Право/5.Кримінальне право та кримінологія

К.ю.н. Лень В.В.

Державний вищий навчальний заклад «Національний гірничий університет», Україна

Викрадення (форми), умисне, необережне знищення або пошкодження державних нагород: питання кваліфікації

В Україні, ці питання є актуальними. У нашій державі, багатьох інших державах світу набуло широкого розмаху колекціонування нагород, зокрема, державних орденів, медалей СРСР (як одних з рідкісних і цінних), а також нагород України й інших держав. Це явище у багатьох державах, зокрема Україні, Росії є нелегальним і відповідно високолатентним. Більшість орденів СРСР, окремих медалей СРСР та окремих нагород України, інших держав, а також республіканські нагороди (нагороди республік), які заснували до утворення СРСР, у перші роки СРСР й відповідно, що вони існували певний час, а потім нагородження ними припинилося, мають культурну цінність (художню, наукову, колекційну, мистецькознавчу, історичну, етнографічну тощо) та значну вартість (ціну).

Слід відверто зазначити, мистецтвознавці, фалеристи, історики, колекціонери, військові, певні державні діячі і політики більшості країн, вважають ордени СРСР одними з найкрасивіших нагород світу. Це справжні витвори мистецтва, які мають культурну цінність та значну вартість (ціну). Більшість з них відрізняється композицією, декором, вишуканістю, красою та високою майстерністю виконання. Певні ордени, медалі СРСР – це вкрай рідкісні нагороди. Щороку їх вартість (ціна) лише підвищується, бо з різних причин їх стає все менше. Це вигідне вкладання (зберігання) грошей.

Не є таємницею, що сьогодні в Україні, інших державах вчиняється багато незаконних дій щодо державних нагород, зокрема і злочинів, предметом яких є ордени та медалі. Уточнюємо, ми ведемо мову лише щодо державних нагород СРСР, України, а саме орденів, медалей та республіканських орденів, про які зазначалось вище. Мова не йде про іноземні нагороди, недержавні нагороди – громадські, відомчі (галузеві), церковні тощо. Часто кримінальні правопорушення, пов’язані з державними нагородами, вчиняються у сукупності з іншими злочинами. Частина національних чинних законодавчих норм, інших нормативно-правових приписів щодо цього не спрацьовують, а той нехтуються. Переконані, вони і не досконалі й не відповідають сьогоденню. Вважаємо, всі представники різноманітних владних структур, зокрема, органів кримінальної юстиції, усвідомлюють масовий характер правопорушень в державі, пов’язаних, перш за все, з державними нагородами.

Одночасно зазначимо, що згідно Закону України «Про державні нагороди України», його положення розповсюджуються на нагороди СРСР та республіканські нагороди, що входили до його складу [1].

Досліджуючи цю складну, комплексну, багатоаспектну проблему, необхідно зазначити, що, перш за все, для кримінального і кримінально-процесуального права, важливими є питання: правильної і точної кваліфікації вчиненого, а це і визначення завданих збитків, тобто визначення вартості незаконно вилучених нагород, чи їх умисне знищення або пошкодження (ст.194 ККУ) [2, с.224], чи необережне знищення або пошкодження (ст.196 ККУ) [2, с.229]. Відповідно для цього, необхідно призначати, як мінімум мистецькознавчу експертизу, а це в свою чергу зобов’язує поставити грамотно правильні, професійні питання, які будуть сприяти у кінцевому рахунку, повному, всебічному та об’єктивному розслідуванню, тобто зробити все щоб досягти максимального, позитивного законного результату – встановлення істини по кримінальному провадженню, притягнення винних до справедливої відповідальності і покарання, повернення викраденого (у стані в якому нагороди були до незаконного вилучення) потерпілому або відшкодування завданих збитків потерпілому в разі коли нагороди зникли (загублені, передані невстановленій особі, перероблені тощо), або приведені в такий стан, що втратили колекційну цінність та відповідну вартість (ціну) й об’єктивно не задовольняють вимоги потерпілого.

Натомість, для усього вищевказаного, необхідно спиратися на раніше нами встановлені у попередніх наукових дослідженнях, основні фактори (елементи, чинники) визначення культурної цінності та вартості (ціни) державних орденів, медалей СРСР та України [3, с.242-245].

