Дрогомирецька Юлія, Бриндак Людмила

Буковинська державна фінансова академія

 

Проблема іноземного інвестування у сільське господарство України

 

 Сільське господарство України разом з іншими складовими АПК забезпечує близько третини валового внутрішнього продукту, зайнятість майже третини працюючого населення, близько 95% товарів масового вжитку, утримує  близько 15 млн. сільських жителів. Але основною проблемою, що гальмує розвиток сільського господарства є брак власних фінансових ресурсів, застаріла технічна база. Тобто існує гостра потреба в інвестуванні коштів у дану галузь. Дане інвестування ефективно може бути здійснено іноземцями. Але маючи значний виробничий потенціал у сільському господарстві, тобто сприятливі для вирощування більшості сільськогосподарських культур природно-кліматичні  умови у поєднанні з родючими чорноземними ґрунтами, кваліфікованими кадрами та іншими сприятливими факторами України все ж таки не приваблює іноземних інвесторів.

Для забезпечення ефективного та сталого розвитку вітчизняного сільського господарства за оцінками експертів загалом необхідно інвестувати в галузь щорічно близько 20 млрд. грн., що в 10 разів більше, ніж фактично вкладається протягом останні роки [4]. Для підтримки існуючого рівня сільськогосподарського виробництва необхідно 7 млрд.грн.. На технічне переоснащення сільськогосподарського виробництва потрібні щорічні вкладення в сумі 9 млрд.грн., для забезпечення потреб у мінеральних добривах і засобах захисту рослин – 6 млрд.грн.. Щорічне зношення основних засобів в АПК приблизно в 10 разів перевищує їх оновлення. Збільшується також ступінь зносу, який за попередній рік за оцінками експертів становить близько 50%. Через технологічну відсталість щорічно втрачаються мільйони тонн м’яса, не використовується близько половини молочного білка, пропадає 40% овочів та фруктів. Потреба сільського господарства за розрахунками науковців Інституту аграрної економіки УААН становить 4000-5000 млрд.грн., з них на оновлення машинно-тракторного парку аграрних підприємств на рівні технологічної потреби необхідно 150-200 млрд.грн. [3, 116].

Отже, як бачимо ситуація у даній галузі досить складна. Власних фінансових ресурсів сільськогосподарським суб’єктами не вистачає, а державна підтримка є незначною. Ефективним та результативним варіантом виходу з даної складної ситуації є залучення іноземних інвестицій.

У загальній сумі інвестиції в основний капітал за видами економічної діяльності інвестиції у сільське господарство, мисливство та пов’язані з ним послуги у 2007 році становили 7309123 тис.грн., або 5,8% у їх загальній структурі. Для оцінки ефективності іноземного інвестування у сільське господарство доцільно проаналізувати їх динаміку. Динаміка прямих іноземних інвестицій у сільське господарство за даними Держкомстату [5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12] зображена за допомогою табл.1.

Таблиця 1

Динаміка прямих іноземних інвестицій у сільське господарство України за 2000-2007 роки

Роки

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

Сума на кінець року,
млн. дол. США

78,8

88,1

113

185,7

227,1

298,6

 390,7

451,2 

Частка у загальній
сумі прямих іноземних
інвестицій, %

2,0

2,0

2,1

2,8

2,7

1,8

1,8 

1,9 

 

 Отже, за даними табл.1 можна зробити висновок, що позитивною є тенденція зростання прямих іноземних інвестицій у сільське господарство України протягом аналізованого періоду. Питома вага іноземних прямих інвестицій у сільське господарство у загальній сумі прямих іноземних інвестицій в основному зростала з року в рік, що є позитивним явищем. На нашу думку,  це відбулося внаслідок стабілізації економічної ситуації, набуття економікою України з року в рік рис ринкової.

Питома вага іноземних інвестицій значно не змінювалася. Найбільша їх питома вага була у 2003 та 2004 роках. Негативним було зменшення питомої ваги за останні три роки, хоча у 2007 році вага – зросла, що є позитивним.

