Педагогічні науки
2.Проблеми підготовки спеціалістів
Кисіль Світлана Володимирівна
ВНЗ Переяслав – Хмельницький державний педагогічний університет ім. Г.Сковороди
Науково-методичні кроки до
педагогічної майстерності
Досягнення висот
педагогічної майстерності потребує максимальних особистих зусиль, енергії,
природних нахилів і здібностей, величезної працездатності ї, чи найголовніше
безмежне бажання стати педагогом – майстром.
Педагогічна
майстерність – це високе мистецтво навчання і виховання, доступне кожному
педагогові, що постійно вдосконалюється; це єдність знань, методичних умінь,
мовної культури, педагогічної техніки, такту й оптимізму.
Незаперечним є факт,
що майбутнє людства визначає не науково – технічний прогрес, а те, чого, як і
хто вчить тих, хто навчається. Ще Платон помітив, що будь–яка добре виконана
діяльність окрім уміння й натхнення передбачає наявність міцних знань про те,
як і чому. Навчання є одним із видів спільної діяльності того, хто вчиться.
Сьогодні держава покладає великі сподівання на тих, хто працює з дітьми.
Доручивши закласти фундамент свого майбутнього – навчити. Виховати, всебічно
розвинути, сформувати особистість, людину - творця, господаря своєї долі,
патріота і громадянина.
Таке завдання може виконати тільки висококваліфікований, творчо працюючий
педагог. Учитель - це не тільки той, хто навчає, а в першу чергу, той, хто
вчиться сам. Той хто своїм прикладом привчає до творчого злету, до
відповідальності за доручену справу день за днем, крок за кроком. У
педагогічній праці такими кроками є атестації, які проходять педагогічні
працівники кожні 5 років відповідно до Типового положення про проходження
атестації педагогічними працівниками України.
Як зробити ці кроки впевненими, необтяжливими, активними і бажаними, як
досягти якомога кращих результатів у між атестаційний період?
Відповідь на це запитання – правильно організована самоосвітня діяльність
педагога.
Самоосвіта – це самостійно надбані знання, з урахуванням особистих
інтересів і об’єктивних потреб закладу, в якому працюють, із різних джерел
–додатково до тих , що отримані в навчальних закладах. Відмінною рисою
самоосвіти педагога є те, що результатом такої роботи виступає ефект розвитку
учнів, а не тільки власне самовдосконалення в особистому та професійному
планах.
Форми самоосвіти педагога: поглиблена підготовка до уроків;
виконання докурсових та міжкурсових завдань; заняття на очно-заочних курсах;
виступи на семінарах з доповідями; систематичне читання книг та періодичних
видань.
Форми і методи керівництва
самоосвітою педагога:
Ø
систематичне пояснення ролі
самоосвітньої роботи, організація виступів вчителів з питань обміну досвідом
самоосвіти.
Ø
індивідуальні бесіди представників
адміністрації з педагогами про основні напрями самоосвіти.
Ø
спільне обговорення керівниками та
педагогами методів вивчення важливих розділів і тем програми.
Ø
розробка окремих рекомендацій з метою
підвищення педагогічної ефективності уроків та занять.
Ø
надання допомоги вчителям та керівникам
гуртків в узагальнені свого досвіду, підготовці доповідей з проблем педагогіки,
Ø
стимулювання найбільш підготовлених
учителів та керівників гуртків до науково-дослідницької роботи.
Ø
комплектування та поповнення
бібліотечного фонду літературою з питань самоосвіти та самовдосконалення, а
також новинками психолого-педагогічної літератури.
Ø
Проведення циклів лекцій, групових та
індивідуальних консультацій, семінарів.
Ø
Систематичне підведення підсумків
самоосвітньої роботи педагога (співбесіди, звіти на педрадах і засіданнях метод
об’єднань), визначення завдань і змісту самоосвіти на новий навчальний рік,
аналіз якісних підсумків навчально-виховного процесу.
Технологія організації самоосвіти
педагогів:
Перший
етап – установчий, передбачає
створення певного настрою до самоосвітньої роботи; вибір мети роботи, виходячи з
науково-методичної теми (проблеми) закладу; формування особистої індивідуальної
теми, осмислення послідовності своїх дій.
