РОЗВИТОК ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ СТУДЕНТІВ В ІГРОВИХ ВИДАХ СПОРТУ

Абрамов С. А.

У процесі фізичного виховання під керівництвом викладача студент опановує руховими вміннями й навичками відповідно до вимог навчальної програми для вищої школи. Формування вмінь і навичок впродовж навчання в учбових відділеннях з ігрових видів спорту здійснюється в безперервній єдності з вихованням фізичних якостей.

Рівень розвитку фізичних якостей студента визначає успішність рухової діяльності й здатність до оволодіння формами рухів, що є специфічними для певного ігрового виду спорту, та вміння доцільно користуватись ними під час виконання ігрових дій.

Ігрові види спорту включають рухову діяльність, основним змістом якої є виконання рухів в умовах, що постійно змінюються, на відміну від циклічних видів спорту. Основною метою діяльності гравців в ігровому виді спорту є вирішення певного рухового завдання, при цьому, структура гри регламентується визначеними правилами, які чітко сформульовані і їм повинні підкорятись всі учасники гри. Правила визначають час виконання рухових дій, вимоги до їхньої точності й розвиток основних фізичних якостей гравця. Вправи, що спрямовані на виховання фізичних якостей, застосовуються в строго певній послідовності, включаються у різні форми рухової діяльності студентів, в тому числі в самостійну рухову активність.

У теперішній час актуальним є питання розвитку фізичних якостей студентів вищих навчальних закладів й соціальної обумовленості рівня загальної працездатності організму студентів, досить важливим є взаємозалежність соціальних і біологічних факторів у розвитку.

Розвиток фізичних якостей містить у собі поняття розвитку сили, швидкості, витривалості, спритності й гнучкості.

Відповідно до цього фізичні якості представляють собою прояви рухових можливостей, які багато в чому залежать від вроджених анатомо-фізіологічних, біохімічних й психологічних особливостей. Одночасно зазначимо те, що в результаті систематичного й цілеспрямованого процесу виховання й навчання можна вплинути на розвиток фізичних якостей.

При виборі стратегії фізичного розвитку студентів, які відвідують навчально-тренувальні заняття з ігрових видів спорту, виникає ключове питання: вибрати ті вправи, що допоможуть "підтягти" недостатньо розвинену фізичну якість, або ті, де найбільш повно може реалізуватись певна фізична якість.

Розглянемо особливості розвитку основних фізичних якостей студентів у ігрових видах спорту в порядку пріоритету.

1. Швидкість розглядається в теорії фізичного виховання, як комплекс функціональних властивостей людини, що визначає швидкісні характеристики рухів, а також час рухової реакції. У практиці ігрового виду спорту це проявляється в здатності гравця виконувати рухові дії в мінімальний проміжок часу. Швидкість визначається такими компонентами, як швидкість рухової реакції, окремих рухів й частотою рухів, що повторюються неодноразово. Розрізняються реакції прості й складні: проста реакція виражається у відповіді вже заздалегідь відомим рухом на теж заздалегідь відомий сигнал, що з'являється раптово; складна реакція представляє собою реакцію на об'єкт, що рухається, також існує реакція вибору. В ігрових видах спорту розвиваються всі види реакції, наприклад, при грі в м'яч, перекидання м'яча один гравець іншому тощо.

Швидкість розвивається в процесі навчання студентів основним рухам гри, для розвитку швидкісних якостей варто використовувати вправи у швидкому й повільному бігу, чергування бігу в максимальному темпі на коротких дистанціях з переходом на більш спокійний темп. Виконання вправ у різному темпі сприяє розвитку в студентів вміння прикладати м'язове зусилля різного ступеня відповідно до запропонованого темпу виконання рухової дії.

2. Спритність – здатність швидко опановувати новими рухами (здатність швидко навчатись), швидко перебудовувати рухову діяльність відповідно до вимог обстановки, що раптово змінюється. Спритність, стосовно виконання рухових дій в ігровому виді спорту, є здатністю за допомогою рухів вийти з будь-якого положення, тобто здатність вирішити будь-яке рухове завдання: правильно (адекватно ситуації, точно), швидко (не вагаючись), раціонально (доцільно, економічно), прийняв найбільш кмітливе рішення (ініціативно).

Виховання спритності пов'язане з розвитком координації рухів, вмінням узгоджено й послідовно виконувати рухи, спритність, є необхідним компонентом будь-якого руху в ігровому виді спорту (переміщення, стрибок, метання тощо).

Найкращі умови для вдосконалення спритності створюються в різноманітних рухливих іграх, коли студент повинен проявляти швидку кмітливість, вміння спритно рухатись між предметами, ініціативу при несподіваних змінах ігрової ситуації, використовуючи для вирішення завдання просторове й тимчасове орієнтування. Для вдосконалення спритності доцільними є завдання на краще виконання вправ із предметами, корисні спільні вправи вдвох, невеликою групою – з м'ячами, обручами, шнуром й ін. Завдання з розвитку спритності вимагають систематичної зміни вправ або застосування їх у нових варіантах для підтримки новизни й деякого підвищення координаційних труднощів.

3. Витривалість – це здатність протистояти стомленню у певній діяльності. Витривалість визначається функціональною стійкістю систем організму, нервових центрів й координацією функцій рухового апарату.

Загальну і спеціальну витривалість варто розвивати поступово, тобто витривалість у тривалій роботі помірної інтенсивності, що підвищує функцію основних систем організму. Вправи, що застосовуються під час розвитку витривалості складаються з бігу, стрибків, й спеціальних вправ певного виду спорту.

4. Сила – це здатність протягом виконання рухових дій переборювати зовнішній опір або протидіяти йому за допомогою м'язових напруг. Прояв сили обумовлюється в першу чергу силою й концентруванням нервових процесів, що регулюють діяльність м'язового апарату.

Впродовж розвитку сили враховуються вікові особливості організму й стан м'язів, тому вправи на поступовий розвиток сили повинні бути спрямовані на зміцнення основних м'язових груп. Ретельний відбір вправ повинен передбачати швидкісно-силову напругу м'язів (різноманітні вправи в бігу, метаннях, стрибках тощо), що обумовлюється можливостями опорно-рухового апарату студента, переважним розвитком великих м'язових груп, реакцією серцево-судинної системи на швидкісно-силові навантаження.

5. Гнучкість є елементом загальнофізичної підготовки й характеризується як здатність людини виконувати вправи з великою амплітудою, що може служити профілактикою виникнення спортивних травм. Особливі вимоги до розвитку гнучкості пред'являються в ігрових видах спорту, де ігрові ситуації і виконання техніко-тактичних комбінацій безпосередньо пов'язані зі складною координацією рухів й, таким чином, вимагають якісного розвитку гнучкості.

Проаналізований матеріал свідчить, що фізичні якості студента необхідно формувати комплексно. Розвиток фізичних якостей і накопичення рухових навичок у студента сприяє засвоєнню нових рухів й вдосконаленню виконання рухів в ігрових видах спорту. Вправи, що сприяють розвитку якостей, застосовуються у строгій послідовності й з поступовим ускладненням рухових завдань, використовуються при самостійній руховій діяльності.