Варварюк Яна Олександрівна, наук. керів. Якуб'як І. М.

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

 

СТАН БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ В УМОВАХ СВІТОВОЇ КРИЗИ

 

Стабільна робота банківської системи є однією з умов розвитку економіки України. Її прогнозованість і прозорість допомагає точніше визначити напрямки її діяльності, підвищити привабливість для інвесторів та суб’єктів господарювання. Оскільки, такий розвиток нерозривно пов'язаний із процесами які відбуваються в економічному житті суспільства, то кризові явища, що спостерігаються останнім часом у світовій та вітчизняній економіці гостро розкрили проблеми неефективного антикризового менеджменту для досягнення стабільної роботи банківської системи, збільшення довіри вкладників та правильних і послідовних дій уряду України і економічно-доцільної політики НБУ, які б захищали юридичних осіб від рейдерських атак і негативного впливу неправдивої інформації висвітлених в мас-медіа. Ці проблеми вимагають дослідження причин виникнення кризи в банківському секторі та її наслідків для господарського комплексу України.

Вивченням питань банківської не­стабільності та кризових явищ займалося багато вітчизняних, зарубіжних уче­них та науковців, зокре­ма       А. Анікін, О. Василик, А. Грязнова, Л. Дробозіна, М. Монтес,  К. Павлюк та інші. Проте, загального ж аналізу впливу кризи на всю банківську систему ще здійснено не було [3].

Негативні явища в банківській системі України і світу зачепили більшість населення, яке жило в кредит і зіткнулося з проблемами, спосіб вирішення яких досі не знайдений. Паніка охопила всіх, у тому числі і менеджмент банків, який почав безапеляційно піднімати відсоткові ставки за кредитами, заморожувати депозити тощо. Це при тому, що в 2006-2008 рр. в українських банках  спостерігалося постійне зростання обсягу коштів, залучених від населення.  За 9 місяців 2008 року кошти фізичних осіб зросли на 24% і становили 202 млрд.грн. і становили третину зобов'язань банків.  У жовтні 2008 р. погіршення фінансової ситуації, а також зміни складу акціонерів багатьох банків спровокували  масовий відтік депозитів і відповідно різке зменшення ресурсної бази банків [4].

Усім зрозуміло, що причина, через яку виникла криза в                 Україні, - залучення банками зовнішніх запозичень з метою кредитування в Україні. Причому важливим є те, що переважно здійснювалося споживче кредитування населення. Тобто гроші направлялися не на реальний розвиток економіки, а на споживання побутової техніки, автомобілів і квартир (на придбання сьогодні того, що хочеться, але на що немає грошей). Головною проблемою стало те, що гроші надавалися споживачам на тривалий              строк - 5-7 років для авто й 20-30 років для нерухомості, а закордонні кредити вітчизняні фінустанови залучали на незначний строк - 3-5 років. При цьому наші банки розраховували перекредитовуватися за кордоном на таких же вигідних умовах і надалі. Але через світову фінансову кризу іноземні банки спочатку зробили жорсткішими умови залучення кредитів в Україну, а незабаром взагалі перестали надавати кредити українським банкам [1].

Також, важливою проблемою у банківській системі України є нестабільність банківської ліквідності, що з самого початку спричинили іноземні інвестори, які в умовах світової фінансової кризи в спішному порядку повернули свої кошти до національних економік з метою їх стабілізації і більшої захищеності. Такі дії іноземних інвесторів, у свою чергу, спровокували вітчизняних корпоративних клієнтів банків, які в короткі терміни конвертували значні фінансові ресурси                                                 і вивели їх за кордон.

Аналізуючи ситу­ації, що склалися сьогодні у світо­вій економіці, приходимо до вис­новку, що світова фінансова криза за всіма ознаками вже переросла в гло­бальну економічну, її руйнівні дії з фінансового сегмента економіки де­далі більшою мірою перекидаються на реальний сектор [2].

Взагалі захо­ди, яких вживають різні країни світу для по­долання кризи, не обов'язково повинні бути однаковими, проте мають здійснюва­тися скоординовано. Так, можна виділити кілька груп заходів:

1. Тимчасове державне гарантуван­ня зобов'язань – не лише приватних, а й, можливо, міжбанківських депозитів як засіб відновлення функціонування ключових ринків. Цей крок повинен бути тимчасовим і включати такі гарантії, як посилений нагляд та ліміту­вання депозитних відсоткових ставок.

2.    Визнання збитків, тобто необхідно ви­знавати втрати й купувати активи за справедливою вартістю.

3.   Забезпечення державним капіта­лом, оскільки сьогодні приватні дже­рела фінансування є обмеженими.

4.   Сприяння кооперативному під­ходу, адже потреба в міжнародній коопе­рації сьогодні є вкрай необхідною.

Тривалість світової фінансової кри­зи та поглиблення її впливу на Україну потребують невідкладних антикризових заходів. Водночас, крім рятування банківської системи, по­стає завдання запобігання загрозам для реального сектору національної економіки, збереження її конкурентоспроможності, адже слабка банківська система має найвищий ризик зазнати краху під час негативних кризових станах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1.           Вовчак О. Причини та наслідки впливу світової фінансової кризи на розвиток банківської та реального секторів економіки України. // Вісник НБУ. — 2009. — № 7. — с. 22-25.

2.           Корнєєв В. Криза на фінансових ринках: перші підсумки, прогнози та заходи щодо подолання. // Фінансовий ринок України. — 2009. — № 2. — с. 5-8.

3.           Пацера М. Світова фінансова криза та її наслідки для банківської системи України. // Вісник НБУ. — 2009. — № 1. — с. 28-33.

4.           www.ukrstat.gov.ua