Филологические науки/6. Актуальные проблемы перевода

Клещов Б.А., магістрант

Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», Україна

Укладання реплік у кінодубляжі: аналіз визначень

Проблему укладання реплік у кінодубляжі з погляду перекладознавства розглядає ряд європейських та західних дослідників з таких країн, як Велика Британія (Г.-М. Люйкен, А. Сербан, О`Коннел, С. Вурм), Іспанія (М.Х. Чавес, Х. Діаз Цінтас, Ф. Чауме, А.М. Форес, М.К. Перес, А. Беллестер, Р. Еґост), Канада (Р. Паквін, М. Данан), Франція (О. Ґорі), США (Дж. Осипа), Німеччина (К. Вітмен-Лінсен), Чехія (О. Каутський, П. Райх) та ін [6].

Процес укладання репліки полягає в технічних навичках підведення звукового ряду під дії та рухи створеного анімаційного персонажа. Технічно має бути забезпечено збіг часових рамок репліки і рухів губ/щелепи персонажу так, щоб ці рухи відповідали записаному напередодні звуковому ряду. Технологія укладання реплік вперше була використана М. Фляйшером ще у 1926 році. Така техніка набула поширення і практикується донині.

Забезпечення якісного дубляжу ускладнює процес укладання реплік. Професійний дубляж передбачає такий спосіб перекладу діалогів, при якому збігаються слова діалогу з рухами губ персонажу. Мистецтво перекладача полягає не лише у навичках перекладу, а і у максимальному дотримані змісту діалогів, що перекладаються. Дубляж кінофільму є більш сприятливим для глядача в порівнянні із субтитрами, оскільки дозволяє зосередитися на його змісті і не відволікатися від перегляду.

Приведення до точної тимчасової відповідності зорових і слухових образів при відтворенні фільму, знятого методом синхронної кінозйомки із записом зображення і звуку на двох роздільних носіях, отримало назву синхронізації.

Г.-М. Люйкен широко визначає синхронізацію (дубляж з укладанням реплік) як «заміну реплік оригіналу звуковою доріжкою, яка є правильним перекладом реплік оригіналу і яка намагається відтворити таймінг, фразування і рухи губ акторів у оригіналі» [1, с. 73].

Р. А. Каньос визначає синхронізацію (візуальну синхронію) як «гармонію між видимою артикуляцією реплік і почутими звуками» [2, с. 183–196].

М. Чавес пропонує власне бачення синхронізації: «щоб досягти синхронізації перекладачі замінюють слова, які не збігаються фонетично з рухами губ акторів на екрані, іншими, що збігаються з рухами губ. Паузи, початок і кінець репліки, відкритість голосних звуків і присутність білабіальних також враховують. Перекладач до того ж відповідає за синхронізацію індивідуальної швидкості мовлення реплік актором дубляжу» [3, с. 114].

Дж. Діаз Цінтас стверджує, що синхронізації досягають через «збереження синхронності між звуками мови перекладу і рухами губ актора» [4, с. 41].

Укладання реплік передає те, що К. Метц називає «враженням дійсності» [5, с. 3–15], – це потужне явище, яке складається з поєднання образів у русі, правдоподібної операторської роботи й правдоподібних діалогів і звуків.

Т. І. Малкович пропонує власне розуміння досліджуваного поняття. «Укладання реплік – це такий спосіб перекладу фільму, який забезпечує якомога повнішу синхронність між вимовленими звуками та відповідними рухами губ актора на телеекрані і вимовленими звуками та відповідними рухами губ актора дубляжу, таким чином зближуючи акторів на телеекрані з глядачами країни, чиєю мовою фільм демонструється, через враження, ніби актор і глядач розмовляють однією мовою» [6, с. 48-49].

В своєму дослідженні Т.І. Малкович також пропонує полегшити процес укладання реплік шляхом застосування теорії фонетичних кластерів. Вона полягає у тому, що задля спрощення процедури відтворення губних змикань перекладач/адаптувальник може поділяти фразу в оригіналі не на слова, а на кластери. Цей поділ доцільно робити для того, щоб під час вимовляння, наприклад, кількох англійських слів, відтворити губні змикання оригіналу через вживання кількох співзвучних українських слів або лише одного українського слова [6].

Укладання реплік у кінодубляжі можливе із застосуванням трьох типів синхронності, дотримання яких під час укладання реплік є визначальною умовою створення якісного дубляжу кінофільму з укладанням реплік: фонетична синхронність: вид синхронізації, пов’язаний з артикуляційними рухами рота; семантична синхронність: діалог, перекладений цільовою мовою, має означати те саме, що й відповідний діалог мовою оригіналу; синтаксична синхронність: маніпуляції з порядком слів у реченні (кінорепліці) задля успішності укладання реплік [6].

Таким чином, процес укладання реплік надзвичайно складний як у технічному забезпеченні, так і у фізичному відтворенні синхронності між вимовленими звуками та відповідними рухами губ актора на телеекрані і вимовленими звуками та відповідними рухами губ актора дубляжу. Рішенням проблеми може стати застосування кластерного підходу до синхронізації перекладу та дотримання перекладачем трьох типів синхронності: фонетичної, семантичної та синтаксичної.

Література

1. Luyken G.-M. Overcoming Language Barriers in Television. Dubbing and subtitling for the European Audience / G.-M. Luyken – Manchester: The European Institute for the Media, 1991. – 280 p.

2. Canós, R. A. The Colloquial Register and Dubbing / R. A. Canós// Jansen, P. (ed.) Translation and the Manipulation of Discourse: Selected Papers of the CETRA Research Seminars in Translation Studies 1992-1993 / P. Jansen. – Leuven: CETRA, 1995.– 305 p. – pp. 183–196.

3. Chaves, M.J. La traduccion cinematografica: El doblaje / MJ Chaves. – Huelva: Universidad de Huelva, 2000. – 220 p.

4. Diaz Cintas J. La traduccion audiovisual: el subtitulado / J. Diaz Cintas. – Salamanca: Ediciones Almar, Biblioteca de Traducción, 2001. – 173 p.

5. Metz C. Film Language: A Semiotics of the Cinema / C. Metz. – New York: Oxford University Press, 1974. – 268 p.

6. Малкович Т.І. Принципи відтворення діалогічного мовлення в англо-українському кіноперекладі: дис. … канд. філол. наук: спец. 10.02.16 / Т.І. Малкович. – Київ, 2014. – 298 с.