Економічні науки/3. Фінансові відносини

Король Т.О.

Руденок О.Ю.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

ім. М.І. Туган-Барановського

Державне молодіжне житлове кредитування:

правові та організаційні засади

Житлова проблема в Україні завжди була гострою і її вирішення на сьогоднішній день залишається актуальним для українського суспільства. Особливо актуальним це питання є для молоді, оскільки доведено, що саме житлові труднощі – причина багатьох розлучень і зниження народжуваності у молодих сім’ях. Тому в державі напрацьована і впроваджується нова концепція надання громадянам пільг, компенсацій і гарантій, у тому числі надання безоплатного житла.[1;2]

Метою даної роботи є дослідження та висвітлення сутності правових та організаційних засад управління у сфері державного молодіжного кредитування, а саме аналіз фінансування та діяльності Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву.[2;3]

Задачі даної роботи: розкрити поняття «державне молодіжне житлове кредитування», визначити його принципи, а також органи управління у сфері державного молодіжного житлового кредитування, зокрема проаналізувати основні завдання та функції Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву.[2]

Аналіз державних видатків та фінансування молодіжного житлового кредитування в останні декілька років здійснювали у своєму дослідженні В. Кулик та А. Кулик. Окремі питання цієї теми розкрито у працях А. Беркута, Н. Лопушенко, А. Лук’янченко, Т. Коржа, А. Берлача, О.Волкової. Ними досліджено питання фінансового забезпечення молодіжного житлового будівництва, іпотеки, системи буд заощаджень тощо.

З метою надання допомоги молодим сім’ям у вирішенні даної проблеми у 1992 р. Всеукраїнською асоціацією житлових комплексів «Укрмолодьжитло» створено Фонд сприяння молодіжному будівництву, який у 2005 р. згідно з постановою Кабінету Міністрів України реорганізований у Державну спеціалізовану фінансову установу – Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву.[1]

На підставі аналізу вітчизняного та зарубіжного законодавства державне молодіжне житлове кредитування слід розглядати як системну діяльність держави, що здійснюється у законодавчій, виконавчій та інших сферах і ставить за мету створення правових, соціально-економічних і політичних умов та гарантій для розв’язання житлової проблеми молоді, шляхом сприяння розвитку молодіжного будівництва, удосконалення механізмів придбання житла і забезпечення на цій основі подальшого розвитку системи іпотечного житлового кредитування. Як випливає з наведеного, політика державного молодіжного житлового кредитування – це тривалий процес, який вимагає системного та цілеспрямованого підходу з боку держави, що дасть можливість отримати перш за все, соціальні результати.

Що ж до принципів, та такими слід вважати: повернення; строковість; платність; цільове використання; забезпеченість виконання; відповідальність.

Про важливість та зацікавленість держави у даній проблемі свідчить система законодавчих актів, норми яких визначають механізм молодіжного житлового кредитування. Зокрема постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження державної програми забезпечення молоді житлом на 2002-2012 роки» від 29 липня 2002р., виходячи з якої завдання держави полягають у: вжитті заходів до розширення обсягів будівництва житла для молоді; удосконаленні системи пільг щодо забезпечення житлом молодих сімей; створення ефективних фінансово-кредитних механізмів, які забезпечують економічну доступність житла для молоді, молодих спеціалістів; підтримку незаможних молодих громадян у поліпшенні житлових умов тощо, а також інші нормативні акти.

До органів управління у сфері державного молодіжного житлового кредитування належать органи державної влади, у тому числі Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву, органи місцевого самоврядування, роботодавці, інші юридичні та фізичні особи.[2]

Основними завданнями фонду є: сприяння проведенню державної житлової політики, а саме надання молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам кредитів на будівництво (реконструкцію) або придбання житла за пільговою програмою та програмою часткової компенсації банківської ставки кредитів комерційних банків.[1,2]

У створенні обґрунтованої системи вирішення житлової проблеми молоді потрібна участь і взаємодія органів державної влади всіх рівнів, органів місцевого самоврядування, підприємств та організацій, зацікавлених у закріпленні молодих фахівців, що й обумовлює необхідність застосування програмних методів. Однак одним з аспектів такої підтримки повинно стати те, що її надання не може відбуватися за рахунок скорочення допомоги іншим групам населення

Викладене вище дозволяє зробити висновок, що державна підтримка молодих родин, які потребують поліпшення житлових умов може здійснюватися шляхом: наданням безоплатних субсидій і поворотних позик таким родинам на придбання житла; виділення будівельних матеріалів для індивідуального житлового будівництва; надання багатодітним малозабезпеченим родинам житлових приміщень з державного і місцевого житлового фондів за договорами соціального найму; створення системи державних і приватних орендних будинків. За умови вдосконалення існуючого фінансово-кредитного механізму, пов’язаного із молодіжним будівництвом, уряд країни зможе виконати Програму до 2012 р. в повному обсязі.

Література

1. //Право України, 2006, № 9, стр.119-122

2. //Право України, 2006, № 1, стр.69-71

3. //Актуальні проблеми економіки, 2007, № 11(77), стр.125-132