К. е. н. Акєнтьєва О. Б., Калкіна М. , Павленко Ю.

Донецький державний університет управління

ДО ПИТАННЯ ВПЛИВУ НЕПРЯМИХ ПОДАТКІВ НА
ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ

У вітчизняній науці багато уваги приділяється дослідженню економічної сутності, аналізу ефективності непрямих податків, зокрема, в працях О. Амоші, В. Вишневського, В.Загорського, Ю. Іванова, Є. Кирової, І. Луніної, А. Соколовської, О. Чередниченко, Н. Ярової, та ін. Актуальність цієї проблеми підтверджується проведенням 21-22 листопада 2008 р. у м. Донецьку VII Міжнародної науково-практичної конференції “Стан і проблеми оподаткування в умовах ринкової економіки”. Дослідження теоретичних, методологічних і практичних аспектів щодо ПДВ відображені в роботах Н. Баранік, Р. Близького,
В. Вишневського, І. Лукашової, Л. Ляміна, Г. Матвієнко, Ю. Михайлової,
О. Найденко, В. Орлової, А. Ткач та ін.; акцизного збору − Р. Близького, Е. Екштейн та ін.; мита − О. Зима, О. Цибулько та ін. Проте ряд питань все ж залишаються недостатньо розв’язаними, зокрема питання щодо впливу непрямих податків на фінансово - господарську діяльність підприємств(ФГДП) в специфічному інституціональному середовищі України.

Метою дослідження є розкриття форм впливу непрямих податків на ФГДП в умовах економічної кризи в Україні.

Податок – це сплата послуг держави за забезпечення громадянських прав та свобод громадянам країни. Непрямі податки складають основну частину податкового тягаря підприємств, а також є основним джерелом надходжень у державний бюджет. В умовах сьогодення в Україні використовуються три види непрямих податків: акцизний збір, податок на додану вартість (ПДВ) та мито. Під акцизним збором розуміємо непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції) і сплачується в кінцевому рахунку покупцем, а не виробником товарів. Акцизний збір – це непрямий податок, який встановлюється на високорентабельні і монопольні товари і включається в їхню ціну. Податок на додану вартість − це універсальний акциз, що утримується у ціні всіх товарів і стягується залежно від величини їхнього обороту, тобто від виторгу за реалізацію. Податок на додану вартість − це податок, що являє собою вилучення в бюджет частини приросту вартості, створеної в процесі виробництва. Цей податок був запроваджений в Україні в 1992 році і разом з акцизним збором замінив податок з обороту та податок з продажу. Мито – це непрямий податок, який стягується з товарів, які переміщаються через митний кордон, тобто ввозяться, вивозяться або слідують транзитом, і які включаються в ціну товарів і сплачуються за рахунок кінцевого споживача.

Непрямі податки, так як і прямі податки, мають свої переваги і недоліки. Відзначимо деякі з них. Серед переваг непрямих податків можна виділити наступні: (1) Організаційні − для непрямих податків характерна простота сплати й регулярність надходження в бюджет. (2) Бюджетні − оскільки непрямі податки збільшують доходи держави за рахунок росту населення або його добробуту, то вони більш вигідні для країн, що прогресують в економічних відносинах. (3) Поліцейські − податки впливають на сукупне споживання шляхом подорожання того або іншого продукту. (4) Політичні − прямі податки, з позиції споживача, сплачуються державі даром, непрямий же податок завуальований у ціні товару і якщо платник і усвідомлює, що ціна збільшена податком, проте однаково він одержує замість необхідний продукт. (5) Економічні − для кінцевого споживача непрямі податки зручні тим, що визначаються розміром споживання, зручністю сплати в часі, близькістю до місця внесення, відсутністю примусового характеру, відсутністю втрати часу для внеску, не вимагають нагромадження певних сум. До недоліків непрямих податків можна віднести наступні: (1) Обтяження для багатосімейних − фактично оплата податку здійснюється главою родини, а формується всіма членами родини. Прямі податки обкладають середню податкоспроможність, непрямі ж здійснюють принцип самооподаткування, оскільки за допомогою непрямих податків платник сам регулює індивідуальну податкоспроможність. (2) Політичні − оскільки право стягнення непрямих податків майже ніколи не обговорюється. (3) Соціально-економічні − непрямі податки падають на окремі особи непропорційно їхнього капіталу або доходу, надмірно обтяжуючи низькооплачувані версти населення. (4) Підприємницькі − непрямі податки в умовах розвинених ринкових відносин обмежують розмір прибутку підприємництва, тому що в умовах конкуренції не завжди можливе підвищення ціни на величину непрямих податків, особливо у випадках підвищення ставок цих податків.

