Морозова О.І.
ПРОБЛЕМИ БАНКІВСЬКОГО
КРЕДИТУВАННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ВИХОДУ БАНКІВ З КРИЗИ
Постановка
проблеми. Останнім часом
банки різних країн усе гостріше відчувають проблему банківського кредитування.
Вона ще більш актуальна для вітчизняної банківської системи, рівень
простроченої позичкової заборгованості в якій протягом останніх 5-7 років мав
стійку тенденцію до зростання. Велика кількість банків терплять втрати від
недосконалої оцінки ризику і вимушені завищувати відсоткові ставки за
кредитами, від чого, в свою чергу, потерпають позичальники.
Проблематика банківського
кредитування не була актуальною для планової адміністративно-командної
економіки радянського періоду, тому вітчизняні вчені зіштовхнулися з
необхідністю її вирішення лише з розвитком і становленням ринкової економіки. У
зв'язку з цим, очевидним є дефіцит наукових досліджень українських аналітиків і
практиків банківської справи. У зв’язку з цим для визначення напрямків розвитку
необхідним є посилання на досвід інших країн світу. Необхідність впровадження
іноземного досвіду в банківську систему України викликана також світовими
тенденціями глобалізації. Тому тема
банківського кредитування є надзвичайно актуальною, особливо в умовах світової
фінансової кризи, коли в економіці країни спостерігається спад виробництва,
зменшення прибутків, банкрутства підприємств, тощо.
Основною метою дослідження є дослідження проблем
банківського кредитування в
сучасних умовах виходу банків з кризи в
Україні.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам розвитку банківського кредитування
присвячено праці вітчизняних і зарубіжних авторів, зокрема: Е. Долана, О.
Заруби, С. Ілляшенка, О. Кириченка, І. Лютого, Ю. Масленченкова, М. Пуховкіної,
П. Роуза, К. Садвокасова та інших. Проте проблема розвитку банківського
кредитування на сучасному етапі розвитку банківської системи України
залишається актуальною і потребує нових розробок.
Виклад основного матеріалу. Банки
складають невід'ємну частину сучасного грошового господарства. Знаходячись у
центрі економічного життя, обслуговуючи інтереси виробників, банки виступають
зв’язуючою ланкою між виробником і споживачем. В умовах ринку неминуче банки
входять в число основних, ключових елементів економічного регулювання. У цьому
плані особливу роль відіграють кредити, перетворюючись, власне кажучи, у єдине
джерело додаткових грошових ресурсів національної економіки .
Основною формою кредитних відносин є банківський
кредит. Це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у
тимчасове користування на засадах строковості, повернення, платності,
забезпеченості та цільового використання, де у ролі посередника виступає банк [2, 36].
Система банківського
кредитування представляє собою модель, що відповідає характеру ринкових
відносин, переходу від централізованих до децентралізованих методів
кредитування економічних суб¢єктів. Вона охоплює
принципи, об¢єкти та методи
кредитування, механізми надання та погашення позик, а також банківський
контроль в процесі кредитування.
Сучасна система
кредитування побудована на ліберальній основі: клієнт не закріпляється за
банком, а сам вибирає кредитну установу, послугами якої він хотів би
користуватися; йому надано право відкривати позичкові рахунки не в одному, а
декількох банках. Лібералізація системи кредитування розширює можливості
клієнта в отриманні кредиту та створює умови для розвитку міжбанківської
конкуренції. В свою чергу, комерційні банки при проведенні кредитної політики,
виходять з необхідності забезпечення поєднання інтересів банку, його
акціонерів, вкладників та клієнтів із врахуванням загальнодержавних інтересів.
Сучасна система
кредитування представляє собою модель, при якій функціонують нові методи та
форми кредитування. Нині принципово змінився підхід банків до організації
кредитних відносин; відбувся перехід від пооб¢єктного кредитування до
кредитування суб¢єкта, тобто кредитування
юридичної або фізичної особи; до уніфікації методів кредитування клієнтів
незалежно від їхнього галузевого підпорядкування та форм власності. Зараз
кредити приймають участь в процесі приватизації державних організацій та
управлінні державним боргом. Склалась система багатоваріантного кредитування,
коли позичальники і банки, користуючись своїм правом, приймають найбільш
прийнятну для них форму: як кредити, що постійно знаходяться в обороті позичальника,
так і разові, що покривають тимчасовий розрив в платіжному обороті [9, 28].
