Экономические науки/7 учота і аудіта

Бровко О. Т .   Мухомора Ю. О

вінницький національний торговельно -  економічний інститут КНТУ

Історичні передумови та сучасний стан форм ведення бухгалтерського обліку

 

Ефективність господарської діяльність підприємств потребує достовірної та правдивої інформації для його ефективного функціонування та прийняття управлінських рішень. Таку інформацію налагоджена система організації  обліку та ведення, неможлива без визначення форми ведення обліку. Однією з найважливіших є передумов є раціональної організації обліку, застосування найбільш ефективної форми бухгалтерського обліку. Під формою бухгалтерського обліку розуміють певну систему взаємопов'язаних між собою облікових регістрів встановленої форми і змісту, що зумовлює послідовність і способи облікових записів.

Метою статті є наукове обґрунтування форм ведення бухгалтерського обліку удосконалення організації та методики системи бухгалтерського обліку на підприємствах. Розвиток форм бухгалтерської науки присвячені праці українських вчених, вітчизняних та зарубіжних вчених: Ф.Ф. Бутинця, Б.І. Валуєва, М.П. А.М. Герасимовича, В.Г. Горєлкіна, ЗМ.Я. Дем’яненка, І.П. Житної.[2].

За час існування бухгалтерського обліку застосовувались різні форми. На самому ранньому етапі розвитку введення  облік здійснюється самим власником господар­ства для організації спостереження і контролю за збереженням його майна та розміром одержуваного доходу.

Відомо, що самою ранньою була стара італійська форма, описана італійським вченим-математиком Лукою Пачолі в його роботі "Трактат про рахунки і записи", виданій в 1494 р. у Венеції. В ній він писав, що для зручності і легкості потрібні три книги: Меморіал, Журнал і Головна книга. Операції записувались із слів власника або з його Пам'ятної книги (вона замінювала собою документи) в хронологічний регістр-Журнал (де зазначались кореспондуючі рахунки), а потім в систематичний регістр — Головну книгу. Рахунки в Головній книзі велись як індивідуальні, їх відкривали на кожний об'єкт обліку (наприклад, рахунок Коштів, рахунок Зерна, рахунок купця Мозиря тощо). За даними Головної книги складався баланс. Таким чином, наприкінці XIV століття вперше була описана книжкова форма обліку. Вона задовольняла потреби купців і дрібних ремісників. Проте із зростанням обсягу діяльності, збільшенням кількості господарських опе­рацій виникла потреба в узагальнених (синтетичних) показниках. Тоді Голов­на книга перетворилася в регістр синтетичного обліку, паралельно якому став вестись аналітичний облік в окремих допоміжних книгах. Так наприкінці XIV століття появилась нова італійська форма бухгалтерського обліку.                                                              У другій половині XVIII століття стали застосовувати меморіально-касову або німецьку форму обліку, при якій суворо розмежовувались касові і некасові операції. Для цього Журнал було поділено на кілька хронологічних регіст­рів — Касовий журнал. Меморіал тощо. Ця форма з середини XIX століття застосовувалась і в Росії. Розвиток виробництва, торгового капіталу, банківських операцій потребу­вав дальшого розподілу праці облікових працівників. Для цього була розроб­лена багатожурнальна або французька форма бухгалтерського обліку, при якій хронологічні записи здійснювались в декількох журналах (касовому журналі, журналах обліку товарів, продажу, купівлі тощо). Від щоденних записів у Го­ловну книгу перейшли до записів в неї місячними підсумками, для підготовки яких було введено зведений журнал (що складався шляхом вибірок з щоден­них журналів). Поступово для обгрунтування записів в регістри почали вико­ристовувати документи.            Таким чином  удосконалення форм бухгалтерського обліку здійснювався шляхом розчленування спершу хронологічного, а потім системного запису, відокремлення синтетичного обліку від аналітичного, переходом від щоденних записів синтетичного обліку до щомісячного, використання в нових формах обліку всіх позитивних моментів старих форм. Однією з перших форм обліку, створених після революції в СРСР, була картково-ордерна форма (1925-1927 рр.). Основним регістром були картки-ордери (або картки-рахунки), які виписувались на кожну господарську операцію з копіюванням у трьох примірниках. Перший примірник ордера підшивався в регістратор хронологічного обліку, другий і третій примірники розкладались відповідно в картотеки аналітичного обліку рахунків, що дебетуються і кредитуються. Записи в Головну книгу робилися на підставі зведеного журналу. Проте ця форма не знайшла широкого застосування у зв’язку з її громіздкістю, трудомісткістю і недостатнім унаочненням. Це примусило шукати нові шляхи раціоналізації обліку, на зміну картково-ордерної форми була створена картково-копіювальна форма обліку, яка вперше була застосована в торгівельних підприємствах (1927 р.). Суть її полягала в одноразовому регістрі синтетичного обліку і в систематичному регістрі синтетичного обліку. Записи робились безпосередньо з документів, без складання ордерів. Цим досягався точніший збіг облікових даних з документами. Шифри кореспондуючих рахунків ставилися у відтиску спеціального штампу на документах. Головна книга була замінена щоденною контрольною відомістю, яка забезпечувала групування записів в середині кожного рахунку за кореспондуючими з ним рахунками. По закінченню кожного дня записи в Контрольній відомості звірялися з записами в журналах, що зменшувало час на відшукання помилок, прискорювало складання звітності. Для перевірки синтетичного й аналітичного обліку складалися групувальні листки, в яких групувалися обороти з однаковою кореспонденцією рахунків. На зміну картково-копіювальній прийшла комбінована форма обліку – контрольно-шахова, в якій поєднувались елементи карткових і книжних форм обліку. В 30-ті роки вона вважалась найраціональнішою.[1].                                                                                      На сьогоднішній день поширеними формами бухгалтерського обліку на даний час є журнально -  ордерна форма, спрощена  та автоматизована (комп’ютерна) форми бухгалтерського обліку. Журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку грун­тується на широкому застосуванні системи накопичувальних і групувальних облікових регістрів — журналів-ордерів і допоміжних відомостей до них. Записи в журнали-ордери (основні регістри) здійснюються безпосередньо на підставі виправдних документів в міру їх над­ходження і опрацювання (без складання меморіальних ордерів). При значній кількості однорідних документів по операціях їх дані попередньо групують у допоміжних відомостях, місячні підсумки яких переносять потім у відповідні журнали-ордери.

