Економічні науки / 3. Фінансові відносини

 

Лимар О.Ф., Паславський І.П.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ В УКРАЇНІ

 

Протягом останніх років актуальність теми проблематики боргу держави належить до найважливіших питань державного фінансового управління Незважаючи на різноманітність висновків всесвітньо відомих учених у галузі фінансо­вої теорії й державних фінансів щодо оптимального способу фінансування бюд­жетного дефіциту та наслідків нарощування державного боргу, саме державні за­позичення стали одним із найпоширеніших інструментів фінансування видатків держави. Це зумовило постійне зростання обсягів боргів практично всіх країн сві­ту. [3, с. 139].

Питання зовнішніх боргів розглядаються в роботах багатьох українських дослідників, зокрема В.Гейця, О.Василика, Т.Вахненко, Н.Зражевської, С.Льовочкіна, Г.Кучер, І.Лютого, О.Рожко та ін. В той же час, загострення фінансової кризи, різке погіршення ситуації з зовнішньою заборгованістю вимагають негайного пошуку ефективних шляхів виходу з боргової кризи, чому й присвячена дана стаття.

Міжна­родний досвід говорить: неплатоспроможність місцевих органів влади, держав­них підприємств, урядових установ і великих банків може поставити уряд країни перед необхідністю прийняття їх боргів на себе (тобто перекладання тягаря не­очевидних умовних зобов'язань на бюджет) [1, с. 42].

Розглянемо причини винникнення державного боргу. Відо­мо,що здійснення державних видатків означає використання бюджетних ресур­сів, основним джерело поповнення яких є податки. Але державні видатки, як правило, перевищують величину доходів бюджету, що зумовлює бюджетний де­фіцит. Реалії фінансово-економічного життя свідчать про значне зростання видатків держави порівняно з її доходами, що робить дефіцитність бюджету прак­тично для всіх країн світу є звичайною практикою [4, с. 8].Саме державне запозичення зумовлює появу й накопичення державного боргу, який виникає внаслідок проведення незбалансованої в розрізі доходів і видатків бюджету фіскальної політики.

Починаючи з 1999 року рівень державний боргу України у співвідношенні до ВВП почав скорочуватися, але з 2007 р. знову почав зростати (що можна прослідкувати з Рис.1). В 2008 р. українська економіка опинилась у подвійній пастці власної та світової фінансових криз. Світова фінансова система поширила свій вплив на Україну шляхом як включення до неї через кредитування національних банківських установ, так і придбання українських приватних банків іноземними банками. В результаті різко зріс корпоративний борг [3, с. 140]. Станом на 31.10.2009 р. державний  борг  України становив 72,90% від ВВП.

Рис. 1. Відношення державного та гарантованого державою боргу України до ВВП

 

Аналізуючи рис. 1. можна зробити висновок, що державний та гарантований державний борг перевищує рівень державного доходу і починає з 2007 року невпинно зростаючи, тому Україна повинна формувати ефективну політику управління державним бором.

Політика управління державним боргом включає такі важливі складові: формування боргової стратегії, націленої на забезпечення сталості та обґрунтованості рівня державного боргу; досягнення збалансованої структури боргу; активне управління ринковою частиною державного боргу; збереження потенціалу рефі­нансування боргу при зміні кон'юнктури фінансових ринків; виконання цільових орієнтирів щодо вартості обслуговування боргу і допустимого ступеня ризику; утримування заборгованості державного сектора економіки на економічно прийнятному рівні.

В нинішніх умовах фінансової кризи є декілька варіантів розв'язання боргової проблеми. Один із них - визнати свою неспроможність сплачувати борги в строк і в повному обсязі, тобто оголосити дефолт і шукати шляхів пом'якшення його наслідків. Інший варіант - перевести все в площину «дрібного фолу», політики розділу боргів, переговорів із реструктуризації, вимог часткового списання, технічних та юридичних тяжб. Відмова від платежів не тільки принизлива, вона загрожує втратою активів за кордоном, іншими міжнародними санкціями. Оголошення дефолту може принести лише тимчасове полегшення для державного бюджету, але призведе до глобальних наслідків, пов'язаних із зменшенням обсягів іноземних інвестицій в економіку країни, до зменшення обсягів зовнішньої торгівлі, зробить неможливим надалі здійснювати зовнішні запозичення.