Негативні тенденції
вплинули на стан кредитування. На фоні широкої реклами, простоти отримання
кредитів обсяг наданих банками кредитів за 2007-2008 роки зріс майже в 3 рази.
Більше половини загального їх обсягу припадає на кредити, надані в іноземній
валюті (на 01.01.2009 року 52%). Це було, передусім, пов’язано з більш низькими
процентними ставками за кредитами в іноземній валюті порівняно з національною,
нерозвиненістю вітчизняної фінансової системи, яка не могла гідно конкурувати
із зовнішніми ринками, як у частині обсягів наявних кредитних ресурсів, так і
строків, на які вони могли бути надані позичальникові. Для більшості українців
іноземна валюта (долар США і євро) протягом тривалого часу залишалася основним
засобом заощадження та накопичення капіталу, оскільки, починаючи з 2000 року,
курс американського долара по відношенню до гривні змінювався ненабагато.
2008 рік став переломним у
розвитку банківської системи України. Якщо перші три квартали були періодом
стрімкого росту і експансії, то четвертий квартал - часом обвалу фінансової
сфери.
До початку кризи банківська
система України розвивалась прискореними темпами. Кількість діючих банків
досягла 184. Впродовж року спостерігалось потужне нарощування їх активів з
603,3 до 926,1 млрд. грн. (55%). Десять найбільших банків контролювали майже
половину усіх активів. Співвідношення активів до ВВП склало 97,5%. Така цифра
перевищувала аналогічні показники у Центрально-Східній Європі.
Водночас спостерігалась тенденція
до різкого розширення обсягів кредитування, лібералізація доступу до отримання
кредиту. Внаслідок цього абослютні показники виросли з 492 до 792,4 млрд. грн.
Розмір депозитного портфелю також демонстрував позитивну динаміку, збільшившись
майже на 30%. Поряд із цим відбувалась активна експансія іноземного капіталу в
банківську сферу країни. Частка іноземних банків у структурі активів перейшла
рубіж 50%. Саме на банківський сектор в 2008 р. припало 43% іноземних інвестицій
в економіку України. Чистий прибуток банків зріс на 7,5 млрд. грн. Структура
доходів напередодні кризи виглядала наступним чином. 77,10% складали процентні
доходи, 14,67% - комісійні, а 8,24% - інші. В структурі процентних доходів
46,93% - складали кредити суб’єктам господарювання (юридичним особам), 32,65% -
кредити фізичним особам, 2,50% - доходи від цінних паперів, 12,88% - прибуток
від операцій з філіями, 4,90% - дохід від розміщення коштів у інших банках і
0,13% - від інших операцій [4, 36].
Такі вражаючі успіхи банківської
системи були досягнуті на фоні економічного росту, високих інфляційних індексів
та бурхливого зростання споживання. Так, за період з січня по вересень 2008 р.
темп росту ВВП склав 6,7%, а доходи населення у першому півріччі виросли на
13,4%. Активно у січні-червні зростав сектор промислового виробництва, особливо
експортно-орієнтовані галузі.
Починаючи з вересня 2008 р. в
Україні розпочалось погіршення макроекономічної ситуації. В IV кварталі країну
охопила жорстка фінансово-економічна криза, зумовлена як впливом світових
тенденцій розвитку, так і структурними недоліками української економіки. За
підсумками 2008 р. ВВП виріс лише на 2,1%, а промислове виробництво впало на
3,1%. Відбулось падіння внутрішнього та зовнішнього попиту. Катастрофічне
погіршення економічної ситуації поглиблювалось різким знеціненням гривні, яка
за останні місяці 2008 р. впала на 60%.
Внаслідок цього похитнулась довіра
до банківської системи країни, розпочався процес відтоку депозитів з банків.
