Г.І. Данилюк

Науковий керівник: Б.М. Богач

Буковинська державна фінансова академія

м. Чернівці

ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ: ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ПРАКТИКА

Трансформаційні процеси в економіці України обумовлюють необхідність вирішення проблем теоретико-методологічного, методичного та організаційного характеру, пов'язаних з еволюцією багатьох наук, в тому числі - економічного аналізу.

Розширення сфери застосування економічного аналізу, вмотивоване як необхідністю аналітичної підтримки прийняття управлінських рішень, так і проблемою аналітичного осмислення інформаційних потоків для інших зацікавлених сторін, потребує посилення досліджень його теорії та практики.

Зростання капіталів українських підприємств при одночасному обмеженні ресурсної бази в просторі і часі є причиною концептуального переходу до відбору та використання аналітичної інформації за моделлю “вигоди – витрати – ризики”. Забезпечення раціональної поведінки господарюючих суб’єктів та інших зацікавлених сторін обумовлює необхідність збільшення числа функцій економічного аналізу та напрямів їх застосування. Особливість сучасного етапу розвитку економічного аналізу полягає у тому, що елементи його теорії, методології та організації у недостатній мірі враховують закони та тенденції ринку. З іншого боку, застосування аналітичного інструментарію зарубіжних країн, не адаптованого до умов господарської діяльності українських підприємств, викликає додаткові труднощі у достовірній їх економічній оцінці. Створився розрив у потребах фінансового менеджменту та управління в цілому і можливостях методології та організації аналізу, які існують на практиці [1].

Дослідженню теоретичних проблем економічного аналізу, практичних аспектів його використання присвячено праці багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених: М.І.Баканова, С.Б.Барнгольц, Л.А.Бернстайна, І.І.Каракоза, Т.М.Ковальчук, В.В.Ковальова, Є.В. Мник, Б.М.Литвина, В.С.Рудницького, П.Т.Саблука, Г.В.Савицької, В.І.Самборського, В.С.Стражева, М.Г.Чумаченка, С.І.Шкарабана.

Удосконалення процесу пізнання об’єктів економічного аналізу з урахуванням поступового переходу до інформаційної економіки призводить до значного розширення функціональної області його застосування. У зв’язку з цим необхідно забезпечити теоретико-методологічне удосконалення функцій економічного аналізу і, в першу чергу, регулятивної – як такої, що дозволяє здійснювати управління в режимі реального часу на засадах системності.

Розвиток економічного аналізу пов’язаний із зростанням ступеня задоволення суспільних, колективних та індивідуальних потреб в аналітичній інформації через пізнання сторін, властивостей та відносин об’єктів дослідження. Існування багатьох підходів до процесу дослідження обумовлює наявність різних за змістом і завданнями напрямків економічного аналізу, які, у свою чергу, дозволяють забезпечити пізнання об’єктів економічного аналізу. Тому визначення сутності і завдань економічного аналізу, їх взаємозв’язку з елементами методології має першочергове значення [4].

Основними завданнями економічного аналізу є інформаційне забезпечення ефективності прогнозування, планування, регулювання, обліку, контролю, організації та стимулювання в системі управління господарюючим суб’єктом притаманними тільки економічному аналізу методом і прийомами з метою забезпечення вигод його власників як у поточному періоді, так і на перспективу.

Пріоритетним напрямком розвитку економічного аналізу є забезпечення регулятивної, пошукової, захисної та комунікативної його функцій, що зумовлює вірогідні шляхи удосконалення та появи нових видів економічного аналізу і повинно враховуватись у теоретичних та методологічних дослідженнях з цього питання.

На розвиток теорії та практики економічного аналізу суттєвий вплив мають теорії управління. Поштовхом до виникнення аналізу в практиці господарських відносин стали поява фактів господарського життя та розподіл праці. Значні зміни в практиці аналізу відбулися у зв’язку з промисловими революціями ХVІІІ – ХІХ століття у ряді країн Європи, Росії та США. Їх наслідки зумовили необхідність розвитку аналізу для розкриття економічної інформації на принципово новій обліковій основі. Особливістю ХХ століття стосовно економічного аналізу стали значні трансформаційні процеси. Встановлено, що аналіз господарської діяльності, який панував протягом багатьох століть, трансформувався у спеціалізовані види і напрямки економічного аналізу, відбулася його диверсифікація з метою забезпечення інформаційних потреб не тільки суб’єктів управління, а й інших зацікавлених сторін на багатоальтернативній функціональній основі [2].