Наприклад, при вимаганні (ст. 189 ККУ) [2, с.212-213], або шахрайстві (ст.190 ККУ) [2, с.215-216] для визначення спричиненої шкоди і відповідно правильної, точної кваліфікації вчиненого, з врахуванням усіх ознак, або на етапі при призначенні (постановка кваліфікованих, правильних, точних питань) та проведенні мистецькознавчої експертизи, або/і криміналістичної ідентифікації та інш.

Відповідно, це є професійно цікавим, а у багатьох випадках необхідним представникам правоохоронних, митних, прикордонних органів, експерти, криміналісти, суддям, адвокатам, музейним працівникам, мистецтвознавцям, історикам, фалеристам, колекціонерам, реставраторам, військовим, членам експертно-фондових, фондово-закупівельних комісій, представникам різних державних та громадських структур тощо.

Отже, вважаємо, що при будь-яких умисних злочинних посяганнях або необережному знищенню, пошкодженню майна, а також цивільно-правових відносинах, інших випадках, предметом яких є державні нагороди СРСР, України – ордени, медалі, ми маємо враховувати фактори (елементи, чинники) при визначенні культурної цінності та вартості (ціни).

Ми не повинні, наприклад, при розбої (ст.187 ККУ) [2, с.208], або умисному знищенні або пошкодженню майна (ст.194ККУ) [2, с.224] – де є предметом, наприклад, радянський орден Трудового Червоного Прапору (1928 р. затвердження і виготовлення, перший тип) кваліфікувати ці дії, орієнтуючись лише на вагу дорогоцінного металу – срібла 925° (ціну на час вчинення злочину) цієї нагороди, а слід враховувати усі фактори. На жаль, сучасна судова, прокурорська і слідча практика, іде звичним, старим шляхом.

Ще раз наголошуємо – ці фактори (елементи, чинники) є важливими і необхідними при призначенні мистецькознавчої експертизи. Наприклад, при вчиненні різних видів викрадень – крадіжка, грабіж, розбій тощо [2]. Повторюємось, це вкрай необхідно для точної кваліфікації вчиненого. Ми не повинні кваліфікувати злочин, наприклад, крадіжку, предметом яких є державні ордени, медалі СРСР та України, точніше окремі, певні нагороди, як звичайну крадіжку, тобто викрадення автомобіля, корови, свині, телефону, будівельних матеріалів тощо. Ми ж не ставимось так, як до банальної крадіжки, наприклад, при викраденні рідкісної і дорогої картини з виставки, музею або приватної колекції.

Визначені фактори (елементи, чинники), важливими є і для встановлення справжності (ідентичності), оригінальності державних нагород [4, с.8].

Наприклад, при проведенні криміналістичної ідентифікації (експертна, слідча, судова), тобто специфічного методу, що дозволяє розв’язувати вузькі ідентифікаційні завдання, суть яких зводиться до встановлення тотожності окремого об’єкта, має стійку зовнішню форму [5, с.33].

Кінцевим результатом має бути і встановлення матеріальної істини.

Ці питання є важливими у багатьох напрямах правозастосування, відповідно вони стосуються різних галузей права за певних обставин і ситуацій.

Література:

1. Закон України «Про державні нагороди України» від 16.03.2000р.

2. Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. / за заг. ред. В.Я.Тація, В.П.Пшонки, В.І.Борисова, В.І.Тютюгіна. – 5-те вид., допов. – Х.: Право, 2013.

Т. 2: Особлива частина / Ю.В.Баулін, В.І.Борисов, В.І.Тютюгін та ін. – 2013. – 1040с.

3. Лень В.В. Державні ордени, медалі СРСР та України: історико-правове дослідження: монографія. 2-ге вид. випр. і доп. – Запоріжжя: Дніпровський металург, 2016. – 400с.

4. Лень В.В. Фактори (елементи, чинники) визначення культурної цінності і вартості державних орденів, медалей СРСР і України / В.В.Лень // Materials of the XІI International scientific and practical conference Conduct of modern science-2016. Volume 6. Law. Public administration.

Sheffield. Science and education LTD, 3-8.

5. Кузьмічов В.С. Криміналістика: Навч. посіб. / В.С.Кузьмічов, Г.І.Прокопенко; за заг. ред. В.Г.Гончаренка та Є.М.Моісеєва. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 368с.