України знаходиться у важкому стані: гривня знецінюється, величина валового
внутрішнього продукту знижується, що, відповідно, тягне за собою масові не
виплати заробітної плати державним працівникам, погіршення умов малого і
середнього бізнесу, банкрутство багатьох банків і фірм та ін.. Для того щоб
витягнути країну з такої ситуації держави залучає додаткові кошти, особливо з
зовнішніх джерел(як наприклад кредит в Міжнародному валютному фонді, перший
транш якого отримано в 2008 році). За рахунок цього спостерігається різке
зростання зовнішнього боргу України, який на сьогодні становить 185,203 млрд. грн., що
втричі більше ніж аналогічний показник 2005року.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Різні аспекти аналізу цієї проблеми розкрито у
працях відомих українських вчених - фінансистів, зокрема О.Василика, Т. Шемета,
Т. Вахненка, О. Рогача, Ю Пасічника, О. Іваницької, Б. Мізюка Н.
Зражевської та інших.
Постановка завдання. В даній
статті ми будемо намагатися якомога глибше розглянути питання структури
зовнішнього боргу України на кінець вересня 2009 року, а також порівняти дані поточного
року з минулими, тобто проаналізувати динаміку зовнішнього боргу і його
складових у часі.
Виклад основного матеріалу. Перед
кожною країною в той чи інший час постає проблема нестачі власних фінансових
ресурсів. Це може бути спричинено як необхідністю внутрішнього інвестування, покриття дефіциту
державного бюджету, соціально-економічних реформ, так і для виконання боргових
зобов'язань. Тому щоб забезпечити подальший розвиток країни необхідно залучати
потрібні ресурси зовні. В таких випадках і використовують зовнішні запозичення.
Для України, як достатньо молодої держави, яка після розпаду Радянського
Союзу отримала практично нульовий резерв банківських активів використання
даного методу залучення фінансових ресурсів є досить актуальним. Сьогодні ж залучення
зовнішніх запозичень спрямоване переважно на покриття державного дефіциту, а
також погашення вже існуючої заборгованості.
Використання залучених котів за цими напрямками є досить небезпечним, так
я може призвести до стримування
інвестиційної діяльності у
приватному секторі, підвищення вразливості до фінансових криз, фінансових
ризиків, загострення бюджетних проблем. Але воно має і свої плюси, як–от
збільшення інвестицій,
підвищення якості людського капіталу,
фінансування дефіциту бюджету, оптимальний розподіл у часі тягаря
фінансування суспільно значущих проектів
довготривалого користування,
підтримання динамічної рівноваги
грошово –кредитного ринку тощо.
Активне використання урядом зовнішніх запозичень призвело до значного
підвищення зовнішнього боргу України, тобто всієї державної заборгованості з іноземних джерел. На
сьогодні зовнішній борг України складає 185,204 млрд. грн., що на 29,7% більше ніж аналогічний показник на кінець 2008р. Хоча за 2009
рік було здійснено погашення вже існуючого боргу, але за рахунок отримання другого траншу кредитної лінії
МВФ у рамках спільної програми “Стенд-бай” в обсязі 1 млрд. СПЗ зовнішній борг все ж таки збільшився.
Щоб виявити істотні причини зростання темпів зовнішнього боргу необхідно проаналізувати
динаміку зміни величини його складових. Отже, до складу державного зовнішнього боргу входять:
- прямий державний зовнішній борг, що формується через
залучення іноземних кредитів, безпосереднім позичальником за якими є держава,
та випуск державних цінних паперів у вигляді зовнішніх державних позик.
Обслуговування цієї частини зовнішнього державного боргу здійснюється за
рахунок коштів державного бюджету. На кінець вересня 2009р. величина прямого
державного зовнішнього боргу складає 121,490 грн. і 65,6% від загальної суми
зовнішнього боргу;
- гарантований(або умовний)
державний зовнішній борг, який формується за рахунок іноземних кредитів,
залучених іншими позичальниками під державні гарантії. Відповідальність щодо
обслуговування цих кредитів несе безпосередній позичальник, але у разі
невиконання ним своїх боргових зобов'язань перед нерезидентом згідно з умовами
угоди про позичання набуває чинності державна гарантія щодо виконання платежів
на користь іноземного кредитора. У такому разі умовні державні фінансові
зобов'язання стають прямими. На сьогодні гарантований державний зовнішній борг
складає 63,713грн. і 34,4% від загальної суми боргу.