Спрощена форма бухгалтерського обліку може застосовуватися: за простою формою (без використання реєстрів обліку майна підприємства); за формою бухгалтерського обліку з використанням реєстрів обліку майна підприємства.

Автоматизована (комп’ютерна) грунтується на комплексному використанні швид­кодіючих ЕОМ, які забезпечують автоматизований процес збирання, реєстрації й опрацювання облікової інформації, необхідної для контролю й управління. Порядок опрацювання первинної документації на ЕОМ визначається системою програмного забезпечення, яка керує цим процесом. Дані первинних документів накопичуються у запам'ятовуючому пристрої ЕОМ (магнітні диски, магнітні стрічки). При цьому для кожного синтетичного й аналітичного рахунка відводиться окреме місце зберігання інформації. У запам'ятовуючий пристрій ЕОМ вводяться також початкові залишки на рахунках, планові і нормативні дані, необхідні для обліку і контролю. Систематизація введеної інформації на рахунках здійснюється автоматично: досить ввести змінну інформацію один раз, тобто вказати код інформації і суму, як машина за її номером вибирає із класифікатора код рахунків, що дебетуються і кредитуються.

Система регулювання бухгалтерського обліку в різних країнах склалася під дією різних факторів, багато з яких були зумовлені як історичним розвитком, так і взаємним впливом. Тому, порівнюючи ці системи, можна виявити спільні та відмінні риси. З поміж всіх країн виділяється Великобританія, яка вимагає, щоб аудиторській перевірці підлягали бухгалтерські звітні документи компаній будь-яких розмірів. Під формою ведення бухгалтерського обліку розуміють сукупність облікових регістрів, які використовуються у певній послідовності та взаємодії для ведення обліку із застосуванням подвійного запису.

Форма ведення бухгалтерського обліку є важливим елементом одного з етапів циклу ведення бухгалтерського обліку. Певне поєднання хронологічного та систематичного обліку, відповідні форми зв'язку між обліковими регістрами, спосіб і техніка облікових записів - це все визначає форму ведення бухгалтерського обліку. Згідно з чинним законодавством підприємство самостійно визначає форму ведення обліку, тобто форма ведення обліку є об'єктом облікової політики й повинна зазначатися в Наказі про облікову політику. В умовах комп'ютеризації облікового процесу зміст форми ведення бухгалтерського обліку розширюється і поглиблюється.[3].

Таким чином можна зробити висновок що, форми бухгалтерського обліку постійно змінюються у зв’язну із потребами користувачів та використанням інформаційних систем і технологій. Прогресивною вважається така форма обліку, яка на основі впровадження обчислювальної техніки забезпечує своєчасне одержання якісної інформації, необхідної для управління, а також системи показників звітності - при мінімальних затратах праці і засобів на ведення обліку.

Література:

1.     Грабова Н. В. Теорія бухгалтерського обліку: Навч. посіб. / За ред. М. В. Кужельного. — 5-те вид., перероб. і доп. — К.: АСК, 2007

2.     Бандура З.Л. Облікові регістри, техніка і форми бухгалтерського обліку// Матеріали міжн. наук.-прак. конференції „Облік, аналіз і аудит у сучасному бізнесі”- Львів:ЛКА, 2007. – С.27-30.

3.     Струк Н.С. Історичні аспекти розвитку бухгалтерського обліку в різни країнах світу .// Науковий збірник “Формування ринкової економіки в Україні”, ЛНУ ім. І.Франка. – 2008.- с.407-413;

4.     Пушкар М.С. Тенденції та закономірності розвитку бухгалтерського обліку в Україні (теоретико-методологічні аспекти): Монографія.– Тернопіль: Економічна думка, 2008.– С. 90-91.