Станом на 1.07.08, починаючи з 1992 року, в агропромисловий комплекс України було залучено 2586,1 млн. дол. США прямих іноземних інвестицій (7,1% загального обсягу прямих іноземних інвестицій в економіку). З них вкладено 1756,4 млн. дол. США (4,8%) у 786 підприємств харчової та переробної промисловості та 829,7 млн. дол. США (2,2%) у 599 сільськогосподарських підприємств. Приріст іноземного капіталу за 6 місяців 2008 року склав 472,1 млн. дол. США, що в 2,7 рази більше, ніж за аналогічний період минулого року. При цьому інвестиційні вкладення у харчову промисловість досягли 195,3 млн. дол. США. Обсяг залучення іноземних інвестицій в сільське господарство з початку року збільшився на 276,8 млн. дол. США.  Найбільшими іноземними державами-інвесторами за обсягами прямих іноземних інвестицій у вітчизняне сільське господарство є: Кіпр, США, Великобританія

Позитивними факторами впливу на залучення іноземних інвестицій у сільське господарство України є наступні групи:

1.     Природно-географічні фактори:

·        наявність родючих земель, мінерально-сировинних, водних, лісових, кліматичних ресурсів, які сприяють ефективному розвитку сільського господарства;

·        зручне географічне положення, близькість до країн Центральної та Західної Європи, приморське розташування, що може сприяти ефективному експорту продукції та переміщенню капіталу.

2.     Економічні фактори:

·        значні масштаби ринку та потенціал його зростання;

·        наявність достатньо розвиненої ринкової та банківської інфраструктури;

·        наявність вільних економічних зон;

·        відносна стабільність національної валюти України;

·        стабільність виробничо-технічних зв’язків;

3. Соціальні фактори:

·        наявність достатньої кількості відносно дешевої робочої сили;

·        наявність кваліфікованих кадрів;

·        розвинена соціальна інфраструктури;

4. Політико-правові фактори:

·        демократичність української політики відносно іноземного капіталу;

·        наявність законодавчої бази щодо іноземних інвестицій;

·        відсутність військових конфліктів на території України;

·        підготовка нормативно-правової та економічної системи до інтеграції в світові організації.

5. Екологічні фактори: наявність інвестиційного потенціалу підприємств в сфері стимулювання екологізації виробництва;

6. Технічні фактори:

·        наявність потенціалу для створення нових виробничих потужностей з інноваціями;

·        достатньо високий рівень науково-дослідних розробок у галузі [1,10].

Всі вище перелічені групи факторів сприяють залученню іноземних інвестицій у сільське господарство України. Сільське господарство буде одним з тих, хто виграє найбільше від приєднання України до СОТ. За два останні роки на світових ринках відбувся вражаючий перелом. Ціни на сільськогосподарську продукції злетіли вгору внаслідок стрімкого зростання попиту з боку нових світових гігантів (Індії, Китаю) та виробників зеленого палива. Натомість, Україна є однією з країн світу, де потенціал до збільшення урожайності, а отже продуктивності, є одним з найбільших. Лібералізація торгівлі, яка неминуче станеться після вступу до СОТ, притягне інвестиції і дасть можливість розвивати найсучасніші технології вирощування культур. Проте припливу в інвестиційну сферу іноземного капіталу перешкоджають:

·        політична нестабільність;

·        нестабільність та недосконалість вітчизняного законодавства в сфері регулювання іноземних інвестицій;

·        нестабільність поставок та цін на паливо;

·        надмірний податковий тиск на інвесторів;

·         нерозвиненість відносин на ринку землі, в якому вона виступає об’єктом права власності;

·        диспаритет цін на промислові вироби, які споживаються в аграрній сфері, і на сільськогосподарську продукцію;

·         відсутність прямої участі в ЄС та інших вагомих світових організаціях;

·        недосконалість контролю за інвестиціями;

·        недостатня розробка та впровадження економічних програм по інвестиційним іноземним капіталовкладенням в Україну; 

·        слабка державна підтримка наукової та інноваційної діяльності;

·        відсутність надійних гарантій захисту іноземного капіталу [2,51-53].

