Досин Л.В.

ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»

ДЕНДРОФЛОРА МІСТА КОЛОМИЯ

(ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ)

За сучасних умов бурхливого розвитку житлового та промислового будівництва, суцільної урбанізації особливої актуальності набуває проблема дослідження дендрофлори урбоекосистем.

Місто Коломия розташоване на південному заході України, у південно-східній частині Івано-Франківської області, на лівому березі р. Прут, яка є лівою притокою р. Дунаю. Природно-ландшафтна основа міста представлена середньо- і низькотерасовими рівнинами, заплавними, русловими та долинно-балковими комплексами, на яких сформувалася флора та рослинність [1].

Мета роботи – дослідити сучасний стан дендрофлори міста Коломия.

Нами встановлено, що у різних типах міських насаджень парків, скверів, вуличних та внутрішньодворових територій міста зростає 53 види деревно-чагарникових рослин, які відносяться до 39 родів, 23 родин, 3 класів та 2 відділів – Pinophyta та Magnoliophyta. У таксономічній структурі дендрофлори у видовому відношенні переважає відділ Magnoliophyta – 46 видів, а відділ Pinophyta – 7 видів.

Родинний спектр показав, що родина Rosaceae налічує 6 видів (11,32 % загальної кількості видів); родини Betulaceae, Salicaceae – по 5 видів (9,43 %); родини Aceraceae, Oleaceae – по 4 види (7,54 %); родини Juglandaceae, Pinaceae, Cupressaceae – по 3 види (5,66 %); а решта родин є одно- та двовидовими.

За класифікацією І.Г. Серебрякова [6] види на досліджуваній території є представниками 3 життєвих форм: дерева – 42 види або 79,3 % (Aesculus hippocastanum L., Juglans regia L., Fraxinus excelsior L., Betula pendula Roth., Tilia cordata Mill., Padus avium Mill., Acer platanoides L. Grataegus monogyna Jacq. та ін.), кущі – 10 видів або 18,8 % (Syringa vulgaris L., Viburnum opulus L., Jasminum frutigans L., Swida alba Opiz. та ін.) та деревні ліани – 1 вид або 1,9 % (Vitis vinifera L. із родини Vitaceae).

Екологічний аналіз за відношенням рослин до водного режиму вказує на домінування мезофітів – 47,17 %. Це такі види як: Betula pendula Roth., Morus alba L., Carpinus betulus L., Acer platanoides L., Hippophae rhamnoides L. та ін.

Дещо менше представлені мезогігрофіти – 26,41 % (Ulmus laevis Pall., Viburnum opulus L., Ligustrum vulgare L., Jasminum frutigans L. та ін.) та гігрофіти – 13,21 % (Alnus incana Moench., Salix alba L., Salix caprea L.).

Менш чисельними є групи ксерофітів та мезоксерофітів – 7,55 % та 5,66 % відповідно (рис.).

Рис. Структура дендрофлори стосовно зволоження грунту

Переважна більшість представників дендрофлори є світлолюбними – 66,04 % від загальної кількості видів: Pinus sylvestris L., Populus tremula L., P. alba L., Betula pendula Roth, Robinia pseudoacacia L. та ін.

Аналіз дендрофлори м. Коломия щодо їх морозостійкості показав, що здатність рослин переносити без пошкоджень температуру за несприятливих зимових умов можуть 42 види (79,24 %), наприклад: Acer negundo L., Viburnum lanata L., Padus avium Mill., Quercus robur L., Juniperus communis L., Thuja occidentalis L. та ін.

Деревні породи здатні витримувати забрудненість повітря шкідливими речовинами. Так, серед досліджуваної дендрофлори газостійкими є 43 види дерев та кущів (81,13 %) – Pinus sylvestris L., Viburnum opulus L., Aesculus hippocanstanum L., Syringa vulgaris L., Salix caprea L., Populus deltoides Marsh., Carpinus betulus L. та ін.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Генеральний план м. Коломия. Пояснювальна записка / За ред. Ю. Білоконь. – К.: Вид-во Українського державного НДІ проектування міст «Дніпроміст», 2004. – С. 48-61.

2. Заячук В.Я. Дендрологія. Голонасінні: Навчальний посібник / В.Я. Заячук. – Львів Камула, 2005. – 176 с.

3. Заячук В.Я. Дендрологія. Покритонасінні: Навчальний посібник / В.Я. Заячук. – Львів: Камула, 2004. – 408 с.

4. Кучерявий В.П. Урбоекологія: Підручник / В. П. Кучерявий. – Львів: Світ, 2001. – 440 с.

5. Определитель высших растений Украины / [Доброчаева Д.Н., Котов М.И., Прокудин Ю.Н. и др.]. – К.: Наукова думка, 1987. – 545с.

6. Серебряков И.Г. Жизненные формы высших растений, их изучение. Полевая геоботаника / И.Г. Серебряков. – М: Наука, 1984. – 208 с.