Економічні науки / 12. Економіка сільського господарства

Здобувач Рикун О.М.

Дніпропетровський державний аграрний університет, Україна

Стан та перспективи розвитку малого агробізнесу в Дніпропетровській області

 

         В багатоукладній економіці аграрний сектор Дніпропетровської області серед 25 адміністративно-територіальних одиниць країни посів третє місце за валовими обсягами продукції сільського господарства у 2007 році. Зокрема по рослинництву частка регіону склала 5,5% від загальнодержавного вироб­ництва, а по тваринництву – 6,1% [1, с. 11].  

         Сектор малого агробізнесу представлений дрібнотоварними фер­мерсь­кими господарствами та господарствами населення. У Дніпропетровській області спостерігається досить стійка тенденція до збільшення кількості ферм (3475 одиниць на кінець 2007 року) та зростання площі наданих їм сільськогосподарських угідь (відповідно 462,6 тис. га), що узгоджується з загальними тенденціями підвищення виробничої ваги фермерських господарств по Україні в цілому [1, с. 68; 2, с. 150].

         За питомою вагою у виробництві основних сільськогосподарських культур у 2007 році фермери Дніпропетровщини мають більш потужні регіональні позиції у вирощуванні зерна, соняшнику, цукрових буряків, овочів та картоплі (19,3%, 22,2%, 24,0%, 3,3% та 2,0% від загально обласних показників) у порівнянні з відповідними загальнонаціональними позиціями на рівні 11,1%, 16,5%, 8,3%, 2,5%, 0,6% [1, с. 69; 2, с. 153]. Разом з цим фермерські господарства Дніпропетровщини не є винятком щодо неза­цікав­леності розвитку тваринницької спеціалізації діяльності, надаючи тільки 1,4% м’яса, 0,4% молока, 1,0% яєць та 2,6% вовни від їх загальнорегіональних обсягів.

         Середній розмір площі землі домогосподарств на Дніпропетровщині склав у 2007 році 1,59 га, що майже на 25% більше, ніж аналогічний показник по Україні. Понад ¾ домогосподарств оцінюють якість ґрунту своїх земельних ділянок як середню, майже 100% угідь - це рілля. Хоча сади у господарствах населення в Дніпропетровській області займають лише 0,5% від усіх їх земель, а площі, зайняті під картоплю та овочі відкритого ґрунту й баштанні культури, складають тільки 6,8% та 4,4% ріллі, саме домогосподарства забезпечили за підсумками 2007 року 93,8% виробництва плодів і ягід, 92,7% картоплі та 88,6% овочів по регіону [1, с. 46, 73]. На наш погляд, крупнотоварні сільськогосподарські підприємства, що мають доступ до новіших технологій сільськогосподарського виробництва, не обґрунтовано обходять увагою зазна­чені напрями спеціа­лізації, адже в 2007 році вирощування овочів відкритого ґрунту та картоплі із рівнями рентабельності відповідно 60,6% та 26,9% належало до найприбутко­віших підгалузей рослинництва в Дніпропет­ровській області.

Нажаль, на Дніпропетровщині не дбало ставляться до власних земельних ресурсів. Тільки 17,6% сільських домогос­подарств у 2007 році вносили мінеральні добрива, майже на 100% надаючи перевагу використанню засобів захисту рослин, тоді як зазначені показники по Україні дорівнювали 54,9% та 86,3%.

Сільські домогосподарства області краще забезпечені культиваторами, тракторами, комбайнами, крупорушками, сепараторами, але мають гірші за середньо­державні показники щодо наявності плугів, сівалок, вантажних авто­мобілів. Хоча на Дніпропетровщині частка домогосподарств, що застосовують для обробітку землі ручну працю, складає 89,5% (менше за 93,6% по країні в цілому), а використовує для цього трактори 88,0% дніпропетровських домогосподарств, що є більшим за 71,0 % в загально­національному масштабі, але вказаний рівень механізації не відповідає сві­товим стандартам ефективного аграрного виробництва та свідчить про незадовільну матеріально-технічну базу вітчизняного малого агробізнесу.

В 2007 році 76,3% сільських домогосподарств Дніпропетровщини утри­мували худобу та птицю. Регіональні господарства населення в порівнянні з домогосподарствами інших областей України відзначаються спеціалізацією на відгодовуванні свиней (41,5%) і птахівництві (95,7%). Але по обсягах ви­робництва м’яса і яєць на Дніпропетровщині лідирують крупнотоварні сільсько­гос­подарські підприємства, надаючи відповідно 76,9% та 69,8% про­дукції замість 48,1% та 54,1% по Україні. Домінуючі позиції по ви­роб­ництву молока зали­шаються за господарствами населення: 82,9% в Дніпро­петровській області та 82,2% в масштабах країни [1, с. 56,75; 2, с. 112, 174].

Таким чином, можна дійти висновку, що більшість проблем, котрі стосуються малого агробізнесу в країні відносяться й до дрібнотоварних сільськогосподарських формувань Дніпропетровщини. Їхній виробничій потен­ціал здебільшого ґрунтується на ентузіазмі господарів-працівників, котрі де­монструють значні виробничі досягнення у трудомістких напрямах спе­ціалізації діяльності. Разом з цим у Дніпропетровській області посилюються позиції крупних сільськогосподарських товаровиробників, які виграють в конкурентній боротьбі завдяки потужнішій матеріально-технічній базі, мож­ливості залучення новітніх технологій та більшій приваб­ливості для потен­ційних інвесторів. Питання розвитку й підтримки малого агробізнесу в більшій мірі є не економічною, а соціальною проблемою щодо працевлаштування сільського населення. З огляду на це вважаємо за доцільне розробку заходів і механізмів кооперації дрібнотоварних фермерських та особистих селянських господарств у межах спеціалізованих регіональних кластерів, що піде на користь забезпе­ченню продовольчої безпеки країни та насиченню вітчизняних ринків аграрною продукцією власного виробництва.

Література:

1. Сільське господарство Дніпропетровської області: Стат. збірник. – Дніпро­петровськ: Головне управління статистики у Дніпропетровській області. Управ­лін­ня статистики сільського господарства та навколишнього середовища, 2008. – 208 с.

2. Сільське господарство України: Стат. збірник. – Київ: Державний комітет статистики України. Департамент статистики сільського господарства та навко­лиш­нього середовища, 2008. – 391 с.