Экономические науки/ 3.Финансовые отношения

Панасюк Л.В., Русул Л.В.

Буковинська державна фінансова академія

Страхування життя в Україні

 

Повноцінне функціонування ринкової економіки не можливе без розвинутих інститутів страхування, які мінімізують неминуче властиві ринку ризики та протиріччя. Нестійкість соціально-економічного становища в Україні, робить проблему розвитку сфери страхових послуг ще актуальнішою. Усунення монополії держави при вирішенні питань страхової справи і поява недержавних страхових компаній створили необхідну базу для організації ринкових відносин у страховій діяльності й передумови формування страхового ринку України [3, 28].

Страхування життя є важливим напрямком діяльно­сті переважної більшості страхових ринків економічно розвинених країн світу та важливою складовою в сис­темі страхового захисту інтересів громадян [3, 26].

Пи­танням розвитку страхування життя, його специфіці, подальшому удосконаленню, а також використанню зарубіжного досвіду з даної проблеми приділяють увагу у своїх працях як зарубіжні, так і віт­чизняні науковці та вчені, зокрема, І. Балабанов, К.Турбіна, В. Шахов, Р. Юлдашев, В.Базилевич, Н.Внукова, М.Клапків, С.Осадець, Т.Ротова, Я.Шумелда. Проте, кожний з них має свій погляд на питання страхування життя.

Метою цього дослідження є аналіз розвитку ринку страхування життя в Україні.

Ст.6 Закону України "Про страхування" містить чітке визначення страхування життя як виду особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахо­ваної особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного дого­вором віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався зі застрахованою особою, та (або) хвороби застрахова­ної особи. У разі, якщо при настанні страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні страхові ви­плати (страхування довічної пенсії), обов'язковим є пе­редбачення у договорі страхування ризику смерті за­страхованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов'язковим протягом всього строку дії договору стра­хування життя [1].

Обсяг ринку страхування життя в Україні в 2007 році виріс на 44,4 %. Українські компанії, що спеціалізуються на страхуванні життя, у 2008 році зібрали більш 650 млн. грн. страхових премій, що на 44,4 % більше ніж у 2007 році. У 2008 році страховики, які займаються страхуванням життя, виплатили клієнтам  23 млн. грн. страхових відшкодувань, що на 43,7 % більше, ніж у попередньому році. У найближчі 2-3 роки в цьому сегменті страхування очікується збільшення всіх показників до 10 разів. Варто враховувати, що договори страхування життя розраховані на термін від 10 років, а саме страхування як специфічний вид діяльності почалося лише в 2001 році після прийняття змін до закону «Про страхування», тому основні виплати ще мають бути. По оцінках ЛСОУ, пік страхових виплат прийдеться на 2012-2015 роки, після чого цей показник стабілізується [4].

Згідно чинного Закону України "Про страхування" максимальна відповідальність украї­нського страховика на один договір страхування (пере­страхування) становить 10 відсотків суми статутного фонду, технічних та вільних резервів на останню звітну дату. Ця норма діє ще з 1996 року згідно Положення «Про здійснення операцій з перестрахування». Для середини 90-х років минулого століття вона була доста­тньо обґрунтованою, бо відповідала розмірам статутних фондів та технічних резервів компаній того періоду [2].

Проте з початку нового тисячоліття, зокрема після введення в дію Закону України "Про страхування" в новій редакції, яким передбачено суттєве збільшення мінімальних розмірів статутних фондів – до 1 млн. євро і 1,5 млн. євро для компаній із загального страхування і страхування життя відповідно, вона стала заниженою. Крім того відбулося значна капіталізація українських страховиків за рахунок внутрішніх джерел, зокрема прибутку, і їхні активи досягають позначки в десятки, іноді сотні міньйонів гривень. Отже, маючи фактично європейські показники мінімального капіталу, в Україні зберігається норма відповідальності на один договір властива перехідному періоду до ринкової економіки. В країнах Центральної Європи, в тому числі колишніх соціалістичних країнах, ця норма становить не менше 20 відсотків суми статутних фондів і технічних резервів. Наприклад, в Республіці Польща вона становить 25 від­сотків суми статутного фонду і технічних резервів [3, 36].

Страхування життя є одними з пріоритетних напря­мів розвитку страхового ринку, адже його подальший ефективний розвиток сприятиме підвищенню ролі при­ватного сектору у виконанні соціальних програм та зменшенню видатків державного бюджету. Підґрунтям цього повинні стати наступні кроки по вдосконаленню страхування життя в Україні:

·       підготовка нової редакції Закону України "Про страхування", яка б дозволила більш досконало врегу­лювати відносини у сфері страхування життя, спрямовані на посилення страхового захисту і інтересів громадян;

·        створення умов для рівноправної участі страхо­вих компаній в системі недержавного пенсійного забез­печення.

Література:

1.     Закон України «Про страхування» від 7 березня 1996 року №86/96-ВР.

2.     Положення «Про порядок здійснення операцій з перестрахування», затверджене постановою КМУ від 24.10.96 року №1290.

3.     Приймак В.І. Динамічне управління фінансовими потоками компанії зі страхування життя / В.І. Приймак, О.І. Карчевська // Фінанси України. – 8/2008. - №153. – С. 26-36

4.      www.strahovatel.com.ua