Слід зазначити, що непряме оподаткування суттєво впливає на діяльність підприємств, в більшій мірі на рівень цін. Відомо, що непрямі податки включають у ціни товарів, що реалізуються, робіт, що виконуються, послуг, що надаються. Отже, ці податки є ціноутворюючим елементом і можуть суттєво впливати на загальний рівень цін. У відпускну ціну продукції підприємств виробничої сфери можуть бути включені два непрямі податки: акцизний збір і ПДВ. Акцизний збір, що включається в ціну, розраховується у твердих сумах з одиниці реалізованого товару, або виходячи з відсоткової ставки податку до ціни виробника продукції. ПДВ, що включається в ціну, розраховується виходячи з відсоткової ставки податку до ціни виробника і суми акцизного збору, включеного в ціну. Такий самий порядок включення ПДВ в ціну виконаних робіт і надання послуг. Різниця в тім, що роботи, які виконуються (будівельні, монтажні, науково-дослідні, проектно-пошукові та ін.), а також надані послуги не обкладаються акцизним збором. Є особливості визначення суми непрямих податків, що включаються в ціну реалізації товару споживачу (роздрібну ціну), за реалізації підприємствами товарів, придбаних усередині країни та імпортованих. Акцизний збір і ПДВ включають у відпускну ціну виробника продукції. Отже, підприємства торгівлі купують товари за ціною, що включає ці непрямі податки. З прийняттям Закону України "Про податок на додану вартість" з 1 жовтня 1997 р. ПДВ з валового доходу (торгових націнок), отриманого підприємствами торгівлі, безпосередньо не встановлюється. Підприємства торгівлі обчислюють ПДВ від загальної вартості (ціни) придбаних товарів і суми торгової націнки.

Ми цілком поділяємо підхід О. Амоші щодо механізму оподаткування доданої вартості в Україні [1]. Відомо, що ціна реалізації споживачам імпортованих товарів може включати три види непрямих податків: ввізне мито, акцизний збір, ПДВ. Ввізне мито встановлюється у твердих ставках в ЕКЮ (ЄВРО) з одиниці товарів, що імпортуються, або у відсотках до митної вартості імпортованих товарів. Сума акцизного збору, що включається в ціну, визначається у твердих сумах з одиниці товарів, що імпортуються, або за ставками у відсотках до обороту, що включає: митну вартість придбаних товарів та ввізне (імпортне) мито. Митна вартість придбаних товарів включає витрати: на їх придбання (контрактна вартість); на транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи, страхування до перетину митного кордону; на сплату брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород. ПДВ, що включається в ціну, визначається у відсотках до обороту, що включає митну вартість придбаних товарів, ввізне мито, акцизний збір (якщо це підакцизний товар). Для обчислення ПДВ щодо імпорту в оподаткований оборот не включається оплата митних послуг. Так як непрямі податки є ціноутворюючими елементами, то збільшення цін на суму цих податків може призвести до зниження попиту, тому що, наприклад ПДВ, який сплачує підприємство, прямо пропорційний еластичності попиту на продукцію та обернено пропорційній еластичності пропозиції [2].

Отож, вплив непрямих податків на ФГДП можна назвати достатньо складним, зокрема вплив ПДВ на діяльність підприємств наведено в табл.1.

Таблиця 1.

Влив ПДВ на діяльність підприємств [3]

Вид економічної діяльності	Податкове навантаження на підприємство, %
	Зі сплатою ПДВ	Без сплати ПДВ
Промисловість	52,2	42,7
Будівництво	49,1	38,9
Готелі та ресторани	49,2	39,0
Транспорт і зв'язок	46,5	35,8
Освіта	43,1	31,7
Охорона здоров’я і соціальна допомога	47,6	37,1

