Педагогические науки / 5. Современные методы преподавания

К.п.н. Зимульдінова А.С., к.філол.н. Філь Г.О.

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка,

Україна

Взаємозв’язок морального, естетичного та трудового виховання молодших школярів у навчально-виховному процесі початкової школи

Постановка проблеми. Кризовий стан нашого суспільства болісно позначився на моралі, естетиці і трудовому вихованні молодого покоління. Останнім часом різко знизився рівень трудової зацікавленості молоді. Близько 10% молодих людей поповнюють сферу матеріального виробництва, 30% – сферу посередницької фінансової діяльності та торгівлі, 15% – сферу так званої нерегламентованої зайнятості, близько 25% – це діти із неблагонадійних сімей. Кожна четверта молода людина, котра має середню освіту, не працює і не вчиться, кожний шостий фахівець із вищою освітою не може знайти роботу за фахом, серед фахівців із середньою спеціальною освітою не працює кожний п’ятий.

Відомо, що розвиток особистості знаходиться у пропорційній залежності від її діяльності, особистої участі в суспільних і трудових стосунках. Позитивні якості розвиває мораль, естетика, праця: чим вони доцільніші, тим вищий рівень розвитку та соціалізації особистості, тому молодших школярів необхідно залучати до суспільного життя, до різних корисних справ й формувати відповідне позитивне ставлення до них. Беручи участь у житті класу, у моральних стосунках між одногрупниками, у праці на правах рівноправних членів, учні вже з перших днів перебування в школі набувають досвіду моральної поведінки, розвиваються духовно й фізично, засвоюють суспільно важливі мотиви праці, зміцнюють і вдосконалюють моральні якості [6, 79].

Аналіз педагогічного досвіду з обстежуваної проблеми показав, що вчителі в початковій школі здійснюють окремо естетичне, моральне та трудове виховання. Жоден учитель, якого ми опитували у школах Дрогобиччини Львівської області, не поєднує ці напрями виховання.

Аналіз останніх публікацій. В.Сухомлинський писав, що “діти – наше майбутнє. І якими вони виростуть головним чином залежить від того, як ми їх виховаємо. Школа життя – найкраща школа виховання” [8, 421].

Низка педагогів зазначає, що в деяких виховних системах зв’язок різних видів виховання трактується звужено як залучення вихованців до праці, посильної участі в суспільному виробництві [2; 3; 4; 5; 7]. Це збіднює процес виховання, закриває шляхи до повноправної участі дітей в розв’язанні важливих для будь-якої людини проблем: демократизації суспільства, дотримання прав людини, збереження навколишнього середовища та багатьох інших.

У підручниках з педагогіки (Н.Волкова, І.Зайченко, С.Карпенчук, В.Ягупов та ін.) окремо подається матеріал для здійснення морального, естетичного та трудового виховання молодших школярів [2; 3; 4; 11].

Виклад основного матеріалу. Велике значення в поєднанні трьох видів виховання учнів початкової школи відіграють слово, книжка, казка, музика, живопис, праця. Учні отримують позитивні враження, які вже самі по собі стають могутніми засобами виховання людини. Це досягається за допомогою яскравих полотен, доступних дітям за змістом і формою, виразно прочитаного оповідання чи казки, краси природи. Пізнаючи світ музичних ритмів, дитина вчиться цілісно та гармонійно передавати за допомогою музики свої враження, розвиває емоційну культуру, творчі здібності. Картина, унаочнення допомагають учням сприйняти слова, глибше усвідомити матеріал, який розглядається. Навіть освітленню потрібно приділяти значну увагу. Наприклад, В.Сухомлинський проводив заняття з дітьми в “Кімнаті казок” під час осінніх чи зимових сутінок, коли казка звучить по-особливому і робить дітей учасниками дійства [8, 422].

Вагоме місце в цьому вихованні належить усвідомленню моральних ідей, що досягається не словами й фразами, а емоційністю, глибиною розкриття істини, картиною, образом, які залишаться в свідомості дитини. Без відчуття краси слова для дитини недосяжні потаємні грані його смислового значення. Книжка, за твердженням В.Сухомлинського, – активна творчість, яка охоплює всі сфери духовного життя дитини, її розум, почуття, уяву, волю [9, 60-61].

