Економічні науки/6.Маркетинг та менеджмент

Павлоградський Д.А., доц. Лозовський О.М.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київський національний торговельно-економічний університет

Управління ризиком малого підприємства

 

Одним з пріоритетних напрямів економічної політики України є становлення сектору малого бізнесу, розвиток якого сприятиме оздоровленню економіки та зростанню добробуту населення. Визначальне місце малого бізнесу в економіці країни підтверджено світовим досвідом.                               Малі підприємства мають конкурентні переваги, зокрема, гнучкість та мобільність організації виробництва, що визначає швидкість адаптації до змін кон’юнктури ринку, оперативне оновлення асортименту продукції, орієнтацію на конкретних споживачів, можливість швидкого впровадження нових зразків продукції.                                                                                                                 В умовах зростаючої нестабільності бізнес-середовища підприємства, надзвичайно важливого значення набуває проблема врахування ризику під час здійснення господарської діяльності.                                                    Теоретичні та практичні аспекти проблеми управління ризиком досліджено в працях багатьох зарубіжних вчених, таких як І.Т. Балабанов, В.П. Буянов, Г.Б. Клейнер, Е. Мушик, П. Мюллер, М. Пітерс, Л.М. Тепман, Е.А. Уткін, У. Шарп та інших, а також вітчизняних науковців – І.О. Бланка, В.В. Вітлінського, В.М. Гранатурова, М.П. Денисенка, С.М. Ілляшенка, О.Є. Кузьміна, Г.В. Лавінського, С.І. Наконечного, О.С. Олексюка, О.Л. Устенко, О.І. Ястремського та інших. Вивченню проблем розвитку малого бізнесу присвячені дослідження З.С. Варналія, А.М. Хімченка, Л.І. Дмитриченко, Ю.В. Ткаченка та інших.                                                                                       Аналіз наукових праць показав, що накопичено достатній досвід теоретичних досліджень сутності ризику, його класифікації, впливу на прийняття управлінських рішень. Проте поза увагою залишились питання розробки методичних рекомендацій щодо управління ризиком на малих підприємствах.                                                                                                               Важливість управління ризиком зумовлена необхідністю адекватного реагування на зміни у зовнішньому середовищі з метою забезпечення ефективного функціонування та сталого розвитку малих підприємств.                         Ризик - це ймовірність (загроза) втрати підприємцем частини ресурсів, недоотримання прибутків або поява додаткових витрат внаслідок здійснення господарської діяльності.                                                                             Для того, щоб ефективно управляти ризиком, необхідно намагатись спланувати його завчасно, визнати фактори, які сприяли виникненню даного ризику, здійснити його аналіз та оцінку, визначити можливі збитки чи нестачі, а також показники ризику. Для цього були розроблені різноманітні теорії та методи, які надають можливість ризик-менеджерам та керівникам визначати характеристики конкретного ризику, показники та здійснювати його оцінку, а отже і управління ним.                                                                                                    Але, що стосується малих підприємств, то в даному випадку існує певна кількість обмежень щодо засобів, які можуть застосовуватись при управлінні ризиком. По-перше, це невеликі фінансові ресурси, що обумовлює неможливість наймання спеціалізованих фірм або створення спеціалізованої посади ризик-менеджера для пошуку та оцінки ризиків. Тобто, мале підприємство, власними “інтелектуальними” силами здійснює оцінку, аналіз та класифікацію можливих ризиків. По-друге, методологічна база, яка може застосовуватись є звуженою, оскільки деякі методи є дуже трудомісткими та коштовними, а інші методи не дадуть точних та реалістичних результатів щодо малих підприємств.                                                                                             Таким чином, процес управління ризиками на малих підприємствах включає певний спектр дій, котрі можуть бути представлені як послідовність таких етапів:

- усвідомлення й виявлення ризику, визначення причин його виникнення і ризикових сфер;

- аналіз та оцінка ризику – кількісне визначення витрат, пов’язаних із видами ризику, які були виявлені на першому етапі;

- вибір методів (прийомів) управління ризиком та їх застосування, мінімізація витрат на здійснення вибраних методів;