Відомо, що підприємства є платниками непрямих податків, коли вони купують товари, роботи, послуги. Водночас суб'єкти підприємництва, реалізуючи товари, роботи, послуги, у складі виручки від реалізації одержують на свої рахунки певні суми непрямих податків, сплачених покупцями (споживачами), а отже вони є платниками непрямих податків до бюджету.
При цьому вплив непрямих податків на ФГДП залежить від багатьох обставин і чинників. Цей вплив можна розглядати у двох аспектах. По-перше, він пов'язаний зі сплатою непрямих податків у процесі придбання товарно-матеріальних цінностей, оплати виконаних робіт і отриманих послуг. На даному етапі сплата непрямих податків здійснюється за рахунок оборотних коштів суб'єктів підприємництва, тобто має місце тимчасова іммобілізація оборотних коштів для сплати податків. У цьому разі необхідно врахувати такі чинники: умови оплати та обсяги придбання товарно-матеріальних цінностей, ставки й пільги щодо податків, джерела і терміни відшкодування сплачених непрямих податків суб'єктам підприємницької діяльності. По-друге, цей вплив пов'язаний із надходженням непрямих податків на рахунки суб'єктів підприємства, які реалізують товари, роботи, послуги. Отож, непрямі податки, що надходять на рахунки суб'єктів підприємництва, використовуються для відшкодування сплачених ними непрямих податків у процесі придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг). При цьому, певний час, до перерахування в бюджет, непрямі податки можуть залишатися в розпорядженні (обороті) підприємств. Відтак необхідно враховувати: умови реалізації та оплати, обсяги й напрямки реалізації товарів (робіт, послуг); ставки й пільги щодо непрямих податків; терміни їх сплати у бюджет. Джерелом відшкодування непрямих податків є: собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг); кошти державного бюджету. Але можливий значний розрив між моментом виникнення податкових зобов’язань і моментом надходження коштів на рахунок продавця за реалізовані товари (роботи, послуги) призводить до істотного відволікання оборотних коштів підприємств, що може спричинити банкротство частини з них. Найбільш негативний вплив на фінансовий стан суб'єктів господарювання справляє сплата акцизного збору на імпортовані товари. Суб'єкти господарювання зобов'язані сплатити акцизний збір під час "розмитнення" товару, а за алкогольні та тютюнові вироби − під час придбання марок акцизного збору за рахунок своїх оборотних коштів. Відшкодування цих коштів відбудеться тільки після реалізації товарів. Отже, має місце іммобілізація оборотних коштів суб'єктів господарювання на сплату акцизного збору. Період іммобілізації залежить від часу між сплатою акцизного збору і реалізацією товарів, що імпортуються. Слід звернути увагу, що в разі імпорту підакцизних товарів не дозволяється використовувати векселі для розрахунків з бюджетом (крім імпорту паливно-мастильних матеріалів). Відтак немає можливості відстрочування сплати акцизного збору. Імпортерам підакцизних товарів не дозволяється користуватись векселями і для сплати ПДВ. Негативний вплив на ФГДП податку "акцизний збір" (як і інших непрямих податків) матиме місце тоді, коли встановлення або підвищення ставок податку супроводжується підвищенням цін, обмежує обсяг виробництва і реалізації товарів, призводить до нагромадження нереалізованих товарів.

Висновки: 1. Недоліком непрямих податків є те, що вони розглядаються платником податків як соціально несправедливі. Так як вони сплачуються тільки у тих випадках, коли платник ще не одержав дохід, а податок вже потрібно платити. Таким чином, платник податків усвідомлює їх як авансові платежі. Переваги полягають у тому, що їх відносно складніше фальсифікувати.

2. Вплив непрямих податків на ФГДП є досить значним, так як вони впливають на рівень цін, а натомість і на попит, а також впливає на формування обсягів реалізації та виробництва товарів (робіт, послуг). Чинний в Україні механізм стягнення ПДВ потребує удосконалення в напрямку мінімізації його впливу на ФГДП, оскільки за певного рівня цін і сукупного платоспроможного попиту цей податок впливає на формування обсягів реалізації товарів (робіт, послуг), а, відповідно, й обсягів їх виробництва. Авторський підхід щодо удосконалення ПДВ як інструменту реформування податкових відносин в Україні освітлено в роботі [4]. В системі ПДВ виключне значення має досконалий і вичерпний бухгалтерський облік, реєстрація всіх операцій. Світовий досвід також показує, що важливою проблемою введення ПДВ є підготовка громадської думки, пояснювальна робота з платниками і професійна підготовка персоналу податкових органів [5]. 3. У разі врахування адаптованих до законодавства ЄС (Директива Ради ЄЕС 92/12/ЄЕС від 25.02.1992 року про загальні домовленості щодо продуктів, які підлягають акцизному збору, та про володіння, рух і контроль за такими продуктами) положень стосовно виробництва підакцизних товарів на території України тільки на податкових складах, для відкриття яких треба мати дозвіл органу державної податкової служби (ДПС), правил перевезення підакцизних товарів з наданням фінансової гарантії органу ДПС в Україні буде забезпечена побудова ефективного механізму оподаткування акцизним податком [6].

Література

1. Амоша О. О. Механізм оподаткування доданої вартості в Україні [текст]: Автореф. дис. канд. екон. наук спец. 08.04.01 “Фінанси, грошовий обіг і кредит”. – К., 2005. – 22 с.

2. Ярова Н. В. Вплив ПДВ на фінансово-господарську діяльність підприємств /Н. В. Ярова// Актуальні проблеми економіки – 2009. – № 5(95) 9. – С. 230-236.

3. Іванов Ю. Б. Проблеми розвитку податкової політики та оподаткування [текст]: монографія/за ред. проф. Ю. Б. Іванова. – Х.: ВД “Інжек”, 2007. – 448 с.

4. Акєнтьєва О. Б., Михайлова Ю. О. Удосконалення ПДВ як інструменту реформування податкових відносин в Україні// Стан і проблеми оподаткування в умовах ринкової економіки [Текст]: VIII Міжнар. наук.-практ. конф. [матеріали]. – Т.1. – Донецьк: ДонНУЕТ імені Михайла Туган-Барановського, 2008. – С.66-69.

5. Податковий контроль[текст]: навч. посіб. / Буряк П. Ю., Карпинський Б. А., Залуцька Н. С., Зілинський В.З. – К.: Хай-Тек Прес, 2007. – 608 с.

6. Чередниченко О. М. Непряме оподаткування в Україні /О. М. Чередниченко// Фінанси України – 2005. – № 6. – С. 36-39.