Лише у жовтні-грудні 2008 р. обсяг гривневих депозитів впав на 15%, а валютних
- на 9%. Водночас відбулось зниження ліквідності банків через скорочення
доступу до валютних резервів. Оскільки до кризи більшість кредитів видавались у
іноземній валюті, то через девальвацію гривні впала платоспроможність
позичальників повертати кошти. Ряд банків опинились перед загрозою дефолту. В
такій ситуації посилились тенденції до зміни структури власності і активного
втручання НБУ в фінансову політику.
У 2009 р. фінансово-економічна
криза продовжувалась. ВВП України знизився на 15,1%, а промислове виробництво -
на 21,9%. Найвищі темпи падіння економіки спостерігались у першій половині 2009
р. З другого півріччя намітились тенденції до стабілізації економічного
становища. Відбулось зниження інфляції, певна нормалізація обмінних курсів
валют. Так, гривня за минулий рік знецінилась лише на 2,5% по відношенню до
долара. Сукупний дефіцит торгового балансу впав з 16,1 до 5,3 млрд. грн.
Підтримка МВФ також допомогла врятувати Україну від дефолту. Проте в цілому
фінансовий сектор продовжував залишатись в надзвичайно складному становищі [3, 146].
Через стрімке зростання кількості
проблемних кредитів, майже всі банки припинили діяльність у сфері кредитування.
Обсяг кредитного портфелю скоротився на 2,1% (747 млрд. грн.). В реальності
така цифра є вищою, тому що кредити в 2009 р. масово надавались державними
банками в рамках цільових програм. Суттєво впало кредитування фізичних осіб -
на 14%. Водночас відбулось зменшення рівня доларизації позик з 59% до 51%.
У сфері депозитів також
спостерігалась негативна динаміка. Сукупні об'єми депозитів впали на 8,3%. При
чому, найвища швидкість падіння була характерна для депозитів юридичних осіб
(18%). Сума депозитів населення майже не змінилась. Частково таку ситуацію
можна пояснити високими відсотковими ставками і відсутністю альтернативних
джерел вкладення коштів. Оскільки рівень довіри до гривні був підірваний,
відбулось зростання частки доларових депозитів (з до 53% серед фізичних осіб).
Незважаючи на деякі ознаки
позитивних тенденцій, прибуток банківської системи у 2009 р. мав чітку
негативну динаміку. В підсумку загальні збитки досягли 38,5 млрд. грн. Проте
варто відзначити, що більшість з них належить п'яти проблемним банкам.
На кінець 2009 р. в Україні
функціонувало 182 банки. 14 з них перебувало на етапі ліквідації. Обсяг чистих
активів банків у 2009 р. впав з 927,2 до 880,3 млрд. грн. Ринкова частка
найбільших 10 банків у загальній сумі активів майже не зазнала змін. Також не
відбулось суттєвих зрушень в структурі власності банківської системи та
посилення іноземного капіталу. Виняток склали лише депозитні портфелі іноземних
банків, котрі виросли з 29 до 39% [13].
На
сьогоднішній день у зв’язку зі світовою фінансовою кризою українські банки
опинилися в скрутному становищі. Необхідність повертати залучені за кордоном
кошти (близько 17 млрд. доларів), які вже роздані як довгострокові кредити,
через відсутність інших джерел фінансування примушує банки і саму державу
вживати заходів для забезпечення фінансової спроможності української
банківської системи. Вчасно не
скоригувавши свою політику та не вживши ефективних заходів для мінімізації
впливу кризи, банки розраховують на компенсацію втрат за рахунок держави і власних
клієнтів. Банки переживають кризу ліквідності; їм потрібні гроші, які вони
намагаються залучити всіма можливими методами. Арсенал засобів і винахідливість
банкірів вражає – вони підвищують відсоткові ставки за наданими кредитами, не
повертають депозити як достроково, так і після закінчення строку, затримують
проведення платежів, вимагають додаткових платежів та ін.
Зокрема,
обсяг виданих позик українськими банками у 2009 році перевищує акумульовані
кошти на депозитах у 2,24 рази, при цьому кредитів в американській валюті
видано у 2,8 рази більше, ніж залучено валютних ресурсів на депозитах [5].
У першій половині 2010 р.
