Экономические
науки/ 6.Маркетинг и менеджмент
к.е.н. доц. Жарлінська
Р.Г.,
Муляр О.П.
Вінницький торговельно-економічний інститут КНТУ
Постановка проблеми. На сьогодні інноваційний шлях
розвитку є невід’ємною або навіть визначальною складовою економічного зростання
будь-якої країни світу. Досвід інших країн засвідчує, що лише за умови широкого
впровадження інноваційних розробок можливо наповнити як український, так і
світовий ринки конкурентоспроможною продукцією вітчизняного виробництва.
Натомість, на даний момент спостерігається зовсім інша ситуація: замість
високотехнологічної наукоємної продукції вітчизняний експорт здебільшого
представлений напівфабрикатами низького рівня обробки та сировиною, що, у свою
чергу, є найяскравішим доказом нераціонального використання природних багатств.
У зв’язку з цим вкрай необхідним і доцільним є процес інноваційного заміщення
на багатьох промислових підприємствах країни та навіть в цілих галузях,
оскільки майбутній образ національної інноваційної системи багато в чому буде
залежати від можливостей держави вчасно мобілізувати свій внутрішній
інноваційний потенціал.
Проблемам
інноваційного розвитку підприємств присвячені праці багатьох як українських,
так і російських вчених, які наголошують на необхідності державної підтримки
інноваційної діяльності. Однак дані експертів свідчать про мізерний рівень
державного фінансування регіональних і галузевих проектів, що й змушує
підприємства шукати альтернативні джерела фінансування. Саме тому актуальною є
проблема визначення та аналізу тих умов, за яких підприємства мали б змогу
активно впроваджувати у виробництво інноваційні розробки[1].
Мета дослідження. Визначити необхідні та достатні
умови для інноваційного розвитку підприємства.
Основні результати дослідження.Згідно із Законом України
„Про іннова-ційну діяльність”, інновації – це новостворені (застосовані) і
(або) вдосконалені конкурентоспроможні
технології, продукції чи послуги, а також організаційно-технічні рішення
виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно
поліпшують структуру та якість виробництва і соціальної сфери.
Інноваційною
вважається діяльність, спрямована на використання та комерціалізацію
результатів наукових досліджень і розробок, яка зумовлює випуск на ринок нових
конкурентоспроможних товарів та послуг.
Інноваційний
тип розвитку характеризується перенесенням акценту на використання принципово
нових прогресивних технологій, переходом до випуску високотехнологічної
продукції, прогресивними організаційними та управлінськими рішеннями в
інноваційній діяльності щодо мікро- та макроекономічних процесів розвитку
(створення технопарків, технополісів, проведення політики ресурсозбереження та
інтелектуалізації всієї виробничої діяльності)[2].
Інновації
можуть бути реалізовані лише за умови задоволення необхідних і достатніх умов.
Необхідною умовою для інноваційного розвитку будь-якого підприємства є
усвідомлення необхідності інновацій з боку керівництва та внутрішня готовність
до їх впровадження. До достатніх умов будь-якої інноваційної діяльності слід
віднести необхідне ресурсне забезпечення, яке включає матеріально-ресурсну,
фінансову та інтелектуальну складові.
Найважливішим
напрямом інноваційно-інвестиційного розвитку економіки країни є забезпечення
росту економічної ефективності її регіонів, що зазвичай оцінюється за часткою
інноваційно-активних підприємств у їх загальній сукупності та внеском
результатів інноваційної діяльності таких підприємств у промисловість регіону і
країни [2].
Статистичні
дані свідчать про те, що у місцевих бюджетах бракує коштів на фінансування інновацій. Інвестори (як
українські, так й іноземні) теж не сприяють технічному переозброєнню
вітчизняних підприємств. Через нестабільну політичну ситуацію в країні та
недосконале податкове законодавство
іноземні інвестори не прагнуть вкладати кошти в промисловість
України та нести невиправдані
фінансові ризики. Наслідком цього є неможливість досягнення сучасних
міжнародних стандартів багатьма підприємствами України та, відповідно,не
конкурентоспроможність на світових
ринках.
Зрозуміло, що
конкурентоспроможність кожного регіону залежить від конкурентоспроможності
окремих підприємств. Тому в успіху спільної справи повинні бути зацікавлені всі
– держава, місцева влада, підприємці, вчені.
Варто
зауважити, що проектне фінансування є інструментом активного зрощення
фінансових та промислової сфер. Однак, враховуючи той факт, що на практиці
банківські установи можуть бути зацікавлені у реалізації тільки великих
високоприбуткових проектів, малий і середній бізнес вимушений шукати фінансову
підтримку поза банками. Виходом з цієї ситуації може стати співпраця суб’єктів
господарювання з інвестиційними фондами, які, у свою чергу, не володіючи
достатніми коштами для фінансування великих проектів, можуть реалізовувати
порівняно менші проекти з більш низькою прибутковістю.
Таким чином,
в результаті проведеного дослідження визначено необхідні та достатні умови, за
яких можливі інновації на підприємстві. Достатні умови потребують фінансової
підтримки, яка може бути здійснена за допомогою проектного фінансування.
Джерелом проектного фінансування інновацій в межах малих підприємств можуть
виступати не банки, а інвестиційні фонди. В подальшому необхідно дослідити питання
мотивації участі інвестиційних фондів в проектному фінансуванні [1].
Література
1.
Амоша О. Інноваційний шлях розвитку України:
проблеми та
рішення//
Економіст.-2005.-№6.-с.28.
2. Брус С.В. Аналіз інноваційної діяльності промислових
підприємств
України // Актуальні проблеми економіки.-2007.-№1.-с.275.