Педагогические
науки /3. Методические
основы воспитательного процесса
Коваль
М.
С.
Вінницький державний педагогічний університет імені
Михайла Коцюбинського, Україна
Розвиток суб’єктно-особистісного потенціалу
обдарованих студентів у вищих педагогічних навчальних закладах
Нині для педагогічної науки надзвичайно актуальна проблема виявлення,
розвитку та підтримки обдарованих студентів, оскільки саме вони зможуть
забезпечити той потенціал, який дозволяє здійснити якісні перетворення в
економічній і соціальній сфері. Безумовно, провідна роль у розвитку і
реалізації обдарованих дітей належить педагогу. Тому потрібно створити належні
умови для ефективного формування готовності майбутніх учителів до роботи з
обдарованими учнями.
Розробляючи теоретичні основи дослідження, ми опиралися на:
- концепції обдарованості і здібностей особистості (A.M. Матюшкін,
Б.М. Теплов, А.І. Савенков, В.І. Панов, Д.Б. Богоявленська та
ін.);
- теорію освітніх професійно-орієнтованих технологій вищої школи, що
сприяють підготовці компетентного фахівця в галузі освіти (H.H. Нікітіна,
О.М. Железнякова, М.А. Пєтухов, І.Ю. Соколова, Н.В. Кислинська, М.М. Левіна,
А.А. Вербицький, С.Д. Смирнов, А.П. Панфілова);
- концепції і технології навчання обдарованих учнів (В.Ф. Шаталова,
E.H. Ільїна, Д. Б. Ельконіна, В. В. Давидова, Л. В. Занкова, Л.Н. Якиманської)
.
Суб’єктно-особистісний потенціал обдарованих студентів вищих педагогічних
навчальних закладів розглядається через критерій загальної обдарованості.
Обдарованість загальна – рівень розвитку загальних
здібностей, що визначає діапазон інтелектуальних можливостей людини і
забезпечує досягнення значних успіхів у виконанні різних видів діяльності. Є
основою для формування багатьох здібностей і результатом розвитку спеціальних
здібностей. Припущення про можливість існування обдарованості загальної вперше
висловив у середині XIX ст. Ф. Гальтон. На початку XX
ст. Ч.-Е. Спірмен
запропонував двофакторну теорію інтелекту, що ґрунтувалась на припущенні про
існування фактора обдарованості загальної і фактора спеціальних здібностей. Це
викликало гостру дискусію між прихильниками існування загального фактора
(Г.-Ю.Айзенк та ін). і множинності первинних інтелектуальних здібностей (Е.-Л.
Торндайк, Л.-Л. Терстоун). У сучасній науці більшість дослідників визнають
існування обдарованості загальної. Вони виокремлюють два види обдарованості
загальної: інтелектуальну і творчу обдарованість (креативність). У факторних
дослідженнях інтелекту було виявлено два незалежні типи: художню і практичну
обдарованість. Більшість людей має риси обох типів. Обдарованість загальна є
своєрідним поєднанням вродженого і набутого досвідом [4, с.
228].
Обдарованість – індивідуальна потенціальна своєрідність задатків
людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі
діяльності. У педагогіці виділяють кілька типів
обдарованості: раціонально-мислительний (необхідний вченим, політикам,
економістам); образно-художній (необхідний дизайнерам, конструкторам, художникам,
письменникам); раціонально-образний (необхідний історикам, філософам учителям);
емоційно-почуттєвий (необхідний режисерам, літераторам).
Російський педагог Ю. Гільбух виділяє загальну
(розумову) і спеціальну (художню, соціальну, спортивну) обдарованість [1, c. 44].
Основою для розкриття особливостей обдарованих студентів
у вищій школі є система суб’єктно-особистісного потенціалу, що включає чотири
концепти: саморегуляція, що характеризує суб’єктність; ІТ
особистості та інтелекту, що відображає уявлення суб’єкта про свій потенціал
розвитку; локус контролю, який вказує на здатність суб’єкта встановлювати зв’язок
між своїми діями і їх результатами в різних сферах життя; самоактуалізація, що
розкриває суб’єктивне сприйняття можливості реалізації своїх здібностей і
актуалізації суб’єктно-особистісних властивостей в конкретних умовах.
Суб’єктно-особистісний
потенціал обдарованих студентів ми визначаємо як психологічний ресурс,
компоненти якого перебувають в динамічному взаємозв’язку і служать функції саморозвитку
і самореалізації в пізнавальній та інших видах діяльності [2].
Обдарованих студентів характеризує
ініціативність, рішучість, тверда воля, критичне мислення, ясний, гнучкий
розум, комплекс вмінь, здібностей щодо здійснення запланованої діяльності [5].
Отже, обдарована
особистість – це найвища цінність суспільства, суб’єкт і об’єкт
пізнання, спілкування, свідомої продуктивної діяльності і поведінки, індивід із
соціально обумовленою системою психічних властивостей, здатний свідомо
перетворювати себе та навколишній світ, створюючи матеріальні та духовні
цінності. Тому потрібно
створити належні умови для ефективного формування готовності майбутніх учителів
до роботи з обдарованими учнями.
Література:
2. Захарова Н. С. Субъектно-личностные аспекты адаптации одаренных студентов к обучению в высшей школе. / Н.С. Захарова // [Электронный ресурс] Режим доступа : http://emissia.org/offline/2013/1991.htm
3.
Пажитнева Е. В. Формирование готовности будущего учителя к работе с одаренными учащимися
профильных классов / Е.В. Пажитнева // Автореф. канд.
дисс. 13.00.08
Теория и методика профессионального образования. – Владикавказ. – 2010. – 26 с.
4.
Психологічна
енциклопедія / Автор-упорядник О.М.Степанов. – К.: «Академвидав», 2006. – 424
с.
5.
Шкіренко О. В. Розвиток духовної сфери обдарованих
студентів-правознавців. / О.В. Шкіренко // [Електронний ресурс] Режим доступу: http://lib.iitta.gov.ua/5982/1/%D0%A1%D1%82_%D0%A8%D0%BA%D1%96%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE__%D0%86%D0%9E%D0%94.pdf