Студентка факультету ОФПД, магістр Ермакова Ю.Ю.

Національний університет харчових технологій м. Київ, Україна

НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ ТА ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

Проблема конкурентоспроможності української продукції в останні роки стала однією з найбільш обговорюваних, вона є досить актуальною, саме тому існує необхідність її прискіпливого дослідження.

Головним завданням розвитку українських підприємств є підвищення ефективності виробництва певної продукції, забезпечення випуску їх у необхідній кількості та якості, зробити продукт конкурентоспроможним для експорту.

Сьогодні не внутрішнє життя тієї чи іншої держави, а його гармонійний взаємозв’язок з світовими регуляторами визначає піднесення або спад її економіки. [2] Тому, я вважаю, що відкритість економіки є найкращою перспективою для підвищення нашої конкурентоспроможності. Для того, щоб це стало можливим потрібно ефективно використовувати власні і отримані від інших країн інвестиційні ресурсів в оптимальних пропорціях та по цільовому призначенню в галузях.

Загрозою для України в даний час є можливість системного відриву конкурентоспроможності від групи провідних країн – через несумісність технологій, низьку здатність економіки до інвестицій і нововведень.

Перевагами в становленні конкурентоспроможності різних галузей є :

· значні запаси деяких корисних копалин;

· наявність родючих сільськогосподарських угідь (на Україну припадає 25% світових запасів чорнозему);

· високий рівень кваліфікації працівників при порівняно низькій заробітній платі;

· вигідне транспортно-географічне положення;

· наявність системи науково-дослідних і проектних установ як бази для розробки і впровадження нових технологій.

Поряд з тим можна відзначити і ряд недоліків:

· несприятливий інвестиційний клімат, який знижує національну конкурентоспроможність на ринках капіталу;

· несприятливі умови для попиту на українську продукцію на внутрішньому ринку (неплатоспроможність підприємств і населення, втрату стимулів до підвищення якості продукції та здійснення нововведень);

відсутність або слабкість конкуренції в окремих галузях економіки - через високий рівень монополізму. [2]

Загострення конкурентної боротьби (за збут своєї продукції, за місце на ринку) поміж підприємствами змушує їх шукати нові засоби впливу на рішення покупців. Актуальним рішенням цієї проблемі є покращення якості при цьому ставивши привабливу ціну.

У результаті оцінювання конкурентоспроможності продукції можуть бути

прийняті такі рішення:

-зміна складу, структури застосовуваних матеріалів (сировини, напівфабрикатів), що комплектують вироби або конструкції продукції;

-зміна порядку проектування продукції;

-зміна цін на продукцію, цін на послуги з обслуговування і ремонту, цін на запасні частини;

-зміна порядку реалізації продукції на ринку;

-зміна системи стимулювання постачальників;

-зміна структури імпорту і видів імпортованої продукції .

Розглядаючи діяльність українських підприємств у масштабі світового ринку можна побачити невелику кількість номенклатури українських товарів якість яких не можна назвати найкращою, конкуренцію представляє переважно ціна, а специфікою є ринки сировинної продукції і стандартизованих масових готових виробів. Також дуже повільно відбувається перехід з дрібної торгівлі харчовими продуктами на торгівлю товарами з високою доданою вартістю, іншими словами – високотехнологічними виробами. Тоді як сучасні тенденції світового ринку свідчать про перехід від цінової конкуренції до нецінової, тобто конкуренції технічного та якісного рівня продукції. У конкурентній боротьбі за ринки збуту перемагає не той, хто пропонує нижчі ціни, а той, хто пропонує вищу якість, оскільки продукція з кращою якістю значно ефективніша у використанні.[2] Отже на мою думку найбільшою проблемою є нерозуміння значення якості продукції, що і стало причиною низької ефективності у виробництві, та низької конкурентоспроможності українського продукту на зовнішньому ринку. Другою проблемою є енергозалежність нашої країни та найвищої в Європі енергоємності товарів на експорт. Третьою є звісно ж заробітні плати розробників інновацій, що призводить до того, що талановиті спеціалісти намагаються не піднімати розвиток країни, а виїхати за кордон, у пошуках достойної оплати праці.

В Індексі глобальної конкурентоспроможності (GlobalCompetitivenessIndex 2013-2014, GCI) Україна за рік опустилася на 11 позицій, посівши 84 місце зі 148 країн. Серед негативних факторів впливу на позицію України у рейтингу можна назвати: доступ до фінансування(16,7%), корупція(15,5%) та податкове адміністрування(11%).[4]

Оптимальним рішенням для підвищення конкурентоспроможності:

1) Поліпшення стандартизації, як готової продукції та забезпечення заданого рівня якості на підприємствах. В рамках цього – впровадження сучасної системи управління якістю (організація механізму покращення якості продукції тощо).Висока якість вітчизняної продукції сприятиме створенню високого іміджу України на міжнародних ринках, покращення взаємозв’язків з іншими країнами.

2) Створення умов для поліпшення розвитку інноваційної діяльності, запровадження у виробництво новітніх технологій, сучасних виробів нової техніки, запобігання витоку талановитих розробників. Україна на даному етапі є постачальником технологій, інтелекту на світовий ринок. Але замість того, щоб отримувати від цього прибуток, вона, навпаки, терпить збитки.

3) Своєчасна реакція на зміни кон’юнктури ринку: українські підприємства повинні оперативно формувати раціональні та ефективні варіанти відповідей на ці зміни, а для цього необхідне досконале вивчення потреб ринку.

4) В умовах євроінтеграції необхідним є запобігання диспаритетності між цінами на внутрішньому ринку України та світовими цінами на товари і послуги, а також впровадження сучасного інструментарію захисту внутрішнього ринку та відстоювання інтересів національних виробників.

Висновки. Отже, для підвищення конкурентоздатного рівня, який в даний момент в Україні не високий, треба брати приклад з більш розвинутих країн, де конкурентоспроможність постійно перебуває в центрі уваги державних діячів та ділових кіл.

Література:

1. Конкурентоспроможність підприємства : оцінка рівня та напрями підвищення : [монографія / за заг. ред. О. Г. Янкового]. – Одеса : Атлант, 2013. – 470 с

2. Саліхова Олена, Левада Артем. Конкурентоспроможність українських виробників азотних добрив: проблеми та шляхи їх вирішення у процесі приєднання до СОТ // Економіст – 2005. – №5. – с.55-57.

3. Рейтинг глобальної конкурентоспроможності [Електроний ресурс] // Інформаційне агентство Interfax-Україна. – Режим доступу: http://ua.interfax.com.ua/news/general/166276.html