- оцінка результатів, що включає здійснення постійного контролю рівня ризиків із застосуванням механізму зворотного зв’язку.                                             На малих підприємствах для оцінки ризику найефективніше буде використовувати кількісні методи, а при необхідності доповнювати їх якісними, які є досить трудомісткими.                                                                                              Серед кількісних методів, малі підприємства, можуть використовувати наступні:                                                                                                                      1. статистичний - кількісна оцінка ступеня ризику розраховується за допомогою формул; необхідна наявність певної інформації, головним чином фінансові-економічні показники, об’єми реалізації, закупівлі тощо.                            2. експертна оцінка - це виявлена за спеціальною методикою думка експертів стосовно певного питання; постадійна оцінка ризиків заснована на тому, що ризики визначають для кожної стадії проекту окремо, а потім отримують сумарний результат по всьому проекту; даний метод буде ефективним для венчурних підприємств, але необхідно дуже уважно підійти до вибору експертів.                                                                                                        3. метод аналогів – полягає в тому, що при аналізі ступеня ризику напрямку підприємницької діяльності доцільно вживати дані про розвиток аналогічного напрямку в минулому; при цьому аналіз минулих чинників ризику, проводиться на підставі інформації, одержаної з самих різноманітних джерел; після цього інформація обробляється з метою виявлення залежностей між запланованими результатами діяльності фірми і урахуванням потенційних ризиків.                                                                                                                      4. метод доцільності витрат грунтується на тому, що в процесі господарської діяльності витрати розділяються за елементами і за напрямками, тому що вони не мають однакового значення; тобто ступінь ризику за окремими елементами витрат у середині одного й того ж напрямку діяльності різна, тому визначення ступеня ризику за цим методом орієнтовано на ідентифікацію потенційних зон ризику. Такий підхід також доцільно проводити з позиції можливості визначення вузьких місць діяльності підприємства, з погляду їх ризикованості, а потім розробити шляхи їх ліквідації.

5. “дерево рішень” - цей метод передбачає графічну побудову варіантів рішень, які можуть бути прийняті; по гілках “дерева” співвідносять суб’єктивні та об’єктивні оцінки можливих подій; прямуючи вздовж побудованих гілок та використовуючи спеціальні методики розрахунку ймовірностей, оцінюють кожен шлях і потім обирають менш ризикований.

Отже, вище перелічені п’ять кількісних методів оцінки ризику є найбільш оптимальними для малих підприємств з точки зору необхідних ресурсів та отриманого результату.                                                                                                  Вибір методів керування ризиком (впливу на ризик) має на меті мінімізувати можливий збиток в майбутньому. Це здійснюється вибором раціонального способу зменшення ризику із декількох.

Дії щодо зниження ризику проводяться в двох напрямках:

- запобігання появі можливих ризиків;                                                            - зниження впливу ризиків на результати підприємницької діяльності.

Але, як і у випадку з методами оцінки ризику, так і з методами керування ризиками у малих підприємствах є певні особливості, тому обрати один із сукупності методів буде невірно, оскільки необхідно враховувати специфіку функціонування малих підприємств. Тому, найбільш оптимальними будуть наступні методи зниження ризику:

1. Передача ризику (трансфер ризику) - передача відповідальності за ризик підприємцем (трансфером) іншій юридичній особі (трансфері). Основний засіб передачі ризику - передача його через укладення контракту (в будівництві - між підрядником та замовником; в орендуванні – між орендарем і орендодавцем; контракти на перевезення та збереження вантажів; контракти на продаж та обслуговування).

2. Самострахування - підприємець сам підстраховується, не купуючи страховку в компанії, шляхом створення додаткових резервних фондів у натуральній і грошовій формі. Основне завдання самострахування полягає в оперативному подоланні тимчасових ускладнень фінансово-комерційної діяльності. Резервні грошові фонди створюються насамперед на випадок покриття непередбачуваних втрат, кредиторської заборгованості і т.п.

3. Найбільш важливим і найбільш розповсюдженим прийомом зниження ступеня ризику є страхування ризику, оскільки найсерйозніші економічні ризики страхуються за допомогою зовнішнього страхування.

Сутність страхування виражається в тому, що інвестор готовий відмовитися від частини своїх доходів, аби уникнути ризику, тобто він готовий заплатити за зведення ступеня ризику до нуля.                                                                 Після виконання трьох перших етапів, тобто оцінки та аналізу ризику і визначення з методом зниження ризику та його застосування, здійснюється постійна робота з контролю над ефективністю даних методів та засобів, а також моніторинг за появою нових ризиків.

Отже, для ефективного функціонування, малі підприємства, повинні обов’язково застосовувати управління ризиками, щоб у майбутньому знизити свої збитки, а при можливості збільшити прибутки. Але існують певні обмеження у інструментах та ресурсах, які можуть використовувати малі підприємства. Все це свідчить про актуальність даної теми та необхідність її подальшого дослідження.                                                                                                                                    Використана література:

1. Гиляровская Л.Т. Анализ и оценка финансовой устойчивости коммерческого предприятия // Гиляровская Л.Т., Вехорева А.А. [Гл. ред. Е. Строганова]. - СПб и др.: Питер, 2003. - 249 с.                                                          2. Клименюк М.М., Брижань І.А. Управління ризиками в економіці. - К.: Просвіт, 2000. - 253 с.                                                                                                     3. Писаревський І.М., Стешенко О.Д. Управління ризиками. Навч. посібник. – Харків: ХНАМГ, 2008. – 124 с.