История / 2. Общая история

Кахно І.В.

Вінницький будівельно-архітектурний коледж КНУБА, Україна

СПІВВІДНОШЕННЯ ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОГО ТА ПОСТЕКОНОМІЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

Актуальність проблеми. В економічній літературі існують багато підходів до визначення «постіндустріального» та «постекономічного» суспільства, дана ситуація ускладнює економічні дослідження та робить їх висновки неоднозначними.

Аналіз досліджень і публікацій. Дослідженню постіндустріального суспільства присвячено значна кількість публікацій зарубіжних та вітчизняних науковців, таких як: Д. Белла, Е. Тоффлера, Дж. Гелбрейта, Е. Гідденса, Ф. Уебстера, І.Ю. Алексєєвої, М.С. Демкової, Т.А. Берези, В.А. Копилова, А.В. Колодюка, А.А. Стрельцова, Ю.М. Бажала, М.Г. Делягіна, Т.В. Єршової та ін.

Мета роботи є аналіз концепції розвитку постіндустріального суспільства, визначення його переваг і недоліків.

Виклад основного матеріалу. Постіндустріальне суспільство –суспільство , в економіці якого переважає інноваційний сектор економіки з високопродуктивною промисловістю, індустрією знань, з високою часткою у ВВП високого якісних та інноваційних послуг. Термін «постіндустріальне суспільство» був введений в науковий обіг в 1958 р. американським соціологом Д. Рісменом.

Постіндустріальний спосіб заснований на :

- Наукомістких технологіях

- Інформації і знаннях, як основному виробничому ресурсі

- Творчому аспекті діяльності людини, безперервному самовдосконаленні та підвищенні кваліфікації протягом усього життя

Основою могутності в до індустріальну епоху були земля і кількість залежних людей, в індустріальну – капітал і джерела енергії , в постіндустріальну – знання, технології і кваліфікація людей.

В основі концепції постіндустріального суспільства лежить поділ усього суспільного розвитку на три етапи:

- Аграгрне – визначального була сільськогосподарська сфера, головні структури – церква, армія.

- Індустріальне – визначальною була промисловість, головні структури – корпорація, фірма.

- Постіндустріальне – визначальним є теоретичні знання, головна структура – університет, як місце їх виробництва та накопичення. [1, с. 185 ]

Головним інтенсивним чинником розвитку постіндустріального суспільства є людський капітал – професіонали, високоосвічені люди, наука і знання у всіх видах економічної інноваційної діяльності. Головні відмінні риси постіндустріального суспільства від індустріального – дуже висока продуктивність праці, висока якість життя, переважаючий сектор інноваційної економіки з високими технологіями і бізнесом. І висока вартість і продуктивність високо якісного національного людського капіталу, генерую чого надлишок інновацій, що викликають конкуренцію між собою. Сутність постіндустріального суспільств полягає у зростанні якості життя населення і розвитку інноваційної економіки, включаючи індустрію знань.

Концепція розвитку постіндустріального суспільства зводиться до пріоритетності інвестицій в людський капітал, підвищення якості та конкурентоспроможності інноваційної економіки. Рівень знань визначається кваліфікацією і умінням людей, що беруть участь в управлінні, починаючи з тих, хто безпосередньо працює з знаряддями праці і керує ними, і закінчуючи керівниками високих рівнів. Це реальний ще наявний шанс Україні зайняти гідне положення серед лідерів постіндустріального світу не тільки як постачальника природних ресурсів, але і як виробника інтелектуальної високотехнологічної продукції. Темп зростання рівня життя практично дорівнює темпу науково-технічного прогресу. Звідси випливає, що рівень життя пропорційний рівню знань. Традиційні фактори виробництва – земля, робоча сила і капітал – не зникли, але набули другорядне значення. Важливий аспект знань як чинника виробництва – застосування отриманого досвіду. У сучасних компаній немає часу на постійне вдосконалення, тому вкрай важливим стає використання раніше знайдених рішень, а самі знання і досвід здобувають не меншу цінність ніж матеріальні активи. Більше того, цінність знань зростає настільки швидко, що вже сьогодні вона становить основну частину загальної ринкової вартості багатьох компаній, особливо в галузях високих технологій. Це означає що для будь-якої фірми найважливіше не те – якими будівлями, обладнанням та сировиною вона володіє, а те, який ії потенціал створення перспективної конкурентоспроможності продукції. Чим вище цей потенціал, тим більше база знань компанії.

