Монастиренко Ганна
Донецкий государственній университет єкономики и торговли
им. М. І. Туган – Барановского, Украина
Жінка у сучасному бізнесі
Існує безліч міфів про те, чого це
жінка раптом розірвала зачарований трикутник kuche, kinder, kirchen і подалася
в бізнес. Причому серед міфотворців жінок не менше, аніж чоловіків. Отже, якщо
жінка подалася в політику чи бізнес, вона погана мати і дружина, у неї не
склалося особисте життя, є потреба самостверджуватися або вона дуже любить
гроші. Запитання "Чи повинні жінки займатися політикою та бізнесом?"
досі, певно, викликає в суспільстві нездоровий інтерес, бо час від часу
дебатується та обговорюється в ЗМІ. Проблема жінки у бізнесі дуже актуальна у
наш час, бо зараз багато жінок спочатку будують кар’єру, а потім родину.
Ринкова
економіка вимагає посилення ділової активності людей в усіх економічних структурах. Сфера підприємництва
і, зокрема, малого бізнесу, поповнюється жінками майже цілковито
за рахунок торгівельної сфери. Жінкам не вистачає стартового капіталу, зв’язків у верхніх ешелонах влади – всього того, що є в чоловіків, які розпочинають свій бізнес. Можна виділити дві основні групи жінок-підприємців. Перша –
особи з високою кваліфікацією, знанням мов, орієнтовані на роботу з міжнародним бізнесом,
але не на перших, а на других ролях у фірмі: консультантами, економістами. Друга категорія
– жінки середньої кваліфікації, що ризикнули створити власне підприємство, як правило у
сфері побутових послуг.
Жінкам
дуже важко вижити у суворому світі бізнесу. Було б справедливо, аби
держава надавала деякі пільги
“жіночому” бізнесу, як це відбувається у ряді розвинених країн. Держава повинна сприяти участі жінок у підприємницькій діяльності, по-перше, тому що без цієї підтримки жінки не можуть на рівних з чоловіками
займатися бізнесом, а по-друге, тому, що в українському суспільстві підприємництво асоціюється виключно з чоловічою
половиною людства.
На сучасному ринку праці України існує
помітний гендерний дисбаланс, котре виявляється у нерівному представництві
жінок на керівних посадах, у їх концентрації в найменш престижних галузях
економіки й сферах діяльності, нарешті в значно нижчій, ніж у чоловіків, оплата
праці в усіх без винятку галузях, навіть таких, що традиційно вважаються
“жіночими” і де жінки складають переважну частку працюючих.
Наше суспільство прислухатися до жінок може , а от
дозволити піднятися до верхівки влади не дозволяє. І суспільство наше,
хоч як би воно намагалося довести собі, що мислить по-сучасному, ще довго не
дозволить, аби ним керувала жінка. "Жінка повинна народжувати дітей,
виховувати їх, наводити лад у хаті, поважати чоловіка. Чоловік повинен
заробляти гроші, оберігати, захищати родину", - закладено в нашому
ментальному середовищі десь на рівні глибинної підсвідомості. Але як заробляти
гроші і встигати при цьому народжувати дітей, піклуватися про чоловіка?
Психологи та соціологи стверджують, що багатьом жінкам вдається вдало
поєднувати родинні клопоти з власною справою. І це вже - десь поза нашою
ментальністю. Зараз прем’єр – міністром країни стала жінка,
можливо це і є вже прорив жінок,але подивимося що буде далі.
У суспільстві також виникає проблема гендерної рівності і полягає у тому, що
суспільство не усвідомлює її наявності. А відтак і не прагне
створити цивілізовану сучасну політико-правову систему забезпечення рівності жінок і чоловіків. Наша
країна робить певні кроки щоб забезпечити цю рівність. Законодавче закріплення
і практичне забезпечення гендерної рівності жінок і чоловіків є безсумнівним
показником розвиненого суспільства. Держава Україна проголошує рівність прав
чоловіків і жінок. Конституція гарантує цю
рівність. Певні закони, що розробляються,
забезпечуватимуть розвиток гендерної демократії. Як країна-учасниця ООН, Україна зобов’язалась до 2015 року виконати
проголошені ООН “Цілі тисячоліття”, третій пункт яких присвячено рівності прав жінок і чоловіків. Створено спеціальну державну програму забезпечення цієї рівності. У деяких галузях, що стосуються комерційного
права, таких як юридична освіта,
діяльність господарських судів, гендерний баланс є повністю збереженим.
За кількісними показниками,
жінки на рівних з чоловіками беруть
участь у суспільно-економічних процесах.
Водночас безсумнівним
виглядає порушення гендерної рівноправності стосовно якості цієї участі. Жінки
практично відсутні на рівні
прийняття рішень. Складаючи більше половини підприємців, вони займають ніші дрібного
маргінального бізнесу. Жінкам значно складніше
влаштуватися на роботу, вони отримують
меншу платню, порівняно з чоловіками.
Жінки у соціальній ієрархії займають нижчі й середні
позиції.
Я вважаю, що нам потрібно
подолати проблему стереотипів традиційно патріархального
суспільства і знаходиться переважно у сфері соціальної психології. Її вирішення – це завдання не лише держави, але й
суспільства, якщо воно дійсно прагне
стати громадянським. Необхідна
просвіта як жінок, так і чоловіків щодо
створення засад гендерної демократії у країні. Необхідні спеціальні програми, які б допомагали суспільству розуміти цей аспект свого майбутнього. Необхідні певні пільги, які
б стимулювали вихід жінок на більш високі щабелі соціальної
ієрархії.
Література:
3. http://www.antenna.com.ua/stat.php?065520