Якубець
М.І.
Науковий
керівник:
Репужинська
Т.І.
Буковинська державна
фінансова академія, м. Чернівці
МІСЦЕВІ ПОЗИКИ ТА ЇХ РОЗВИТОК В УКРАЇНІ
Місцеві
позики являються нетрадиційним джерелом залучення фінансових ресурсів в
місцевий бюджет для зміцнення фінансової самостійності місцевого самоврядування
та є прогресивним механізмом інвестиційної і грошово-кредитної політики в руках
держави. Використовуючи такий механізм державні органи можуть впливати на
регіональну політику шляхом мобілізації заощаджень та накопичень у суб’єктів
господарювання, головна мета яких, реалізація соціально-інвестиційних програм
на місцевому рівні.
Місцеві
позики - форма мобілізації фінансових ресурсів для потреб місцевих органів
влади. Місцеві позики розміщуються на ринку позичкового капіталу. Ринок
місцевих позик в Україні є слаборозвинутим та потребує трансформаційних змін
[2].
Українська
економіка перебуває на етапі трансформаційних змін, забезпечення її розвитку
потребує значних джерел, у список яких входять і місцеві позики саме тому
дослідження даної теми є надзвичайно актуальним.
Розвиток
ринку місцевих запозичень в Україні відбувався під впливом формування правової
бази, яка його регулювала. Активне формування нормативно-правової бази, яка б
регулювала весь спектр правових відносин, які виникають у процесі випуску,
розміщення та погашення облігацій місцевої позики розпочалося вже у 1998 році,
але базові документи прийняли після 2000 року [3]. У 2001 році Верховна Рада
України ухвалила Бюджетний кодекс України, який закріпив право місцевих рад та
Верховної Ради АРК Крим приймати рішення про здійснення запозичень, а вже у
2010 новий Бюджетний кодекс визначив основні аспекти здійснення місцевих позик
в Україні. Згідно з ним, запозичення можуть здійснюватися лише до бюджету розвитку
спеціального фонду місцевого бюджету, тобто спрямовуватись лише на інвестиційні
цілі [1].
Сучасний
стан ринку місцевих позик яскраво простежується на основі розміщення облігацій
внутрішньої державної позики. Згідно результатів розміщення внутрішньої державної
позики за грудень 2010 року можна навести наступні показники: кількість
виставлених облігацій складає 1000 штук з номінальною вартістю 1000грн. та
рівнем дохідності 12,5 %. Якщо ж порівнювати дані показники за грудень 2009
року, то можна зазначити, що кількість і номінальна вартість облігацій
внутрішньої державної позики були аналогічні 2010 року, проте рівень
мінімальної дохідності облігацій у грудні 2009 року становив 20%, що на 8% є
вищим за аналогічний період 2010 року. Отже, спостерігається тенденція до
зниження мінімального рівня дохідності облігацій внутрішньої державної позики.
Найбільшими емітентами облігацій за 2009-2010 роки стали Львів, Донецьк, Київ,
Суми, Дніпропетровськ [5].
Аналіз сучасного стану та основних тенденцій розвитку ринку місцевих позик,
а також проблем становлення цього ринку в Україні дозволяє висловити наступні
пропозиції щодо напрямів його подальшого розвитку. Доцільним є створення
необхідних державно-правових умов розвитку ринку, ухвалення Закону України “Про
місцеві запозичення та гарантії”, розробка та ухвалення нормативно-методичних
актів, які регламентуватимуть порядок управління та обслуговування боргу
органів місцевого самоврядування, законодавче визначення об’єктів застави за
місцеві позики, форм їх гарантування, створення умов для місцевих запозичень в
іноземній валюті, податкового стимулювання нерезидентів, які інвестують кошти у
місцеві запозичення в Україні, утворення спеціальних та цільових фондів органів
місцевого самоврядування для забезпечення та погашення муніципальних
запозичень, розширення переліку емітентів місцевих облігаційних позик,
проектного використання запозичених коштів, стабілізації фінансового стану
позичальників, обмеження сукупного муніципального боргу, створення банків
комунального кредиту, синдикованого та взаємного кредитування, установ з
управління комунальним боргом, мають бути запроваджені кілька груп
муніципальних цінних паперів, зокрема облігації під загальні зобов’язання, облігації під
дохідні проекти, облігації промислового розвитку, облігації комунальних
підприємств тощо. Необхідно вдосконалити діяльність Національного банку України
на ринку місцевих позик [2]. Доцільно, щоб він брав під заставу 95% обсягу
внутрішніх запозичень при здійсненні рефінансування, подібно до того, як це робиться
з ОВДП. Слід запровадити процедури інформування Мінфіном України українських
емітентів при їх виході на зовнішні ринки про обсяги та вартість їх запозичень.
Міністерство фінансів України також в рамках системи управління державним
боргом мало підтримувати ліквідність цінних паперів, емітованих від імені
муніципалітетів України.
Для
врегулювання місцевих запозичень з метою мінімізації можливості неефективного
використання запозичених коштів необхідно здійснити ряд заходів як на
загальнодержавному рівні, так і на місцевому. Так, пропонується:
- посилити
державний контроль над здійсненням місцевих запозичень через забезпечення
відповідального планування витрат, фінансованих позиками;
-
запровадити обов’язковий супровід місцевих позик деталізованими програмами
використання запозичених коштів та планами погашення боргів;
-
здійснювати широке інформування суспільства про умови та цілі запозичення.
Таким
чином, слід відмітити існування на ринку місцевих позик ряду невизначених і
проблемних моментів, які мають місце і в Україні: встановлення обмежень щодо
обсягів кредитів, які можуть отримуватися за рахунок муніципальних облігацій;
застосування гарантій та заходів щодо забезпечення місцевих позик; вирішення
ряду принципових питань стосовно виплати боргу в разі дефолту органів місцевого
самоврядування.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Бюджетний кодекс України від 8 липня 2010
року № 2456-VI
2. Луніна І., Вахненко Т. “Підвищення ефективності місцевих
запозичень в Україні” // Економіст. – 2009.- №12. – С. 38-41.
3. Румянцев С. “Розвиток ринку муніципальних облігацій” // Ринок цінних паперів України. – 2009. - №10. – С. 24.
4. Савенко О. “Ринок внутрішніх державних облігацій” // Ринок цінних паперів України. – 2010. - №2. – С. 11-17.