економіка України продовжила тенденції поступового виходу з кризового стану,
котрі намітились ще з другої половини 2009 р. ВВП у І кварталі зріс на 4,9%.
Приріст промисловості перевищив 10%. Проте слід відзначити, що такі значні
цифри відмічаються на фоні глибокого минулорічного падіння. Тому стверджувати
про остаточне подолання симптомів рецесії зарано. Позитивним фоном для
відродження фінансової системи є стабільність курсу гривні та відсутність
масових банкрутств банків (прийнято рішення про ліквідацію лише 13). Негативним
фактором виступає наявність значної кількості пробемних кредитів та майже повна
стагнація кредитування [13].
Активи банків демонструють
поступове збільшення. За січень-квітень 2010 р. вони виросли з 868,1 до 885,8
млрд. грн. Однак кредитний портфель банків перебуває в стадії стагнації: він
навіть скоротився з 730 до 723 млрд. грн. Особливий удар криза нанесла по
споживчому кредитуванню фізичних осіб. З початку року спостерігається подальше
скорочення обсягів кредитування з 217,3 до 206,1 млрд. грн. Натомість ринок
кредитів для суб'єктів господарської діяльності фіксує мінімальний ріст на 3
млрд. грн. Деструктивну функцію в майбутньому може зіграти і зростання грошової
маси в економіці: з 480 до 521 млрд. грн. (травень 2010 р.), тоді як в минулий
рік було зафіксовано її стабілізацію.
Незважаючи на ознаки симптомів
оздоровлення, стан банківської системи продовжує залишатися складним.
Свідченням чого є збиток в сумі 7,5 млрд. грн. за п'ять місяців поточного року.
Доходи банків за січень - травень 2010 року порівняно з відповідним періодом
минулого року скоротилися на 11,3% і склали 53,9 млрд. грн. Витрати банків
порівняно з відповідним періодом минулого року зменшилися на 15,6% і становили
61,4 млрд. грн. У структурі доходів найбільшу питома вага належить процентним
доходам (86,5%). Комісійні доходи займають 10,7%, результати від торговельних
операцій - 0,95%, інші операційні доходи - 1,33%. Серед витрат провідне місце
займали процентні (43,4%), потім йшли адміністративні - 31,5%. Частка інших є
порівняно незначною. У результаті нестачі власних ресурсів, банки скоротили
кредитування економічних суб’єктів. Скорочення кредитування економіки
банківським сектором може негативно відбитись на розвитку практично усіх
секторів економіки [12].
Ускладнення
доступу до кредитних ресурсів, невизначеність перспектив кон’юнктури ринків та
економіко-правового середовища в Україні, значний рівень політичних ризиків
дестимулюють інвестування в Україні, сповільнюють темпи кредитування економіки
та погіршують якість кредитів, що посилює низхідну динаміку економічного
зростання.
Також
важливим чинником, що обмежує обсяги кредитування, а також
конкурентоспроможність банківської системи України за сучасних умов є
недостатній рівень їх капіталізації, який проявляється у тому, що попри
зростання капіталу, темпи збільшення капіталу банків не встигають за
розширенням їх зобов’язань та активів. Низький рівень капіталізації також
сприяє зростанню кредитних ставок та знижує конкурентоспроможність банків.
Таким
чином, імідж вітчизняної банківської системи, що створювався протягом декількох
років ціною величезних матеріальних витрат, був зруйнований протягом декількох
днів в кінці 2008 року. Сповільнення
динаміки і спад в реальному секторі економіки у 2008 році супроводжувалися
активним наростанням негативних тенденцій макрофінансової дестабілізації. Погіршення
фінансового становища банків відбилося в підвищенні ними жорсткості власної
політики: банки згорнули довгострокові програми кредитування, ужорсточили умови
надання споживчих позик, підвищили процентні ставки (за рік кредитні ставки
банків у національній валюті зросли з 14,4 % до 21,6 % річних). Відбулось
зростання частки проблемних кредитів [7, 159].
