Науковий керівник: Єна Ольга Олександрівна
Харківський національний
автомобільно-дорожній університет
Міжнародний досвід боротьби з
легалізацією коштів, здобутих злочинним шляхом під час фінансової кризи
Не існує єдиного поняття стосовно
“відмивання грошей” ні в міжнародному законодавстві, ні в законодавстві окремих
держав. Під ним розуміють легалізацію протиправно отриманих грошових коштів та
майна, що здійснюється шляхом різних маніпуляцій з “брудним” капіталом,
внаслідок чого останній набуває статусу законного (легального), маємо на увазі
методи і процедури, що дозволяють отримані в результаті незаконної діяльності
кошти переводити в інші активи для приховування їх правдивого походження,
дійсних власників або інших аспектів, що могли б свідчити стосовно порушення
законодавства. Найчастіше різні способи “відмивання” грошей використовуються в
таких випадках, як торгівля наркотиками і зброєю, шахрайство, терористична
діяльність, вимагання, проституція, торгівля контрабандними та краденими
товарами. Однак за своєю суттю “відмивання” грошей супроводжує будь-який
злочин, мотивом якого є одержання доходу.
У міжнародному праві вперше
поняття легалізації (“відмивання”) доходів від злочинної діяльності було
визначено у Віденській конвенції ООН “Про боротьбу проти незаконного обігу
наркотичних засобів і психотропних речовин” від 19 грудня 1988 р. Згідно зі
ст.3 зазначеної Конвенції легалізацією (“відмиванням”) доходів від злочинної
діяльності є: конверсія або переведення власності, якщо відомо, що така
власність отримана внаслідок будь-якого правопорушення або правопорушень або
внаслідок участі у такому правопорушенні чи правопорушеннях з метою приховання
або утаювання незаконного джерела власності або з метою надання допомоги
будь-якій особі, яка бере участь у скоєнні такого правопорушення або
правопорушень, з тим, щоб вона могла ухилитися від відповідальності за свої
дії; приховування справжнього характеру, джерела, місцезнаходження, способу
розпорядження, переміщення справжніх прав стосовно власності або її належності,
якщо відомо, що така власність отримана внаслідок правопорушення або
правопорушень чи внаслідок участі в такому правопорушенні або правопорушеннях;
придбання, володіння або використання власності, якщо в момент її отримання
відомо, що така власність отримана внаслідок правопорушення або правопорушень,
або внаслідок участі у такому правопорушенні або правопорушеннях; участь,
причетність або вступ у злочинну змову з метою скоєння будь-якого
правопорушення або правопорушень, спроби скоїти таке правопорушення або такі
правопорушення, а також пособництво, підбурювання, сприяння або надання порад
при їх здійсненні. “Відмивання” грошей, отриманих від незаконного обігу
наркотиків, Конвенція визнала за злочин.
У Страсбурзькій конвенції Ради
Європи з відмивання, виявлення, вилучення та конфіскації доходів від злочинної
діяльності, на відміну від Віденської конвенції, йдеться про “відмивання”
грошей, отриманих не тільки від наркобізнесу, але й будь-яким злочинним шляхом.
Конвенція встановила, що держави можуть притягувати до відповідальності за
перераховані вище дії навіть тоді, коли основне правопорушення, в результаті
якого були отримані матеріальні цінності, не входило до їх юрисдикції. Держави
можуть передбачати, що за “відмивання” злочинних доходів особи, які вчинили
основний злочин, до відповідальності не притягуються. На розгляд учасників
Конвенції винесено також питання стосовно відповідальності особи, що вчинила
будь-яке з перелічених діянь, коли вона не знала, але повинна була знати, що
майно є доходом від злочину.
Дієвими є методи країн Євросоюзу
щодо боротьби з тіньовою економікою та
“відмиванням” коштів.
Чинне законодавство Італії
зобов’язує банки та інші посередницькі структури вести детальну документацію щодо
валютних операцій резидентів, аби не пропустити спроби відмивання коштів.
В Ірландії Кримінальний юридичний
акт (1994 рік) зобов’язує всі фінансові інститути вимагати від нових клієнтів,
які здійснюватимуть великі трансакції, документального підтвердження походження
грошей.
Стратегія банків Кіпру базується
на принципі “знай свого клієнта” і спрямована на виявлення осіб, які мають
кілька довірчих рахунків, не сумісних із формою їх бізнесу, або рахунків, на
які надходять депозити від значної кількості різних приватних адресатів, а
також тих клієнтів, які намагаються відкрити рахунок на велику суму навіть на
невигідних умовах. Згідно із цією стратегією банкірам слід знати походження
коштів, історію всіх відкритих у банку рахунків, періодичність звернень клієнта
до банку.
Законодавством Греції
передбачається ідентифікація клієнтів у разі укладення контрактів, відкриття
рахунків, найму сейфів, кредитування під заставу; водночас ідентифікації не
потребують страхові операції на незначні суми і терміни та пов’язані з
пенсійним страхуванням.
Згідно із законом, прийнятим у
Франції у 1996 році, кошти, отримані у результаті злочинних дій, вважаються
незаконними, а всі операції з ними -
відмиванням “брудних” грошей, що є кримінальним злочином. У такий спосіб уряд
країни підтвердив своє бажання сприяти на фінансовому і банківському рівні
боротьбі з наркобізнесом, організованою злочинністю, шахрайствами з податками,
порушеннями митних правил. У Франції також розглядається питання поширення
поняття “брудних” грошей на кошти від діяльності міжнародних злочинних
організацій.
У більшості країн відмивання
грошей визнане злочином, що тягне за собою кримінальну відповідальність. Цей
момент чітко зафіксований в законах багатьох країн. Більш того, у законах
певних країн прямо вказується, що розгляду такого роду справ повинен
віддаватися пріоритет у порівнянні з іншими питаннями.