Другий етап – навчаючий, на якому
педагог знайомиться з психолого-педагогічною та методичною літературою з
обраної проблеми освіти.
Третій етап – практичний, під час
якого відбувається нагромадження педагогічних фактів, їх добір та аналіз,
перевірка нових методів роботи, постановка експерименту. Практична робота
продовжує супроводжуватись вивченням літератури.
Четвертий
етап – теоретичне осмислення, аналіз і узагальнення нагромадження педагогічних
фактів. На даному етапі необхідно організувати колективне обговорення
прочитаної педагогічної літератури; творчі звіти про хід самоосвіти на
засіданнях МО; відвідання з наступним обговоренням відкритих уроків з обраної
проблеми та інші колективні форми роботи.
П’ятий етап –
підсумково-контрольний, на якому педагог має підбити підсумки своєї
самоосвітньої роботи, узагальнити спостереження, оформити результати. При цьому
головним виступає опис проведеної роботи й установлених фактів, їх аналіз,
теоретичне обґрунтування результатів, формулювання загальних висновків та
визначення перспектив у роботі.
Система
самоосвітньої роботи педагога передбачає: поточне і перспективне планування;
підбір раціональних форм та засобів засвоєння і збереження інформації;
оволодіння методикою аналізу і способами узагальнення свого та колективного
досвіду; поступового освоєння методів дослідницької та експериментальної
діяльності.
План самоосвіти педагога повинен містити: перелік літератури, яку
планується опрацювати; визначені форми самоосвіти; термін завершення роботи;
передбачувані результати (підготовка доповіді, виступ на засіданні МО, поурочне
планування, опис досвіду роботи, оформлення результатів у вигляді звітів і
т.д.)
Великий вплив на
розвиток самоосвіти має атестація педагогічних кадрів, тому що вона є підсумком
досягнень педагогів. Оцінкою їх діяльності через кожних 5 років. Проведення
атестації спонукає педагога до самоаналізу роботи, стимулює діяльність щодо
підвищення професійної майстерності.
Важливо, що самоосвіта для педагога
стала необхідністю, тому що тільки за такої умови він досягає поставленої мети,
творчо зростає, а головне бачить і розвиває здібності учнів та вихованців.
Прояв самоосвітньої активності педагогічних працівників - результат високої
самоорганізації особистої діяльності, без якої педагог не може вдосконалювати
свій професіоналізм. Головними внутрішніми мотивами самоосвіти педагога мають
бути: бажання поліпшити слабкі сторони володіння певним напрямом діяльності;
глибоке вивчення теорії та практики даної проблеми; намагання осмислити,
втілити в практику, запропонувати колегам механізм певної дії; не зупинятися на
досягнутому.
Існує безліч методів вимірювання
результативності самоосвітньої діяльності педагогів, визначити ефективність
роботи над собою і результативність самоосвітньої діяльності педагогічних
працівників. Це:
-
результати вступу випускників ПНЗ у вищі
навчальні заклади;
-
результативність участі вихованців у
виставках, оглядах, фестивалях та конкурсах Малої академії наук, кількість і
якість курсових, кваліфікаційних робіт;
-
будь-які форми пропаганди та поширення
досвіду роботи педагога: публікації в періодичних виданнях, виступи та творчі
звіти на педагогічних радах, семінарах, на засіданнях методичних об’єднань,
науково - практичних конференціях та педагогічних читаннях;
-
відкриті заняття та пізнавальні заходи в
ПНЗ на районному, обласному та всеукраїнському рівнях;
-
підготовка навчально - методичних та
методичних рекомендацій посібників, випуск збірок, альманахів;
-
підготовка рефератів для курсової
перепідготовки. Розробка робочих навчальних програм.
Щорічно з метою активізації педагогів до творчої професійної діяльності,
стимулювання їх до безперервної фахової та загальної освіти, якісної роботи, до
підвищення відповідальності за результати навчання і виховання відповідно до Закону України “Про освіту” та
Типового положення про атестацію педагогічних працівників України проводиться
атестація педагогічних працівників школи.
