Экономические науки/ 7.Учет и аудит

Бендата М., Мельничук А.

Науковий керівник: Дзюба Оксана Миколаївна

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,Україна

СПРОЩЕНА СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ: ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ

Спрощена система оподаткування в сьогоднішньому вигляді існує вже понад десять років. Кількість платників єдиного податку продовжує зростати, і це кращий доказ привабливості єдиного податку. Питання спрощеної системи оподаткування одне з найважливих для суб’єктів малого підприємництва та держави, оскільки у зовнішньоекономічному просторі їй необхідно забезпечити стабільний економічний розвиток малого підприємництва як одного з важливих елементів ринкової системи.

Дослідженням проблеми спрощеної системи оподаткування займалися багато науковців, діячів,економістів, серед яких: Л.Солошенко, Є. Рудий, А.Василенко, О.Ткаченко, А.Собецький, І.Хмилевський, О.П.Орлюк, В.Панасюк, Є.Ковальчук, С. В.Бобрівець, Л. К.Сук.

Особливості застосування спрощеної системи оподаткування закріплено Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 року, що з 19 вересня 1999 року діє в редакції Указу від 28 червня 1999 року. Використання в Україні спрощеного режиму оподаткування суб’єктів малого підприємництва зумовило виникнення низки проблем, пов’язаних із справлянням податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб і відрахувань до державних фондів соціального страхування, мінімізації доходів при оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють господарські операції з суб’єктами малого бізнесу [1.c.4].

Спрощена система оподаткування має багато переваг, серед яких основними є:

1) зменшується кількість податків і зборів, що сплачуються;

2) значно полегшується облік (документальний) господарської діяльності платників податків;

3) не потрібно додаткових знань у галузі оподаткування і немає потреби відстежувати всі зміни у законодавстві про по датки і збори, що вносяться досить часто;

4) полегшується здійснення податкової звітності;

5) надається право фізичним особам не застосовувати при розрахунках зі споживачами РРО;

6) надається право вибору реєстрації як платника ПДВ;

7) сфера застосування єдиного податку набагато ширша, ніж фіксованого податку.

Незважаючи на те, що підприємство не отримує великих прибутків, воно своїм переходом на спрощену систему оподаткування страхує себе від численних перевірок, непорозумінь та штрафів, які, на жаль, так часто зустрічаються в практичній діяльності. Виходячи з Закону №727 «Про спрощену систему обліку і звітності», до підприємства – платника єдиного податку автоматично не застосовуються цілий ряд штрафів і санкцій, які могла б застосувати ДПА для звичайної системи оподаткування.

Поряд з перевагами в спрощеній системі оподаткування притаманні недоліки, такі як:

1) обмеження за обсягом діяльності (розмір виручки) таких суб'єктів;

2) при використанні праці найманих робітників фізична осо ба—платник єдиного податку повинна сплатити за кожного з них по 50% суми єдиного податку;

3) сума єдиного податку фізичної особи—платника податків сплачується авансом за звітний період (квартал). При цьому не враховується, чи буде фактично отримано доход від здійснення такої діяльності за звітний період;

4) обмеження за способом розрахунків юридичними особами;

5) самим суттєвим недоліком був і залишається по цей час елемент подвійного оподаткування в спрощеній системі за ставкою єдиного податку 6% при умові сплати ПДВ. Справа в тому, що 6% податку береться з суми виручки включаючи ПДВ, яке надходить від покупців, а це економічно не правильно. По логіці речей не розумно накладати податок на податок – це абсурд, але так є. І залишається тільки здогадуватися чому наші можновладці вперто не помічають цього, і залишається тільки чекати – чекати на кращі зміни [3.c.26].

Для фізичних осіб - СПД ставка єдиного податку законодавчо визначена в межах від 20 до 200 гривень на місяць. Розмір ставки залежить не від отриманого доходу, як у юридичних осіб, а винятковo від виду діяльності. Конкретні ставки встановлюються місцевою радою з урахуванням виду діяльності і місця її здійснення. Якщо підприємець здійснює кілька видів діяльності, для яких установлені різні ставки єдиного податку, то він придбаває одне Свідоцтво і сплачує податок за більшою ставкою, встановленою на ці види діяльності, незалежно від того, здійснює він підприємницьку діяльність на всій території України або тільки за місцем своєї держреєстрації (п. 3 наказу ДПАУ від 29.10.99 р. № 599 «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку і Порядку його видачі», далі — Порядок № 599).

У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Суб’єкт підприємницької діяльності – юридична особа, котра перейшла на спрощену систему оподаткування, обліку і звітності самостійно обирає одну із ставок єдиного податку.

У разі застосування єдиного податку за ставкою 6% суб’єкт малого підприємства подає розрахунок про сплату податку на додану вартість, а також платіжне доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.

Обираючи ставку 10%, необхідно врахувати, що неплатники ПДВ не мають податкового кредиту, а 10% сплачується з усієї виручки. Це може бути вигідно в таких випадках:

- при наданні високорентабельних послуг;

- при низько витратному виробництві з великою питомою вагою витрат
на оплату праці;

- у громадському харчуванні за умови, що продукти закуповуються у неплатників ПДВ (наприклад на ринку).

У торговельній діяльності ставка 10% вигідна тільки при закупівлі товарів у неплатників ПДВ i при можливості встановлювати великий рівень націнки.
Крім економічного ефекту, не варто забувати, що застосування ставки 10% звужує число потенційних покупців. Ними можуть бути в основному тільки неплатники ПДВ. Немає сенсу переходити на єдиний податок i в період інтенсивного розвитку будівництва, придбання основних засобів, накопичення необхідних товарних запасів, тощо [2.c.33].

Підводячи підсумки, слід зазначити, що приймаючи рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, підприємець не звільняється автоматично від податкового тягаря. Тому необхідно враховувати безліч факторів, серед яких найважливіше місце посідає рентабельність здійснення тих чи інших видів підприємницької діяльності. Варто погодитися, що єдиний податок стимулює розвиток малого бізнесу, але на цей момент він має більше недоліків, ніж переваг для української економіки.

Література:
1. Указ Президента України від 03.07.98 №727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” зі змінами і доповненнями, внесеними Указом від 28.06.99 №746/99 (Указ №727) ;

2.Василенко А. Вигоди та переваги єдиного податку // Все про бухгалтерський облік. - 2008.- №70.-С.56.

3.Рудий Є., Ткаченко О. Що потрібно враховувати підприємству, яке хоче бути єдинником? // Все про бухгалтерський облік. – 2006.-№26.-С.42.
4.Собецький А. Бути чи не бути єдинником – обираємо систему оподаткування // Все про бухгалтерський облік. – 2007.-№49.- С.63

5.Солошенко Л., Хмелевський І. Чи такий уже єдиний цей єдиний податок, або які податки (не) сплачує єдиноподатник // Податки та бухгалтерський облік. – 2009. - №98. – С.23.