Біологічні науки / 8.Фізіологія людини і тварин

Григорова Н.В.

Запорізький національний університет

Вплив гострого стресу на концентрації цукру та кортизолу в крові, вміст цинку та інсуліну в панкреатичних клітинах В у молодих і старих щурів

Припускають, що глюкокортикоїди впливають на вміст цинку та інсуліну в панкреатичних клітинах В [1-3]. Для підкріплення такого припущення нами були проведені дослідження кортизолу в крові в порівнянні з функціональним станом цих клітин у щурів, у яких має місце відносна недостатність надниркових залоз.

У дослідах були використані контрольні (дорослі інтактні) щурі, а також тварини молоді та старі, які зазнавали дії одноразових фізичного навантаження та іммобілізації.

У тварин до забою визначали рівень цукру та кортизолу в крові [1, 4]. А після забою визначали вміст цинку та інсуліну в панкреатичних клітинах В. Для виявлення цинку шматочки підшлункової залози фіксували протягом 12год у холодному ацетоні, потім проводили через два ксилоли, суміш ксилолу з парафіном, два рідкі (56 ºС) парафіни та заливали в парафін.

Зрізи 5 – 10 мкм завтовшки депарафінували витримуванням у двох ксилолах, спиртах і дистильованій воді. На зрізи наносили по декілька крапель ацетонового розчину 8 – (п-толуолсульфоніламіно) – хіноліну (8-ТСХ), промивали дистильованою водою та розглядали під люмінесцентним мікроскопом (світлофільтри ФС-1, ЖС-18). На препаратах цинк визначали по жовто-зеленій люмінесценції панкреатичних клітин.

Для цитохімічного визначення інсуліну шматочки підшлункової залози фіксували впродовж 24 год у рідині Буена (суміш розчинів формаліну, пікринової та оцтової кислот). Потім шматочки зневоднювали проведенням їх через спирти зростаючої міцності, а в подальшому – через ксилоли, суміш ксилолу з парафіном, рідки парафіни та заливали в парафін. Зрізи депарафінували витримуванням у ксилолах, спиртах, дистильованій воді, потім їх обробляли окислювачем (сумішшю сірчаної кислоти та перманганату калію), відновлювачем (розчином щавлевої кислоти), промивали у дистильованій воді, забарвлювали спиртовим розчином альдегідфуксину (АФ), депарафінували обробкою солянокислим спиртом, промивали у водопровідній воді та замикали в гліцерин-желатин. Присутність інсуліну в В-клітинах визначали по синьо-фіолетовому забарвленню цитоплазми.

Інтенсивність цитохімічних реакцій 8-ТСХ і АФ оцінювали за трибальною системою, запропонованою В.В.Соколовським [5] та Ф.Хейхоу і Д. Квагліно [6]. Обчислювали середню арифметичну (), похибку (m) та показник достовірності (р).

У контрольних (дорослих інтактних) щурів концентрація в крові цукру складала 5,7 ± 0,18 ммоль/л, кортизолу 649 ± 50,1 нмоль/л, тоді як вміст у панкреатичних клітинах В цинку дорівнював 0,5 ± 0,03 ум.од., а інсуліну відповідно 4,3 ± 0,15 ммоль/л (75 % відносно контролю; р < 0,001) та 436 ± 46,7 нмоль/л (76 %; р < 0,05), 0,4 ± 0,01 (80 %; р < 0,05), 1,1 ± 0,08 ум.од. (69 %; р < 0,001). У старих щурів отримані результати 6,0 ± 0,21 ммоль/л (105 %; р > 0,05), 486 ± 41,2 нмоль/л (74 %; р < 0,05), 0,3 ± 0,03 ум.од. (60 %; р < 0,05), 1,0 ± 0,06 ум.од. (63 %; р < 0,001).

У молодих тварин, які піддавалися одноразовому фізичному навантаженню, результати досліджень були такими: 6,4 ± 0,25 ммоль/л (112 %; р > 0,05), 705 ± 63,2 нмоль/л (109 %; р > 0,05), 0,5 ± 0,03 ум.од. (100 %; р > 0,05), 1,7 ± 0,16 ум.од. (106 %; р > 0,05). Аналогічні дані відмічалися у випадку одноразової іммобілізації молодих щурів: 6,5 ± 0,21 ммоль/л (114 %; р < 0,05), 582 ± 48,3 нмоль/л (90 %; р > 0,05), 0,5 ± 0,06 ум.од. (100 %; р > 0,05), 1,5 ± 0,12 ум.од. (94 %; р > 0,05).

Фізичне навантаження впливало на показники старих тварин таким же чином, як молодих щурів: 9,3 ± 0,50 ммоль/л (163 %; р < 0,001), 683 ± 59,4 нмоль/л (105 %; р > 0,05), 0,5 ± 0,04 ум.од. (100 %; р > 0,05), 1,7 ± 0,13 ум.од. (106 %; р > 0,05). Аналогічні результати отримані у старих щурів, що піддавалися іммобілізації: 8,8 ± 0,32 ммоль/л (154 %; р > 0,05), 591 ± 47,2 нмоль/л (91 %; р > 0,05), 0,5 ± 0,05 ум.од. (100 %; р > 0,05), 1,7 ± 0,13 ум.од. (106 %; р > 0,05).

Таким чином, гострий стрес викликає підвищення всіх показників у молодих і старих щурів, проте в більшості випадків дані не перевищували середні показники норми.

Література:

1. Гольдберг Е.Д., Ещенко В.А., Бовт В.Д. Сахарный диабет. Этиологические факторы. - Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1993. - 136с.

2. Балаболкин М.И. Диабетология. – М.: Медицина, 2000. – 671 с.

3. Авцын А.П., Жаворонков А.А., Риш М.А., Строчкова Л.С. Микроэлементозы человека (этиология, классификация, органопатология). – М.: Медицина, 1991. – 496с.

4. Лабораторные методы исследования в клинике / Под ред.В.В. Меньшикова. – М.: Медицина, 1987. – 368с.

5. Соколовский В.В. Гистохимические исследования в токсикологии.- Л.: Медицина, 1971. - 172c.

6. Хейхоу Ф., Кваглино Д. Гематологическая цитохимия. - М.: Медицина, 1983. – 320 с.