Діти добре розуміють, що Баба-Яга, Царівна-Жаба, Лебідь, Рак, Щука – персоніфіковані образи-символи, за якими ховаються категорії “добра та зла” й висловлюють своє особисте ставлення до цього. Казка сприяє розвиткові естетичних почуттів, без яких немислиме благородство душі, чуйність, героїчний вчинок тощо. Завдяки казці дитина осягає світ не лише розумом, але й почуттями, інтуїтивно знаходить реальну форму виявлення своїх духовних сил. Казка сприяє формуванню духовного стержня людини, фундаментом якого є любов до прекрасного.

Ознайомлюючи учнів із загальнолюдськими надбаннями образотворчого й музичного мистецтва, вчитель доносить до їхньої свідомості все те найцінніше, що є в кожного народу. На кращих зразках живопису й музики в молодших школярів виховується вміння цінувати справжню людську красу, нетерпимість до приниження людської гідності. Музика й живопис сприяють формуванню в дитини кращих людських якостей. Створюючи мистецтво, людина знаходить джерела краси в природі і суспільному оточенні, які .стають для неї водночас невичерпними джерелами радості й натхнення. Вчитель має так побудувати роботу з естетичного виховання, щоб сприймання творів мистецтва – музики, живопису чергувалось з “виходами на природу”, де дитина може зримо, наочно відчути співзвучність тиші полів і лук, шелесту дібров і співу жайворонків, запаху сіна й зрілого колосся з творами мистецтва.

Краса природи допомагає по-новому відчути красу мистецтва, а краса мистецтва виховує чуйність, сприйнятливість до краси природи. Наприклад, В.Сухомлинський у “Школі радості” приділяє однакову увага як прослуховуванню музичних творів, так і слуханню “музики” природи. Головне завдання, яке ставиться при цьому педагогом, – викликати в учнів позитивні естетичні почуття в процесі сприймання твору мистецтва, сформувати переконання, що краса художнього твору має свої джерела в навколишньому світі. Мистецтво неначе закликає людину – зупинись, прислухайся і придивись до краси природи, насолоджуйся нею, бережи й примножуй її багатства! Образне сприймання мистецтва обов’язково переходить у понятійне мислення. “Дитина мислить образами, барвами, звуками, та це не означає, що вона повинна спинитися на конкретному мисленні. Образне мислення – обов’язковий етап для переходу до мислення поняттями. Я прагнув, щоб діти поступово оперували такими поняттями, як явище, причина, наслідок, зумовленість, подія, залежність, відмінність, подібність, спільність, сумісність, несумісність, можливість, неможливість та ін.” [8, 422].

Моральне виховання – це цілеспрямований процес формування моральної свідомості, моральних почуттів і вироблення навичок й звичок моральної поведінки [7, 78-79].

Моральні поняття – це такі поняття, в яких відображаються найсуттєвіші аспекти моральних відносин, тобто ставлення людини до інших людей і суспільства [11, 497]. В них виражається моральна свідомість людини. Найважливіші моральні поняття – совість, честь, гідність, справедливість, добро, щастя, обов’язок, порядність та ін. Як моральність у цілому, моральні поняття не є абсолютними. Вони змінюються від епохи до епохи. Найзагальніші моральні поняття називаються моральними категоріями і розглядаються наукою про мораль – етикою [6, 111].

Моральна поведінка – поведінка, обумовлена моральними нормами і принципами, які регулюють взаємини людей у суспільстві. Важливою умовою виховання моральної поведінки є формування моральної свідомості, моральних понять і моральних почуттів.

Важливе значення має питання про оцінку моральної поведінки, безпосередньо пов’язаної з моральними ідеалами, тобто певними зразками поведінки, з якими порівнюються вчинки людей. Характер моральних ідеалів залежить від суспільних умов.

Поєднання естетичного та морального виховання передбачає формування моральних понять, суджень, естетичних почуттів, навичок і звичок поведінки, які відповідають чинним суспільним нормам.

Поряд з моральним та естетичним вихованням потрібно здійснювати й трудове, під яким розуміють виховання свідомого ставлення до праці через формування звички та навичок активної трудової діяльності [2, 118].

“Праця, як ми її розуміємо, є така вільна і погоджена з християнською моральністю діяльність людини, – писав К.Ушинський, – на яку вона наважується з безумовної необхідності її для досягнення тієї чи іншої істинно людської мети в житті. Саме виховання, якщо воно бажає щастя людині, повинно виховувати її не для щастя, а готувати до праці життя” [10, 107].