 На даний час іноземні інвестори, які все ж таки наважуються інвестувати в галузь, вимагають від держави законодавчих гарантій, великі корпорації та інвестиційні компанії – урядових гарантій і пільг. Але механізм реалізації правових гарантій ще не достатньо відпрацьований. Однак прямим інвестиціям у аграрному секторі традиційно стоять на перешкоді складні бюрократичні процедури, повільна реформа ринку землі, недосконалі цінові механізми на ринках сільськогосподарської продукції і пов’язані з цим економічні ризики. На думку радника президента Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу»   з питань фінансування АПК Наталії Зінич, фінансовий та галузевий розвиток сільського господарства наразі прямо залежить від рівня макроекономічної стабільності та розвитку інституційного середовища в Україні. Обсяг іноземних інвестицій значною мірою залежить від державної політики. Отже для збільшення обсягів іноземних інвестицій у сільське господарство необхідно:

·        передбачити розширення кола спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку з метою інвестиційного розвитку агропромислового виробництва;

·        враховуючи традиційно низьку привабливість аграрного сектору економіки для іноземних інвесторів, розробити і запровадити механізм їх залучення з одночасним вирішенням питання володіння, розпорядження і користування землею;

·        забезпечення підвищення гарантій і прав іноземних інвесторів;

·        налагодити автоматизовану інформаційну систему для забезпечення оперативного пошуку партнерів у сфері іноземного інвестування, належного режиму консультаційного обслуговування з питань права, фінансування та страхування;

·        створити державний реєстр іноземних інвесторів та банк даних про об’єкти іноземного інвестування;

·        забезпечити прогнозованість, гарантованість і широкий доступ державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників за бюджетними програмами;

·        дотримуватися вимог економічних законів, насамперед законів вартості, грошового обігу, пропорційності та ін.;

·        формувати інтегровані агропромислові підприємства і кооперативні об’єднання у сільській місцевості з метою зміни відносин, що виникають у процесі купівлі-продажу на вільному ринку, на відносини, сформовані при розподілі між ними доходу від реалізації продукції кінцевого споживання;

·        продовжити на довгостроковий період пільгове оподаткування аграрних підприємств, упровадити ефективний механізм амортизації основних фондів;

·        відновлювати раціональні міжнародні господарські та науково-виробничі зв’язки, створювати СП за участю іноземних інвесторів [4];

·        сприяти розвитку ефективної взаємодії науки і техніки;

Залучення іноземних інвестицій у сільське господарство може здійснювати використовуючи різні організаційні форми: підприємницькі структури з іноземним капіталом, корпоративні структури з іноземним капіталом, фінансово-аграрні холдинги, кооперація і координація діяльності.

      В даній статті висвітлено стан іноземного інвестування в  сільське господарство України на даному етапі її розвитку, а також визначено тенденцію за останні сім років по Україні. та Чернівецькій області зокрема, яка в основному є позитивною. Досліджено позитивні та негативні фактори іноземного інвестування у досліджувану галузь. Визначено основні напрямки діяльності, які допоможуть збільшити рівень іноземного інвестування у вітчизняне сільське господарство.

Література

1. Абрамович І.А. Інвестування в аграрний сектор економіки України: проблеми та напрямки їх вирішення // Держава та регіони . - №3. – 2009. – С9-11.

2. Колотуха С. Проблеми інвестиційного забезпечення сільськогосподарського виробництва // Банківська справа. - №1. – 2007. – С. 47-53.

3. Резнік Н.Л Перспективи інвестиційно-інноваційного розвитку аграрної сфери. - №5. – 2008. – С.115-119.

4. Ривак О.С. Інвестиційна діяльність в агропромисловому комплексі // Економіка АПК. - №1. – 2008. – С.76-84.

5. www.ukrsat.gov.ua