Осіпенко К.А., Павлун Т.О.

Університет митної справи та фінансів, Україна

Шляхи підвищення ефективності занять фізичного виховання у ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації (спортивні ігри – футбол)

Футбол (від англ. Football, від foot — нога і ball — м’яч) — це командна спортивна гра спеціальному майданчику (полі) розміром 100-110 м x 64-75 м з воротами 7,32 x 2,44 м; у команді по 11 осіб у полі; мета гри – забити м’яч ногами в одні ворота суперників.

Організація та проведення занять із грою в футбол для студентів – це спеціалізований процес фізичного виховання, спрямований на досягнення індивідуально можливих високих результатів. У процесі педагогічного контролю тренер-викладач прагне одержати відповіді на такі питання:

— як відбуваються заплановані ним зміни тренованості гравців-студентів;

— чим пояснити зміни тренованості, що не були заплановані, наприклад зниження спеціальної витривалості, швидкості і т.д.

Обрані для викладу у даній роботі дослідження проводилися зі студентами Севастопольського національного технічного університету і складалися з чотирьох етапів.

Відомо, що у специфічних вправах футболу внутрішня сторона навантаження (фізіологічна реакція організму) залежить від розмірів поля, кількості гравців, вказівок тренера, використовуваних обмежень під час виконання вправ (кількість доторкань до м’яча, наявність воротаря), а також тривалості виконання вправ і відпочинку.

Для визначення впливу цих факторів досліджували фізіологічну реакцію студентів під час виконання специфічних вправ футболу та ігор у футбол на зменшених полях. При цьому варіювалися такі фактори: кількість серій, характер відпочинку, розмір поля та кількість учасників. Реєстрація ЧСС здійснювалася за допомогою монітора серцевого ритму Garmіn Forerunner 305. Для оцінки розбіжностей у значеннях ЧСС і ступеня впливу цих факторів на значення ЧСС під час виконання специфічних вправ футболу застосовували одномірний дисперсійний аналіз (ANOVA). Також розраховували розмір ефекту (η2), який показує відносну частку того чи іншого фактора в загальній варіабельності.

Середнє значення ЧСС студентів під час гри з кількістю гравців 3х3 склало 178±8 уд/хв, з кількістю 4х4 – 172±7 уд/хв, з кількістю 5х5 – 168±6 уд/хв, з кількістю 6х6 – 164±6 уд/хв. Взаємодії між факторами досліджуваними не спостерігалося (Р>0,05). Спостерігався ефект впливу фактора “кількість учасників” (P<0,05) на ЧСС (η2=0,456). Статистичний аналіз (post-hoc) показав, що гра 3х3 є інтенсивнішою ніж ігри 4х4 і 5х5.

У той же час в іграх 5х5 і 6х6 не було зафіксовано статистично достовірних розбіжностей ЧСС. Спостерігається вплив фактора “розмір поля” (Р<0,05) на значення ЧСС (η2=0,331). Однак детальний аналіз показує, що це справедливо, поки кількість гравців у кожній команді не перевищує чотирьох осіб. Під час гри 5х5 і 6х6 фактор «розмір поля» не має значного впливу на рівень ЧСС (Р>0,05).

Таким чином, фактор «розмір поля» незначно впливає на ЧСС, коли кількість гравців більша ніж чотири особи. Врахування цієї обставини дуже важливе, тому що зазвичай, у практиці фізичного виховання для занять футболом застосовується майданчик фіксованого розміру.

У період відпочинку ЧСС знижується до 60% від максимальної ЧСС. Це забезпечує відносно високі середні значення ЧСС у процесі виконання ігрових вправ футболу серіями.

Спостерігався вплив фактору «кількість серій» (ŋ2=0,33 при Р<0,05) на ЧСС, а також фактору «кількість гравців» (ŋ2=0,32 при Р<0,05). Встановлено, що під час першої серії відбувається поступове підвищення ЧСС до рівня, що відповідає аеробному тренуванню. Наступні серії призводять до подальшого підвищення ЧСС (Р<0,05) до рівня, що необхідний для розвитку змішаних і анаеробних можливостей. Ця обставина має важливе практичне значення і вказує на те, що навантаження доцільно виконувати серіями. Це дасть змогу досягти необхідного рівня фізіологічного стану організму гравців і підтримувати його впродовж виконання вправи.

Аналіз відносної тривалості різних видів рухової діяльності під час виконання ігрових вправ футболу на зменшених полях показує, що біг із середньою інтенсивністю займає близько 45% часу гри, на прискорення витрачається близько 30% часу, а на ходьбу – близько 25%.

Проаналізовано співвідношення часу рухових дій з різною інтенсивністю. Зокрема, доведено, що специфічні вправи футболу і гра у футбол на зменшеному полі є придатним засобом для розвитку як аеробних можливостей, так і змішаних аеробно-анаеробних можливостей. До 50% часу під час ігор у футбол на зменшених полях припадає на навантаження з високою інтенсивністю (понад 85% від максимальної ЧСС) і 40% часу на навантаження з середньою інтенсивністю (70–85% від максимальної ЧСС).

Отримані результати дозволили розробити й обґрунтувати оптимальні режими чергування навантаження і відпочинку під час виконання вправ футболу залежно від завдань заняття. Були запропоновані параметри вправ футболу для формування необхідного тренувального ефекту в навчально-тренувальному процесі студентів на заняттях, що спрямовані на розвиток загальної витривалості, витривалості до аеробно-анаеробної роботи та на розвиток швидкості.

Аналіз науково-методичної літератури свідчить, що інтенсифікація навчального процесу у технічних ВНЗ вимагає адекватної фізичної та розумової працездатності, яка може зростати та підтримуватися застосуванням належних обсягів та спрямованості рухової активності. Доведено, що ефективним напрямом підвищення рівня рухової активності є проведення занять з фізичного виховання із застосуванням тих засобів спортивної спрямованості, які позитивно впливають на мотивацію студентів до систематичних занять як в урочний, так і в позаурочний час. Одним з найпопулярніших засобів фізичного виховання серед студентів є футбол. Однак його впровадження у практику фізичного виховання ВНЗ потребує з’ясування величини спрямованості тренувальних впливів, що необхідні для оптимального розвитку фізичних якостей і функціональних можливостей засобами футболу.

Таким чином, нові результати, отримані в роботі, дозволили вирішити актуальну наукову проблему розробки й обґрунтування методики фізичного вдосконалення студентів технічного ВНЗ з пріоритетним використанням засобів футболу.

Література:

1. Бондарев Д. В. Фізичне вдосконалення студентів технічних вищих навчальних закладів засобами футболу (монографія): Л.: ЛДУФК, 2009. — 49 с.

2. Афонін А. П, Марчик В. I., Карпов В. I. Підвищення ефективності контролю фізичної підготовки студентів // Tpyди ІV міської наук.-прак. конф. «Вдосконалення навчального процесу з фізичного виховання студентської молоді міста Кривого Рогу». — Кривий Ріг, 2001. — 139 с.

3. Hebert James R, Watemaux Christine. Graphical displays of growth data //Amer. I. Clin. Nutr. — 1983. - №1. - C. 145-147.