Визначення методу економічного аналізу привело до висновку, що їх можна згрупувати за двома підходами: адитивним та процесним. За адитивним підходом метод економічного аналізу – це сукупність прийомів і способів дослідження об’єктів аналізу. За процесним – метод економічного аналізу є способом дослідження та пізнання об’єктів аналізу. Процесний підхід базується на визначенні методу економічного аналізу як певної послідовності застосування його елементів в часі.

Методом економічного аналізу слід вважати систему способів та прийомів пізнання об’єктів аналізу через їх інформаційні моделі для потреб зацікавлених сторін відповідно до цільової функції дослідження. Метод економічного аналізу – це упорядкована система інструментів пізнання економіки, що базується на критеріях корисності. За функціональним підходом модель методу економічного аналізу має вигляд функції його елементів. Перелік та характер функціональних залежностей елементів методу економічного аналізу залежить від цільової орієнтованості економічного аналізу, його мети та завдань [1].

Важливе значення для аналітичної підтримки управлінських рішень має організація економічного аналізу. Значні зміни в ній зумовлені ринковими перетвореннями.

Співставлення визначень поняття „організація економічного аналізу” довело, що цей термін слід розуміти у вузькому і широкому трактуванні. У вузькому – як процес управління окремими аналітичними операціями, а у широкому – як систему, що має своє ресурсне забезпечення, технологію, продукт.

Основний етап організації аналітичної роботи повинен включати такі роботи: перевірка повноти й вірогідності звітних даних; проведення арифметичного, логічного і балансового зведення показників; визначення загальних відхилень величини показників виконання завдань від базових величин; виявлення взаємодіючих факторів і обчислення їхнього впливу на зміну величини показників; оцінка сильних і слабких сторін, можливостей і загроз щодо досліджуваних явищ і процесів; виявлення зайвих витрат і невикористаних можливостей (перспективних резервів); прогнозний аналіз сценаріїв; ретроаналіз сценаріїв; систематизація накопичених матеріалів; оцінка ефективності діяльності підприємства; дослідження технології (методики) формування оціночних показників для дотримання умови їх спів ставності [5].

Організаційно-процедурна побудова завершального етапу економічного аналізу повинна включати: проведення підсумкової оцінки діяльності і узагальнення результатів аналізу; систематизацію отриманих на попередньому етапі результатів; поповнення інформаційного банку даних щодо внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства; розробку заходів, направлених на мінімізацію або ліквідацію негативно діючих показників; визначення напрямків оптимізації окремих господарських явищ, процесів, їх результатів та фінансово-господарської діяльності в цілому з урахуванням пріоритетів тактики та стратегії підприємства; призначення осіб, відповідальних за реалізацію заходів; при необхідності – підготовка відповідних організаційно-розпорядчих документів; контроль за реалізацією заходів; внесення коректив в наказ про облікову політику; підготовка аналітичної інформації для оприлюднення (згідно з вимогами чинного законодавства).

Сучасні схеми прийняття управлінських рішень передбачають пошук оптимальних моделей аналізу результативних показників, орієнтованих на реалізацію важливої якісної характеристики корисності економічної інформації – забезпечення ефективного співвідношення “вигоди – витрати” щодо її формування та використання [3].

В умовах становлення ринкових відносин в Україні, накопичення капіталів, появи нових та розвитку існуючих ринків зростає роль економічного аналізу для потреб систем управління та інших зацікавлених сторін в контексті забезпечення їх вигод.

Основні тенденції еволюції економічного аналізу пов’язані із розвитком ринкових відносин і полягають у подальшому збільшенні числа об’єктів, завдань, функцій, методичних прийомів, принципів економічного аналізу та інших елементів його методології та організації з метою забезпечення вигод його користувачів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Мник Є.В. Економічний аналіз: Підручник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. - 412с.

2. Лазаришина І.Д. Економічний аналіз в Україні: історія, методологія, практика: Монографія. – Рівне:НУВГП,2005. – 369с. – 21,5 друк. арк.

3. Ковальчук М. Економічний аналіз діяльності підприємств АПК: Підручник. -- К.: КНЕУ, 2004.

4. Г.В.Савицька, В.І.Самборський. Теорія економічного аналізу. Навч. посіб. – К.: ВД «Професіонал», 2007. – 384 с.

5. Бутинець Ф. Ф., Мних Є. В., Олійник О. В. Економічний аналіз. —

Житомир: Рута, 2000. — 415 с.