Економіка підприємства/10. Економічні науки
Малогулко О.Г., к.е.н. Богацька Н.М.
Вінницький
торговельно-економічний інститут КНТЕУ
Методи
формування та розподілу фонду оплати праці
Україна знаходиться на етапі переходу від планових до ринкових форм побудови
економічних відносин, що спричинило перегляд майже усіх елементів регулювання
форм та систем оплати праці.
Фонд оплати праці являє собою внутрішній фонд, який охоплює грошові суми, що
нараховуються і виплачуються працівникам у певному періоді згідно з установленими
формами і системами оплати праці. Іншими словами, фонд оплати праці –загальна
сума витрат на оплату праці працівників підприємства і виплат соціального
характеру [2].
Відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 р. N 5 ( z0114-04 ), фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Відомим є те, що побудова фонд оплати праці враховує його базову частку, яка формується в залежності від досягнутого рівня показників, що приймаються для аналізу (найчастіше це «продуктивність праці», «якість продукції», «собівартість», «обсяг виробництва та реалізації продукції »), та змінну частку, яка знаходиться у прямій залежності від прибутків підприємства.
Існувало і існує чимало методів формування та розподілу фонду оплати праці, серед яких можна виділити ряд прогресивних.▪ нормативний метод планування фонду оплати праці, розроблений у 1989 році науковцями НДІ праці (м.Москва) з усіма своїми перевагами, до яких слід віднести урахування кількісних показників (трудомісткість, собівартість та обсяг реалізації), мав суттєвий недолік: при плануванні враховувалася продуктивність праці лише працівників із відрядною формою оплати праці за аналізом технологічної трудомісткості;▪ формування фонду оплати праці на основі методів економічних нормативів, коефіцієнтів трудового внеску підрозділів, прямого та розподільного розрахунку основного та заохочувального фонду оплати праці, які розроблені НДІ праці (м. Москва) на початку ринкових реформ у 1992 році, вперше урахували показник «ефективність праці», але лише за умови отриманого прибутку та за обсягами виготовленої, а не реалізованої продукції;▪ формування фонду оплати праці нормативним методом, розробленим науковцями НДІ соціально-трудових відносин Мінпраці України (м. Луганськ) у 2001 році, за наявністю суттєвих переваг (урахування обсягу реалізованої продукції та продуктивності виробництва) спирається на застосування продуктивності праці, який дозволяє коригувати розмір фонду оплати праці щомісячно при зміні фонду робочого часу.Але в сучасних умовах процес формування і розподіл фонду оплати праці повинен коригувати заробітну плату працівника відповідно до ефективності його праці , яка визначає ступінь раціонального використання ресурсів.У зв’язку з вищезазначеним і відповідно планів науково-дослідних робіт Мінпраці України на 2005-2006 роки та спільно із вченими-економістами Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля, вчений-економіст О. Додонов розробив принципово новий методичний підхід до розрахунку фонду оплати праці нормативним методом на плановий період [1].
Основним результатом цього дослідження є:
∆Еф — загальний
економічний ефект від праці за сукупними показниками, який визначає ступінь
використання всіх ресурсів виробництва та робочого часу виробничого персоналу в
ув'язці із реалізацією продукції.
де Орб та Орп — обсяги реалізованої продукції
відповідно у базисному та поточному періодах, тис. грн.;
Срб та Срп — собівартість реалізованої продукції
відповідно у базисному та поточному періодах, тис. грн.;
Очб та Очп — обсяги
чистої продукції відповідно у базисному та поточному періодах, тис. грн.;
ФРЧб та ФРЧп — фонд
часу, відпрацьованого промислово-виробничим персоналом відповідно у базисному
та поточному періодах, тис. люд./годин;
Даний метод дозволяє підприємству підвищити рівень ефективності праці та виробництва, разом із вдосконаленням інших елементів механізму оплати праці. Але на даному етапі економічного розвитку нашої країни, основною проблемою її господарського життя є аналіз співвідношення результатів і витрат, що в загальному випадку називаємо ефективністю.
Суть проблеми підвищення ефективності праці, полягає в досягненні певної мети з мінімальними затратами праці. Кожний суб'єкт і суспільство в цілому ставлять перед собою свою мету, але для всіх є спільне — намагання досягти мети з мінімальними зусиллями. Досягнення мети з мінімальними зусиллями виступає однією з економічних закономірностей суспільства, що зумовлена всезростаючими потребами громадян у товарах, послугах та суспільних благах, а також необхідністю їх постійного задоволення при обмежених виробничих ресурсах [3].
Отже, підвищення ефективності праці безпосередньо пов'язане з головною метою суспільства — забезпеченням стійких і високих темпів економічного зростання, яке визначається як збільшення реального ВНП в цілому і на душу населення.Література:1. Додонов О. Коригування розміру ФОП підприємства з урахуванням показника «ефективність праці». // Економіст -2007. -№8. –с.18-19.
2. Ломоносов А. Диференціація фонду оплати праці вищого навчального закладу. // Економіст -2007. -№7. –с.44-47.