Можливий також змішаний спосіб використання державних запозичень, коли частково кошти спрямовуються на розвиток економіки, розв'язання проблем бюджету та платіжного балансу. У залученні та розміщенні  коштів беруть участь  Міністерство  фінансів  України та Національний банк України, а функцію погашення та обслуговування державного боргу безпосередньо виконує Державне казначейство України. [2, с. 278-280].

В Україні відсутність єдиної методології обліку умовних зобов'язань держави  та єдиної інтегрованої бази даних  істотною мірою перешкоджає проведенню ефективної бюджетної політики та не створює надійних підстав для уникнення боргових ускладнень. Пріоритетами фінансової політики держави повинні виступати здійснення зваженої боргової політики та утримування стабільного співвідношення державного боргу і ВВП, зведення бюд­жету з помірним дефіцитом і контролювання умовних зобов'язань держави. Для забезпечення керованості боргових процесів в Україні слід дотри­муватися економічно безпечного дефіциту бюджету та обмежити зростання умовних зобов'язань держави. З метою забезпечення стабільності державних фінансів України у середньостроковій перспективі та запобігання різкому зростанню бор­гових зобов'язань Уряду в період економічного спаду необхідно запровадити мо­ніторинг і оперативний облік усіх видів фінансових зобов'язань держави, які по­тенційно можуть впливати на розмір державного боргу України, а також систе­му заходів, спрямованих на зменшення обсягу позикового фінансування ризикових і потенційно небезпечних форм [1, с. 45].

Повертаючись до проблем загального рівня боргового навантаження, слід заз­начити: для гарантування стабільної ситуації у валютно-фінансовій сфері та забез­печення платоспроможності держави в середньостроковій перспективі державний борг України не повинен перевищувати 35% ВВП. Сьогодні, з урахуванням чис­ленних і ризикових умовних зобов'язань держави, дотримання такого обмеження вимагає забезпечення спрямованості її боргової політики на утримування стабіль­ного співвідношення державного боргу і ВВП. Цільові орієнтири щодо розміру дер­жавного боргу в Бюджетних деклараціях повністю узгоджуються з нашими виснов­ками і результатами проведеного дослідження.

Спираючись на іноземний досвід управління державним боргом, слід акцентувати увагу на застосуванні методу "цільових орієнтирів" (benchmarking) в оцінці ефективності боргової політики, на основі якого може здійснюватися неупереджена оцінка ефективності боргової політики. Між тим, його застосування передбачає проведення активної політики в частині як здійснення запозичень, так і операцій із державним боргом на основі застосування стандартних схем та процедур: дострокового викупу, використання деривативів при емісії боргових зобов'язань, хеджування та сек'юритизації боргу. Застосування операцій активного управління державним боргом дозволить заощадити значні кошти, що спрямовуються на обслуговування та погашення державного боргу [2, с. 280].

З огляду на сказане вище основними завданнями управління державним боргом України у 2009-2010 рр. мають стати посилення співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями (МФО) та активізація внутрішнього ринку державних облігацій. Позики МФО у кризових умовах стануть вагомим джерелом покриття дефіциту бюджету, сприятимуть стабілізації платіжного балансу та пожвавленню інвестиційної діяльності в країні.

Реалізація зазначених заходів створить фундамент для проведення ефективної бюджетної політики та обмеження умовних зобов'язані, держави, які потенційно можуть впливати на розмір державного боргу і стабільність державних фінансів України у середньостроковій перспективі.

 

Література:

1.     Державний борг України: поточний стан і ризики / Т. Вахненко // Економіка України. – 2008. – №7. – С. 37-46.

2.     Особливості управління державним боргом  умовах фінансової кризи / О.О. Прутська, В.М. Чубатюк // Актуальні проблеми економічного розвитку України в умовах глобалізації. - 2009  – С. 276-281.

3.     Реструктуризація зовнішніх боргів України в умовах глобалізації / О.О. Прутська, А.В. Бабич // Актуальні проблеми економічного розвитку України: збірник наукових праць Міжнародної науково-практичної конференції 24 квітня 2009 р. – Вінниця:  ВТЕІ КНТЕУ, 2009. – С. 139-145.

4.     Управління державним боргом у контексті ризик-менеджменту / В.М.Федосов, О.А. Колот // Фінанси України. – 2008. – №3. – С. 3-33.