Слід зазначити, що обсяг
державного боргу та його структура значною мірою визначають рівень боргового
навантаження та стан платоспроможності держави. Для того щоб не допустити зростання боргового навантаження уряди
країн передусім контролюють
рівень прямого державного боргу, оскільки операції саме за ним безпосередньо
впливають на показники державного
бюджету. Тому необхідно більш детальніше проаналізувати структуру прямого
державного боргу.
За
ознаками кредиторів зовнішній державний борг України станом на 31 вересня
2009р. має таку структуру:
- заборгованість за позиками,
наданими міжнародними економічними і фінансовими організаціями(Рис. 1) – 55,9%(прямого
державного боргу);
- заборгованість за позиками,
наданими іноземними державами(Рис.2) – 10,7%;
- заборгованість за позиками,
наданими іноземними банками (фідуціарні позики) – 0,0005%;
- заборгованість за
облігаціями зовнішньої державної позики 2003-07рр.- 33,4%.
Проводячи аналіз структури зовнішнього боргу, слід зазначити, що динаміка
кредитів змінилася у бік західних кредиторів. Якщо на 1 січня 1994 р.
заборгованість країнам СНД становила 75,4 %, на початок 1999 р. —
20 % усього зовнішнього боргу, то вже на кінець вересня 2009 р. —
близько 7,2 %. Це дає підстави зробити висновок про позитивні тенденції
зменшення темпів зростання боргу, зокрема за поставки енергоносіїв із Росії.
Зовнішній державний борг зростає здебільшого за рахунок кредитів, які надають
міжнародні фінансові організації. Так, у структурі зовнішнього боргу на кінець
1998 р. 25,9 % становить борг Міжнародному валютному фонду, та вже
сьогодні його величина складає 32,6% від всієї суми державного зовнішнього боргу. Це
в свою чергу пов’язано з подорожчанням
ресурсів на світових ринках капіталу, а при співпраці з міжнародними
фінансовими організаціями вартість їх кредитів нижча, а строки надання коштів
довші. Яскравим прикладом є укладена наприкінці минулого року угода з
Міжнародним валютним фондом щодо залучення кредиту в розмірі 16,4 млрд. дол.
США для подолання негативних наслідків
фінансової кризи.
Рис.1. Заборгованість за позиками, наданими міжнародними організаціями
економічного розвитку на 31.09.2009
Рис. 2. Заборгованість за позиками, наданими закордонними органами
управління на 31.09.2009
Таким
чином, станом на 31 вересня 2009 р. кредиторами України, перед якими вона має
найбільші боргові зобов’язання, є: серед міжнародних організацій - Міжнародний
валютний фонд (39,658 млрд. грн.), серед держав - Російська Федерація(8,768
млрд. грн. боргу).
У розрізі валют погашення переважна
частина державного боргу деномінована в СПЗ (спеціальні права запозичень) — 48 %.
За ознакою умовності основна частина зовнішньої заборгованості припадає на
прямий борг, який становить 65,6%, а гарантований зовнішній борг – 34,4 %. За
типом відсоткової ставки у структурі зовнішнього боргу переважає
заборгованість, з якої сплата процентів здійснюється за ставкою МВФ — 48 %.
Висновки. Підсумовуючи викладене можна
сказати, що недосконалість боргової політики України може стати її слабким
місцем. Зосередження великої частини боргу в руках окремого кредитора є дуже
небезпечним кроком, але з іншої сторони перенесення більшої суми боргу на
організації міжнародного розвитку дає змогу зменшити вплив інших держав на
економіку України. Хоча все ще велика частина боргу ще існує перед Росію, через
що ще по сьогодні ведуться переговори і відчувається тиск на нашу економіку. Також
необхідно зазначити про небезпеку подальшого росту зовнішнього богу. Зараз по
відношенню до ВВП він становить 89,4%, тоді як критичним рівнем за версією
Світового банку є 60% ВВП. Тобто зараз Україна знаходиться в небезпечному стані
і в подальшому обов’язково потрібно знижувати розміри боргу.
Список використаної літератури
1.
Буковинський С., Гриценко А., Унковська Т. Зростання корпоративного
зовнішнього боргу України: макроекономічні наслідки та ризики для економіки //
Фінанси України. – 2007. – № 10. – С. 3–12.
2.
Вахненко, Т. Теоретичні
засади формування
зовнішнього національного боргу // Вісник НБУ. – 2006. – № 9. – С.16–25.
3.
Шевчук В. Макроекономічні ризики прискореної
акумуляції зовнішнього боргу в економіці України // Стратегічні
пріоритети. - 2009. -№2. – с.159-166