Філологічні науки: методика викладання мови і літератури

 

Асистент кафедри іноземних мов Филипенко С.Л.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

 імені Михайла Туган –Барановського, Україна

Асистент кафедри іноземних мов Анісімова С.А.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

 імені Михайла Туган –Барановського, Україна           

Рольові ігри як засіб навчання діалогічному мовленню в економічному вузі

 

Значною мірою підвищення ефективності навчання англійської мови залежить від організації навчання усного мовлення, яке є одним з аспектів кінцевої мети навчання іноземної мови. Для досягнення цієї мети використовується комунікативний підхід, який передбачає побудову процесу навчання іноземної мови як моделі процесу реальної комунікації.

Згідно з комунікативним підходом, комунікативні ситуації, що використовуються у навчанні іноземної мови, мають моделювати типові ситуації реального життя у відповідній сфері спілкування. Проте процес навчання не може повністю співпадати з процесом комунікацій, який має місце в реальному житті, оскільки навчання відбувається в умовах різномовного оточення. Тому йдеться тільки про максимальне зближення процесів навчання і реального спілкування за такими найважливішими параметрами як комунікативно-вмотивована мовленнєва поведінка викладача та студентів і предметність процесу тем, ситуацій, які віддзеркалюють інтереси та потреби студентів. В умовах відсутності природних ситуацій, які б спонукали студентів до бесіди, ефективно використовувати рольові ситуації.

Рольова гра сприяє підвищенню в студентів мотивації вивчення іноземної мови, дозволяє враховувати психологічні особливості учнів, їх інтереси й нахили, сферу їхньої діяльності, моделюючи ситуації реального спілкування.

У навчанні іншомовного усного мовлення рольова гра є насамперед мовленнєвою діяльністю учнів, в ході якої вони програють різноманітні соціальні та міжособисті ролі, реалізуючи при цьому як вербальні, так і невербальні засоби спілкування (жести, пози, міміку, контакт очей тощо).

Компонентами рольової гри є: ролі, навчально-мовленнєва ситуація і рольові дії. Ролі, які студенти програють на уроці, можуть бути соціальними та міжособистісними. Перші обумовлюються місцем індивіда в  системі об'єктивних соціальних відносин (професійних, соціальних), другі - місцем індивіда в системі міжособистісних взаємин (лідер, суперник, колега).

Навчально-мовленнєва ситуація (НМС) є засобом організації рольової гри. Вона включає чотири компонента:

1)  обставини дійсності, в яких відбувається комунікація;

2)  стосунки між комунікантами;

3)  мовленнєві наміри;

4) реалізацію самого акта спілкування, який створює нові стимули до мовлення.

НМС здебільшого подається за допомогою вербального опису, який може бути усним або письмовим (на картках). Картки дають змогу подати інформацію по секрету від партнера або класу, що сприяє непідготовленому діалогічному спілкуванню в класі.

Отже, НМС спонукає учнів до спілкування, керує їхньою мовленнєвою поведінкою.

Рольові дії, що їх виконують студенти, програючи певні ролі, є третім компонентом рольової гри. Вони органічно пов'язані з роллю - головним компонентом рольової гри - і складають разом з нею нерозривну основу, суть гри. Вони включають вербальні та невербальні дії, використання бутафорії тощо.

Слід відзначити, що рольова гра має декілька функцій, такі як: навчальна, мотиваційно-збуджувальна, орієнтуюча, компенсаторна, виховна. Рольова гра виконує навчальну функцію, оскільки вона вступає як особлива вправа, метою якої є оволодіння навичками і вмінням діалогічного мовлення в умовах міжособистісного спілкування. Рольова гра реалізує мотиваційно-збуджувальну функцію, тому що вона приводить у дію механізми мотивації. Як модель міжособистісного спілкування, вона викликає потребу в ньому, стимулюючи інтерес студентів до участі в іншомовному спілкуванні. Орієнтуюча функція рольової гри виявляється в тому, що вона орієнтує студентів на планування власної мовленнєвої поведінки і передбачення поведінки співрозмовника, розвиває вміння оцінювати вчинки (свої та інших). Компенсаторна функція означає, що рольова гра дає змогу розв'язувати протиріччя, що виникають між потребою студента виконати мовленнєву дію і неможливістю здійснити операції, що їх вимагає дія. Завдяки розширенню контексту діяльності студентів враховується їх прагнення виглядати дорослими, задовольняються не здійснені раніше бажання. Виховна функція реалізується завдяки тому, що через рольову гру забезпечується всебічний вплив на студентів. Рольова гра сприяє формуванню позитивних якостей особистості, активної життєвої позиції учня в колективі та суспільстві.

Орієнтуючись на завдання навчання діалогічного мовлення, основною функцією рольової гри слід вважати навчальну, яка визначає всі інші функції. Успішність навчання діалогічного мовлення з використанням рольової гри залежить від того, наскільки повно актуалізуються всі зазначені функції в навчальному процесі.

Рольові ігри можна класифікувати за трьома критеріями:

1) навчальною метою;

2) кількістю учасників;

3) рівнем самостійності учасників.

За першим критерієм розрізняємо рольові ігри на засвоєння основних видів діалогічних єдностей, мікродіалогів; за другим - парні та групові рольові ігри; за третім - керовані, спрямовані та вільні ігри.

Дидактична цінність рольової гри як засобу навчання полягає в тому, що в ній поєднуються такі ознаки оптимальної технології навчання,  як  активність,  цікавість,  рольова діяльність, колективність, проблемність тощо. Це дає можливість формувати у студентів соціально важливу рольову поведінку, демонструвати їм зразки функціонування іноземної мови в професійних ситуаціях, збільшити вибір засобів керування навчальним процесом, залучити студентів до творчої діяльності.

Литература:

1. Олійник Т.І. Рольова гра у навчанні англійській мові. - К.: Освіта,

1992. -  128c.

2. Скалкин В.Л. Обучение диалогической речи. - К.: «Радянська школа»,

1989. -  158c.

3. Littlewood W. Communicative Language Теaching.-Cambridge: Cambridge Univ. Press, 1991. - 108 p.

4. The Communicative Approach to Language Teaching / Ed. by Ch. Brumfit and K. Johnson. - Oxford Univ. Press, 1991. - 243 p.