Педагоги, що атестуються запрошують колег на відкриті уроки, виховні та організаційно-масові заходи; беруть активну участь у конкурсах методичних розробок; пропагують власний досвід, виступаючи на засіданнях методичної ради, методичного об’єднання та педагогічної ради. Все це дає змогу об’єктивно визначити рівень кваліфікації та загальної культури. Підведення підсумків атестації традиційно проводиться у формі конкурсно-розважальної програми під девізом “Спочатку любити, а потім вчити». Цей захід сприяє згуртуванню педагогічного колективу, утвердження в ньому духу професіонального суперництва, творчого пошуку.
Підсумком роботи стає творчий звіт педагога. Ця форма методичної роботи направлена на розвиток ініціативи педагога, узагальнення і поширення його досвіду, зростання авторитету. Це презентація творчих здобутків педагога, вихованців, батьків за навчальний рік.
В
методичному кабінеті сконцентрований необхідний для професійного росту
педагогів, науковий та методичний матеріал. З метою зручності його практичного
використання в кабінеті створена картотека методичної літератури з різних
проблем психолого-педагогічної науки, зібрані підшивки періодичної преси з
питань освіти. Оформлені тематичні папки на допомогу педагогам в самоосвітній
діяльності.
Використовуються різні форми та методи роботи: круглий стіл, творчий звіт,
методичний аукціон ідей, дискусії, відкриті заняття, які сприяють удосконаленню
педагогічних знань, прагненню до самоосвіти, до пошуку нових методів роботи,
розвитку творчої активності педагогів закладу.
Нові умови зумовлюють нові вимоги, потребують нових, адекватних цим умовам дій. Для всіх працівників освіти особливо важливим стало набуття таких професійних характеристик, як: мобільність, гнучкість, здатність адаптуватись у соціальних змінах, бути конкурентноспроможним, готовим до успішного вирішення проблем у світі, що динамічно змінюється. Саме тому нас цікавлять інноваційні форми методичної роботи, за допомогою яких вирішується основне завдання методичної роботи: підвищення професійної компетентності педагогічних працівників закладу.
Діагностування педагогічних кадрів
допомагає виявити труднощі в роботі, побачити перспективу, спрогнозувати
конфлікт чи творчий злет. На основі діагностування моделюється структура зміст
і форми методичної роботи. В кінці навчального року методична рада виділяє
психолого-педагогічні проблеми, над якими доцільно попрацювати в наступному
році. Проявляється при цьому професійне обличчя педагога і його інтерес до
визначеної проблеми. Це дає необхідну інформацію для планування роботи творчих
груп, для планування індивідуальної допомоги.
Кожний педагог прагне допомогти розвитку здібностей,
реалізації індивідуальних якостей, переорієнтації мислення дитини з
репродуктивного на творче, конструктивне, утвердженню стосунків співробітництва
і партнерства, творчої співпраці педагога і вихованця. Для цього вони
наповнюють заняття пошуком, фантазією, моделюють проблемні ситуації у навчанні,
підштовхують до пошуку власних шляхів вирішення проблем, створюють ситуацію
успіху. Все це відбувається в атмосфері добровільності, особистої
зацікавленості, індивідуальної роботи з кожним вихованцем та учнем. Всі
учасники навчально-виховного процесу є колективом однодумців.
Отже, раціональне поєднання колективного
розуму, мудрості та індивідуальної творчості, за умов здорового психологічного
мікроклімату в колективі, що базується на взаємоповазі, вмінні радіти за успіхи
іншого і вітати за те, що вирізняє кожного з-поміж решти, - дає змогу
віднаходити шляхи до вершин педагогічної майстерності кожної творчої особистості.
Отже, безперервність
процесу професійного самовдосконалення педагогів забезпечуються завдяки
розробці особистою програми педагога - дослідника яка передбачає визначення
близької і віддаленої перспектив. Такий підхід до організації науково - методичної
діяльності формує в педагога вміння визначити перспективу свого професійного
зростання й відчутим в цьому стійку потребу, незалежно від ступеня
вдосконалення педагогічної майстерності.