Єрмоліна М.Б., науковий керівник – Томаш Л.В.

Буковинська державна фінансова академія

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ

ЯК ОБ’ЄКТ ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ

На сучасному етапі розвитку ринкових відносин об'­єк­ти інтелектуальної вла­с­но­с­ті створюють зна­ч­ну ча­с­т­ку ак­ти­вів під­при­ємств найбільш роз­ви­не­них економік. Про те, що інтелектуальна власність “виступає” як товар, свідчить світовий досвід, який показує, що питома вага інтелектуальної власності може сягати 35 % капіталу виробничих підприємств.

Інтелектуальна власність – це права на результати розумової діяльності людини, які є об'єктом цивільно-правових відносин у частині права кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.   

Захист прав інтелектуальної власності є конституційним обов'яз­ком нашої держави. Відповідно до ст. 54 Конституції України грома­дянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і тех­нічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

На­га­ль­на не­об­хід­ність ефе­к­ти­в­ної охо­ро­ни ін­те­ле­к­ту­а­ль­ної вла­с­но­с­ті для Укра­ї­ни зу­мо­в­лю­єть­ся об­ра­ною нею стра­те­гі­єю по­бу­до­ви ци­ві­лі­зо­ва­них ри­н­ко­вих   від­но­син,   за­без­пе­чен­ням   со­ці­а­ль­ної орі­є­н­та­ції еко­но­мі­ки та інно­ва­цій­но­го со­ці­а­ль­но-­еко­но­мі­ч­но­го роз­ви­т­ку, що має спи­ра­ти­ся, насамперед, на ак­ти­ві­за­цію вла­с­но­го ін­те­ле­к­ту­а­ль­но­го по­те­н­ці­а­лу.

Укра­ї­на вже є уча­с­ни­цею бі­ль­шо­с­ті (15 з 26) уні­вер­са­ль­них міжнародних кон­ве­н­цій і до­го­во­рів у сфе­рі охо­ро­ни ін­те­ле­к­ту­а­ль­ної власності. Це сві­д­чить про її ін­те­ле­к­ту­а­ль­не про­гре­су­ю­че вхо­джен­ня до світо­вих стру­к­тур, які ре­гу­лю­ють вла­с­ність. Про­те, та­ка участь все ще є недо­ста­т­ньо­ю. Го­ло­вною про­бле­мою є від­су­т­ність уча­с­ті Укра­ї­ни в СОТ та Уго­ді ТРІПС, а та­кож у ря­ді но­вих кон­ве­н­цій і до­го­во­рів. Це зна­ч­ною мі­рою по­в'я­за­но з не­до­ста­т­ньо від­пра­цьо­ва­ною ба­зою від­но­с­но ін­те­ле­к­ту­а­ль­ної влас­но­с­ті в пра­во­во­му ас­пе­к­ті. [3]

Цивільний кодекс України (книга четверта) присвячено визначенню та охороні виключних прав інтелектуальної влас­ності. Законодавство про право інтелектуальної власності – це система правових норм про особисті немайнові і майнові права на всі ті результати інтелекту­альної діяльності і прирівняні до них об'єкти, що визнаються й охо­роняються законом.

Відповідно до Конвенції, якою була заснована Всесвітня орга­нізація інтелектуальної власності у 1967 р. у Стокгольмі, інтелектуальна влас­ність об'єднує права, що належать до: літературних, художніх і наукових здобутків; виконавчої діяльності артистів, звукозапису, радіо- і теле­візійних передач; винаходів у всіх галузях людської діяльності; наукових відкриттів; промислових зразків; товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових наймену­вань і комерційних позначень; всі інші права, що належать до інтелектуальної власності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях. [4] 

Перелік об'єктів, на які можуть розповсюджуватися права інтелектуальної власності, не є вичерпним. Творча діяльність людини у руслі загального розвитку економічних відносин постійно дає при­від говорити про появу нових подібних об'єктів. Зокрема, це назви доменів у Всесвітній електронній мережі Інтернет.

Спираючись на зазначені положення Конвенції, у ст. 420 Цивільного кодексу України конкретизовано перелік об'єктів права інтелектуальної власності, яким в Україні надано правову охорону. А саме:

1)           літературні та художні твори;

2)           комп'ютерні програми;

3)           компіляції даних (бази даних);

4)           виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мов­лення;

5)           наукові відкриття;

6)           винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

7)           топографії інтегральних мікросхем;

8)           раціоналізаторські пропозиції;

9)           сорти рослин, породи тварин;

10)      фірмові найменування, знаки для товарів і послуг, географічні зазначення;

11)      комерційні таємниці.