Н.Волкова зазначає, що трудове виховання ґрунтується на принципах: єдності трудового виховання і загального розвитку особистості (морального, інтелектуального, естетичного, фізичного); виявлення і розвитку індивідуальності в праці; високої моральності праці, її суспільно корисної спрямованості; залучення дитини до різноманітних видів продуктивної праці; постійності, безперервності, посильності праці; наявності елементів продуктивної діяльності дорослих у дитячій праці; творчого характеру праці; єдності праці та багатогранності життя [2, 118-119].

Зміст морального, естетичного та трудового навчання спрямовані на ознайомлення учнів з основами моралі, естетичних почуттів, техніки, технології, організації та економіки виробництва. Трудове навчання покликане забезпечити школярам систему трудових знань, умінь і навичок, розвивати технічну творчість і сільськогосподарський досвід, формувати трудову культуру, свідоме ставлення до праці, сприяти визначенню майбутньої трудової діяльності.

Реалізація системи завдань трудового виховання дає можливість виділити три аспекти змісту трудового виховання: понятійно-логічний (формування понять і ролі праці); емоційно-образний (розкриття героїки праці, моральних прагнень, мотивів праці тощо); дієво-практичний (формування загальнотрудових умінь планування майбутньої діяльності, організація робочого місця і праці, самоконтроль; формування навичок культури розумової праці, мотивів вибору професії).

Праця в школі, в тому числі й пізнавальна, повинна мати особистісну й соціальну спрямованість, передбачати усвідомлену, різноманітну діяльність, враховувати вікові психофізіологічні особливості учнів. Переосмислення призначення і характеру шкільної праці викликало появу нових нестандартних підходів, що містять у собі цілий ряд альтернатив: від повної відмови від продуктивної і навіть навчальної праці школярів до організації шкільних кооперативів, бізнес-структур, які схожі на госпрозрахункові підприємства, що діють за законами ринкової економіки.

Поєднання морального, естетичного та трудового виховання молодших школярів здійснює вчитель початкової школи через методи і форми освітнього процесу. Сьогодні впроваджуються нові технології виховання, здійснюється диференціація освітнього процесу, поліпшується матеріальна база, вводяться нові навчальні курси.

Висновки. Ефективність реалізації взаємозв’язку між моральним, естетичним та трудовим вихованням молодших школярів передбачає: розуміння учнями початкових класів ролі моралі, краси та праці в житті суспільства та кожної людини, значення економічної бази суспільства для задоволення зростаючих запитів його громадян; бажання добросовісно і творчо працювати на користь суспільства та власну користь; розуміння загальних основ сучасного суспільства, прагнення розширити світогляд, оволодівати загальною культурою, етикою та естетикою; бережливе ставлення до суспільного надбання, моральних та культурних цінностей, природних багатств. На нашу думку, взаємозв’язок морального, естетичного та трудового виховання сприятиме формуванню різнобічної особистості учнів початкової школи.

Література:

1. Державний стандарт загальної початкової освіти // Початкова школа. – 2011. –№ 7. – С.1-20.

2. Волкова Н.П. Педагогіка: посібник для студентів вищих навчальних закладів / Н.П.Волкова. –К.: Видавничий центр “Академія”, 2001. – 576 с.

3. Зайченко І.В. Педагогіка: навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів / І.В.Зайченко. – Чернігів, 2003. – 528 с.

4. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання. Навчальний посібник / С.Г.Карпенчук. – К.: Вища школа, 2005. – 343 с.

5. Кузьмінський А.І., Вовк Л.П., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Підручник / А.І.Кузьмінський, Л.П.Вовк, В.Л.Омеляненко. – К.: Знання-Прес, 2003. – 429с.

6. Луцик Д.В. Педагогіка. Теорія національного виховання / Д.В.Луцик. – Дрогобич: Відродження, 1997. – 159 с.

7. Луцик Д., Садова І. Теорія виховання. Навчально-методичні матеріали до семінарських занять та самостійної роботи студентів / Д.Луцик, І.Садова. – Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, 2010. – 100с.

8. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5-ти томах. – Т.2 / В.О.Сухомлинський. – К.: Радянська школа,1977. – С.421-422.

9. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5-ти томах. – Т.З / В.О.Сухомлинський. – К.: Радянська школа, 1977. – С.60-61.

10. Ушинський К.Д. Праця в її психічному і виховному значенні // Вибрані педагогічні твори: В 2-х т. – Т.1 / К.Д.Ушинський. – К.: Радянська школа,1983. – С.107.

11. Ягупов В.В. Педагогіка: Навчальний посібник / В.В.Ягупов. – К.: Либідь, 2002. – 560 с.