Михайлюк Ю.І., Ясінська В.М.

Науковий керівник: Халак С.Г.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНА КРИЗА В УКРАЇНІ

Протягом 2007-2009 рр. більша частина провідних країн світу перебуває в стані фінансово-економічної кризи. Україна в даному випадку не є винятком. Про те, що Україна перебуває в стані фінансово-економічної кризи свідчать основні її макроекономічні показники, такі як: ВВП, рівень інфляції, торгівельне сальдо, рівень безробітних, стан гривні, політична роздробленість уряду і соціальна нерівність населення. Проте найбільшої уваги зосереджено саме на зменшенні виробництва, адже цей фактор є ключовим при вирішенні проблем, отриманих внаслідок кризи.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що виявлення впливу фінансово-економічної кризи на економіку країни допоможе не лише підготуватись до її наслідків, а й передбачити їх і змогти вплинути на них рядом ефективних методів. Тому доцільно аналізувати сучасний стан економіки і її основного елементу – процес виробництва. Адже маючи безперебійне виробництво, можна мати безперебійне постачання коштів, в наслідок реалізації продукції, а і тому більш стійкіший імунітет проти кризи.

Прогнозуванням впливу фінансово-економічної кризи на Україну, її наслідки та вплив на неї є однією із основних і важливих завдань діяльності вчених-економістів сучасності. Тому цій темі присвячено ряд праць, зокрема Я.Д. Демедюк „Фінансова криза в Україні: наслідки і шляхи подолання”, де продемонстровано кризу саме з фінансової сторони, до чого вона призвела і як планується її подолати. О.В.Орлова „Основні причини виникнення світової фінансової кризи: її вплив на економіку України та шляхи подолання”, де проведено паралель між кризою в світі і кризою в Україні, і щоб розв’язати одну з них, неможливо не звернути увагу на іншу. А.В.Череп „Дії уряду щодо забезпечення виходу України зі світової фінансової кризи” вкотре показує, що криза – явище не миттєве, і діяльність уряду мала це передбачити. Тепер же йому залишилось найти вихід із даної ситуації.

Фінансова криза в Україні характеризується насамперед ослабленням (а часто й розривом) узгоджених зв'язків між найважливішими елементами фінансової системи держави, хронічною незбалансованістю бюджетних доходів і видатків, лавиноподібним зростанням державної заборгованості, нераціональною структурою бюджетних витрат, неоптимальним рівнем податкових вилучень для формування бюджетів усіх рівнів [1].

Перше півріччя 2009 року характеризувалося продовженням негативних тенденцій кінця 2008 року, які сформувалися в українській економіці під впливом ефекту світової фінансової кризи. Поширення рецесійних процесів у світі, падіння попиту та цін на світових товарних ринках знайшло свій відгук у внутрішніх процесах країни та вкрай негативно позначилося на становищі реального сектору економіки.

Глибока українська криза, яка на даний час посилюється й ускладнюється впливом світової фінансово-економічної кризи, зумовлена насамперед серйозними внутрішніми причинами, котрі виходять далеко за межі фінансових проблем, які переросли в економічний спад виробництва, зростання безробіття, зниження рівня життя широких верств населення [2].

Зокрема, впродовж тривалого періоду в Україні посилено форсувалася політика на підвищення грошових доходів населення, яка не враховувала показників зростання продуктивності праці й яка зовсім не брала до уваги можливостей товарного забезпечення, насамперед продовольчими та іншими товарами народного споживання. У 2007 році, порівняно з 2000 роком, доходи населення зросли в 4,8 разу, водночас як виробництво товарів народного споживання – тільки вдвічі [3].

Серйозним чинником економічної кризи в Україні стало й системне небезпечне наростання від’ємного сальдо зовнішньої торгівлі, яке до кінця 2008 року перевищило 20 млрд. доларів США.

В економіку України безконтрольно ринулися іноземні позики. У першому півріччі 2008 року сума корпоративного боргу сягнула майже 85 млрд. дол., що в 2,2 разу перевищує державні резерви. Надмірне залучення зовнішнього позикового капіталу мало своїм наслідком посилення вразливості економіки нашої держави.

Обсяги промислового виробництва у червні порівняно з травнем 2009р. зросли на 3,1%. Поступово відновлюється й довіра населення до банківської системи. Починаючи з квітня, відбувається стабільний приріст депозитів фізичних осіб: 0,6% - у квітні, 0,7% - у травні, 2,7% - у червні (зниження з початку року становить 7,7%). Це дозволило посилити ресурсну базу банківської системи та сприяло зростанню обсягу кредитування реального сектору економіки - на 1,4%. Отже, ситуація в українській економіці стабілізувалася, з’явилися перші ознаки її поступового пристосовування до зовнішніх шоків [3].

Основними напрямками подолання фінансової кризи може бути зокрема: запровадження жорсткого режиму економії щодо витрачання бюджетних коштів, передусім на управління, оборону, фінансування збиткових і низькорентабельних виробництв, різні види дотацій; визначення доцільності фінансування деяких соціальних витрат; зменшення обсягів фінансових запозичень для покриття дефіциту державного бюджету; вдосконалення інструментів залучення до інвестиційної сфери особистих накопичень населення; забезпечення фінансової підтримки малого бізнесу й посилення відповідальності суб'єктів господарювання за дотримання вимог податкового законодавства; оптимізація рівня податкових вилучень до бюджету.

Література:

1.Петрик О. Фінансова криза в Україні та заходи щодо її подолання // Вісник НБУ.-2009,№8, С.4-10.

2. Сивульний М.І. Національні особливості фінансової кризи // Фінанси України.-2009,№7, С.3-19.

3. Державний комітет статистики України.