Літературні і художні твори, комп’ютерні програми, бази даних, виконання, фонограми, відеограми охороняються законодав­ством про авторське право і суміжні права, до об'єктів права про­мислової власності належать винаходи, корисні моделі і промислові зразки, що захищаються патентним правом, засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, виробленої продукції (комерційні найменування, торговельні марки, географічні зазначення), а та­кож окрема група об'єктів, які можна назвати нетрадиційними ре­зультатами інтелектуальної діяльності (компонування інтеграль­них мікросхем, раціоналізаторські пропозиції, сорти рослин, поро­ди тварин, комерційні таємниці тощо).

Визначення поняття права інтелекту­альної власності як права особи на результат інтелектуальної твор­чої діяльності подається у ст. 418 Цивільного кодексу України.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелекту­альної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелекту­альної власності визначається кодексом та іншими законами.

Суб'єктами права інтелектуальної власності є творець об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник то­що) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) май­нові права інтелектуальної власності.

Право інтелектуальної власності може належати кільком особам спільно, тоді його реалізація здійснюється спільно або за договором між цими особами.

Зазначені суб'єкти відповідно до ЦК України наділяються таки­ми особистими немайновими правами інтелектуальної власності:

1)           право на визнання людини творцем (автором, виконавцем,
винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності;

2)           право перешкоджати будь-якому посяганню на право інте­лектуальної власності, здатному завдавати шкоди честі та репу­тації творця об'єкта права інтелектуальної власності;

3)           інші особисті немайнові права інтелектуальної власності,
встановлені законом.

Згідно зі ст. 424 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності є:

1)           право на використання об'єкта права інтелектуальної влас­ності;

2)           виключне право дозволяти використання об'єкта права ін­телектуальної власності;

3)           виключне право перешкоджати неправомірному використан­ню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі заборо­няти таке використання. [5]

Законодавством встановлено також інші майнові права відповідно до їх об'єктів, а також винятки та обмеження у майнових правах. Майнові права інтелектуальної власності можуть бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобо­в'язань, а також використовуватися в інших цивільних відносинах.

Строк дії майнових прав визначено Цивільним кодексом України та спеціальними законами. В окремих випадках вони можуть бути припинені достроково. Май­нові права інтелектуальної власності можуть передаватися повніс­тю або частково іншій особі на умовах ліцензійного договору.

У Цивільному кодексі визначаються загальні засади відносин щодо об'єктів права інтелектуальної власності, створених за трудовим договором або за замовленням. У таких випадках майнові права належать спільно творцеві та роботодавцю або, відповідно, творцеві та замов­нику. Особисті немайнові права можуть бути відчужені від творця лише у разі, якщо це передбачено законом.

Кожен громадянин має право звернутися до суду за захистом свого пра­ва інтелектуальної власності. До цих прав можуть бути застосовані як загальні способи захисту цивільних прав, передбачені ст. 16 ЦК України, зокрема визнання права, припинення дії, яка його пору­шує, відшкодування збитків тощо, так і специфічні - лише для прав інтелектуальної власності. При цьому суд може постановити рішення про:

1)     застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню
права інтелектуальної власності та збереження відповідних дока­зів;

2)     зупинення пропуску через митний кордон України товарів,
імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інте­лектуальної власності;

3)     вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або
введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної
власності.

Але все ж таки, питання правової охорони інтелектуальної творчості належно не відображені в нор­мативних документах нашої держави.

Ак­ту­а­ль­ність пи­тань охо­ро­ни ін­те­ле­к­ту­а­ль­ної вла­с­но­с­ті зу­мо­в­лю­єть­ся та­кож не­об­хід­ні­с­тю за­без­пе­чен­ня умов до­б­ро­со­ві­с­ної кон­ку­ре­н­ції у будь-­якій сфе­рі на­ці­о­на­ль­ної еко­но­мі­ки (не ли­ше по­в'я­за­ній з на­у­кою і ви­со­ки­ми тех­но­ло­гі­я­ми). Без цьо­го не­мо­ж­ли­во за­без­пе­чи­ти пра­ва вла­с­них гро­ма­дян як спо­жи­ва­чів, бо­ро­ти­ся з фа­ль­си­фі­ка­ці­єю спо­жи­в­чих то­ва­рів, що ча­с­то ма­с­ку­ють­ся то­ва­р­ни­ми зна­ка­ми ві­до­мих фірм.

Список використаних джерел.

1)           Конституція України Закон України вiд 28.06.1996  № 254к/96-ВР// Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30.

2)           Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 року № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №40.

3)           Антонов В.М. Інтелектуальна власність і компютерне авторське право. – К.: КНТ, 2007. – 520 с.

4)           Драпак Г., Скиба М. Основи інтелектуальної власності: Навч. Посібник. – Хмельницький: ТУП, 2008. – 135 с.

5)           Тарасова І.І. Планування функціонування та діяльності підприємства за допомогою інтелектуального забезпечення // Науково-практичний господарсько-правовий журнал ВАК “Підприємництво, господарство і право” Київ. – 2009. – №7. – с. 89-97.

6)           www.wipo.int/about-ip/en – офіційний сайт Всесвітньої організації інтелектуальної власності.