Теорія постекономічного суспільства передбачає нову періодизацію історії людства, в якій виділяються три масштабні епохи - доекономічна, економічна і постекономічна. В основі даної періодизації лежать такі критерії як: тип людської діяльності та характер співвідношення інтересів особливостей і суспільства. Свідомий характер діяльності нерозривно пов’язаний з ії цілеспрямованістю, а метою став матеріальний продукт праці. Новий виток розвитку призвів до формування передумов діяльності постекономічного типу орієнтованого на вдосконалення себе як особливості. Розвиток постіндустріального суспільства в найбільш розвинутих країнах світу призвело до того, що частка обробної промисловості в ВВП цих країн в даний час значно нижче, ніж у рядку країн, що розвиваються. [3, с. 217]

Переміщуючи товарне виробництво в інші країни, постіндустріальні держави змушені миритися з неминучими зростанням необхідної кваліфікації і деякого добробуту робочої сили в своїх колишніх колоніях і підконтрольних територіях. Якщо в індустріальну епоху з початку XIX століття і аж до 80-х років XX століття розрив у ВВП на душу населення між відсталими і розвиненими країнами все більше збільшувався, то постіндустріальна фаза розвитку економіки сповільнила цю тенденцію, що є наслідком глобалізації економіки і зростання освідченості населення країн, що розвиваються. З цим пов’язані демографічні та соціокультурні процеси в результаті яких до 90-х років XX століття більшість країн, «третього світу» добилося певного зростання грамотності, що стимулювало споживання і викликало уповільнення приросту населення. В результаті цих процесів в останні роки в більшості країн, що розвиваються спостерігаються темпи зростання ВВП на душу населення значно вищі, ніж у більшості економічно розвинених країн. Інший критерій - характер співвідношення інтересів особливостей і суспільства. У ранні періоди історії колективний процес групи чи спільноти в цілому жорстко домінує над індивідуальними інтересами. На стадії економічного суспільства і основі якого лежить праця і особистий матеріальний інтерес домінує над інтересами спільності. Всі люди є актуальними чи потенційними конкурентами, оскільки іх приватні економічні інтереси взаємно виключають одне одного. Постекономічне суспільство характеризується відсутністю боротьби особистих інтересів, так як прагнення до матеріального успіху вже не складає головного інтересу. Світ стає багаторівневим, особисті інтереси людей переплітаються і вступають в неповторності поєднання, більше не протиріччать, а доповнюють один одного. [2, с. 98]

Висновки. Постіндустріальний світ входить у XXI століття цілком автономним соціальним утворенням, контролюючим світове виробництво технологій і складних високотехнологічних товарів, цілком забезпечує себе промислової та сільськогосподарської продукцією. На мою думку, спостерігаючи з недавнього часу успіх економік постіндустріальних країн – це короткочасний ефект, досягнутий в основному за рахунок нееквівалентного обміну і нерівноправних відносин між небагатьма розвиненими країнами й великими регіонами планети, що забезпечували їх дешевою робочою силою і сировиною, а формуюче стимулювання інформаційних галузей та фінансової сфери економіки було однією з основних причин настав світової економічної кризи. Звертається увага на те, що корпораціям приносить прибуток часто не інформації. У рекламному бізнесі зростає частка витрат на рекламу. Можливою стає майстерна симуляція технологічного прогресу, коли модифікації не зачіпають функціональних властивостей речі і не вимагають реальних трудових витрат у реальності. Рекламні образи виглядають як «переворот». Теорія постіндустріалізму послужила збагаченню корпорацій і стала виправданням для небаченого розвитку сектора фінансових спекуляцій, що сприяло розвитку сектора послуг.

Література :

1. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество : Опыт социального прогнозирования / Д. Белл ; пер. с англ. – М.: Academia. 1999 – 956 с.

2. Иноземцев В.Л. Современное постиндустриальное общество : природа, противоречия, перспективы / В.Л. Иноземцев. – М.: Логос, 2000. – 304с.

3. Тоффлер Э. Третья волна / Э. Тоффлер. – М.: АСТ, 1999. - 784с.