Лозинська І.В.

Сумський Національний Аграрний Університет

Тенденції розвитку м'ясопереробної галузі Сумщини

За перші роки незалежності України, в умовах переходу до ринкової економіки, м'ясна промисловість Сумщини виявилася на межі виживання. Це знайшло своє відображення у різкому зменшенні виробництва м'яса та м'ясопродуктів, зношенні матеріально-технічної бази тощо. Серед основних причини такого положення варто назвати:

· непродумана приватизація колгоспної й державної власності;

· різке скорочення виробництва м'яса у тваринництві;

· порушення господарських зв'язків;,

· посилення конкуренції з боку закордонних виробників м'яса й м'ясопродуктів.

Переробкою м’яса та виробництвом м’ясопродуктів в області займаються підприємства, для яких цей вид діяльності є основним (наприклад, м’ясокомбінати, спеціалізовані цехи тощо), а також такі підприємства, для яких це допоміжний вид діяльності (наприклад, агропромислові компанії, заклади громадського харчування, супермаркети та інші). До цього числа не входить значна кількість «тіньових» підприємств (за даними опитування учасників ринку, проведеного ЦМД «УкрАгроКонсалт» весною 2006 року, їх частка складає від 20 до 45%) [3].

Практика показує, що більшість таких підприємств продовжують працювати у старих приміщеннях і на застарілому обладнанні. Представники таких підприємств відзначають, що головними перешкодами у розвитку галузі є низька якість та недостатнє постачання сировини. Водночас, великі переробні компанії, що займаються виготовленням ковбасних виробів, відрізняються один від одного якістю, дотриманням санітарних вимог та ринковою стратегією. Деякі з них орієнтуються на малозабезпеченого споживача, виробляючи великий обсяг масової продукції низької якості за помірні гроші. Вони використовують старі радянські підходи та технології виробництва. І навпаки, існують великі переробні підприємства, що доклали вражаючих зусиль до переобладнання виробництва, поліпшення якості продукції, санітарних норм та досягли бездоганної репутації.

Учасники ринку вказують на те, що поступово відбувається концентрація виробництва на підприємствах великої та середньої потужності. Лідери галузі активно розвивають своє виробництво, підтримують належну якість продукції. Значна частина лідерів має свої торгові марки, легко пізнається за ними, що також сприяє здобуттю прихильності споживачів.

За експертною оцінкою учасників ринку, частка підприємств малої потужності становить 65-70% від загальної кількості підприємств, що працюють у секторі переробки м’яса та м’ясопродуктів [3].

В той же час, на Сумщині частка підприємств малої потужності складає 25-30%. Загальну кількість підприємств м’ясної промисловості Сумщини за період з 1998 до 2006 року наведено в таблиці 1.

Таблиця 1

СПІВВІДНОШЕННЯ КІЛЬКОСТІ М’ЯСОПЕРЕРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВ ВСІХ ФОРМ ВЛАСНОСТІ НА СУМЩИНІ ДО ЗАГАЛЬНОУКРАЇНСЬКОЇ КІЛЬКОСТІ

Роки	Сумська обл., шт.	Загалом по Україні, шт.	Сум.обл. у % до загалоноукр.к-ті
1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006	97 6 294 191 181 208 130 22 6	2215 282 8325 7741 10908 11602 7148 2909 717	4,4 2,1 3,5 2,5 1,7 1,8 1,8 0,8 0,8

Дані свідчать, що за досліджуваний період з 1998 року по 2006 рік Сумська область завжди мала мінімальну кількість м’ясопереробних підприємств. Це, по-перше, можна пояснити тим, що традиційно сільське господарство Сумської області спеціалізується на виробництві зернових культур, цукрового буряка, а вже потім на м’ясо-молочному тваринництві.

Але неможливо характеризувати галузь переробки м‘яса тільки за кількістю підприємств того чи іншого регіону. Неодмінно слід враховувати й кількість виробленої ними продукції, що відображена за регіональним розподілом у наступній формі (рис.1).

Рис.1 – Динаміка виробництва м’яса на Сумщині в 1998-2006 роках, тис.т

Як бачимо, пік виробничої активності припадав на 2000, 2002-2003 роки, коли в області вироблялось 12,5 – 13,5 тис.т м’яса всіх видів. Відбулося це здебільшого через те, що господарства вимушені були скорочувати поголів’я худоби в зв’язку із засухою, неврожаєм та дефіцитом кормів. Саме в цей період спостерігалося збільшення попиту на таку продукцію, що зумовлене зростаючими доходами населення та ненасиченістю аналізованого ринку.

Але вже наступного, 2004 року, м’ясопереробні підприємства гостро відчули дефіцит сировини внаслідок скорочення поголів’я худоби на 28,4%. У 2005 та 2006 роках ця негативна тенденція збереглася і скорочення виробництва складало 32,3% та 6,2% відповідно.

Так, можемо відзначити те, що спад виробництва м'ясної продукції пов'язаний з багатьма причинами: скороченням поголів'я худоби, зниженням м'ясної продуктивності тварин: середньодобовий приріст живої маси на вирощуванні та відгодівлі ВРХ порівняно з 1998 р. знизився на 45%, свиней - на 52% [2]; збільшенням падежу худоби та птиці, що є передусім наслідком різкого зниження обсягів кормовиробництва, значним білковим дефіцитом, недостачею і перебоями в забезпеченні тварин кормами. Загалом виробництво сировини у м'ясопромисловому комплексі є низькорентабельним і високозатратним щодо кормів, енергії, ветпрепаратів та ін. Способи відгодівлі нераціональні, використовуються переважно грубі корми і фуражне зерно, значно меншу роль відіграють пасовища, відходи агропромислового виробництва. Це призводить до зростання собівартості продукції, зниження її якості тощо.

Таким чином робимо висновок, що на скорочення виробництва м’ясних продуктів вплинуло звуження внутрішнього ринку продовольства через низьку купівельну спроможність населення, а також втрата зовнішніх ринків. На роботі підприємств також негативно позначається імпорт продукції з консервантами, що подовжує термін її зберігання. Тим часом з торговельної мережі витісняється якісна вітчизняна продукція.

Проте внаслідок загострення економічної кризи, виробничий потенціал харчової промисловості повністю не використовується. Вона зазнає великих труднощів у своєму дальшому розвитку та вдосконаленні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Підсумки першого року реформ в АПК і перспективи на майбутнє. Володимир Заярний // Україна Busness,№3 (504),24-31 січня 2001р.

2. Проблеми аграрних реформ в Україні, Анатолій Малієнко, // Дзеркало тижня , №7 (305) 12 серпня 2000 р.

3. Вісник «УкрАгроКонсалт» №6-8, 10, 11 за 2006 рік.