Причина,
через яку виникла криза в Україні, – залучення банками зовнішніх запозичень з
метою кредитування в Україні. Причому важливим є те, що переважно здійснювалося
споживче кредитування населення. Тобто гроші направлялися не на реальний розвиток
економіки, а на споживання побутової техніки, автомобілів і квартир (на
придбання сьогодні того, що хочеться, але на що немає грошей). Головною
проблемою стало те, що гроші надавалися споживачам на тривалий строк – 5-7
років для авто й 20-30 років для нерухомості, а закордонні кредити вітчизняні
фінустанови залучали на незначний строк – 3-5 років. При цьому наші банки
розраховували перекредитовуватися за кордоном на таких же вигідних умовах і
надалі. Але через світову фінансову кризу іноземні банки спочатку зробили
жорсткішими умови залучення кредитів в Україну, а незабаром взагалі перестали
надавати кредити українським банкам [9,
37].
Отже,
очевидно, що найбільш значними проблемами банківського кредитування підприємств
в Україні є:
-
нестабільність фінансової та політичної системи,
-
недосконале та непостійне законодавство,
-
надто високі кредитні відсотки,
-
невигідні умови кредитних угод для позичальників,
-
надзвичайно довга процедура розгляду можливості отримання кредиту тощо.
Аналізуючи
проблеми банківського кредитування в Україні видно, що банківська система
України потребує значного реформування, направленого на здешевлення кредитів,
їх доступності, економічно обґрунтованих кредитних ставках, вдосконалення
законодавчої бази, переймання досвіду іноземних держав (так, у Японії ставка за
банківський кредит становить 7 - 8%, у Росії – 12,36 – 12,81% тощо). Отже,
Україна потребує значних реформ, як у банківській системі, так і у фінансовому
секторі в цілому.
Удосконалення кредитної політики
вітчизняними банками повинно забезпечити оздоровлення фінансового сектору та
відновлення темпів економічного зростання в Україні. Саме це є головним
завданням в умовах необхідності якнайшвидшого подолання наслідків фінансової
кризи у вітчизняній економіці та запорукою забезпечення її подальшого розвитку [10].
Для
забезпечення фінансової стабільності банківської системи України та розвитку
банківського кредитування у період економічної кризи необхідно:
-
підвищити рівень капіталізації банківського сектора шляхом залучення додаткового
акціонерного капіталу;
-
удосконалити процедури санації, реорганізації та ліквідації банків;
-
підвищити конкурентоспроможність банківських послуг шляхом заміщення готівкових
розрахунків на безготівкові платіжні інструменти;
-
запровадити стимули для комерційних банків, які кредитують інноваційні проекти;
-
збільшити кількість державних банків, їх капітальні ресурси та посилити ролі.
державних банків на вітчизняному фінансово-кредитному ринку;
-
запровадити державне обмеження відсотків за кредитами та здійснювати контроль
за дотриманням цього обмеження;
-
законодавчо закріпити як критерій проблемного банку скорочення його
регулятивного капіталу на 20 і більше відсотків.
-
розробити програму покриття бюджетного дефіциту за рахунок, переважно, внутрішніх
запозичень [9, 38].
Спираючись
на вищезазначені заходи можна сподіватись на оздоровлення національної
економіки у найближчий час.
Висновки. У
зв'язку з фінансовою кризою та значною девальвацією гривні наприкінці 2008 - на початку 2009 року українці відчули значні проблеми з поверненням
кредитних коштів. Разом із тим, банкіри відмовилися від ідеї дозволити своїм
боржникам гасити кредити за старим курсом гривні. У зв'язку з цим перед
банківською системою постала проблема неповернення кредитів. Крім того, зараз
населення України фактично позбавлене можливості отримувати кредити.
Аналіз кредитної
діяльності комерційних банків України дозволив: визначити вплив наслідків
світової фінансової кризи на стан вітчизняного банківського кредитування;
актуальні напрями банківського кредитування; особливості динаміки процентних
ставок за кредитами протягом 2007-2009 років; наслідки кредитних ризиків для
банківської системи України; переваги та недоліки реструктуризації кредитів як
методу управління проблемною заборгованістю.
Намагаючись вирішити
проблему недостатності довгострокових ресурсів, комерційні банки зверталися за
ресурсами до зовнішніх ринків (насамперед, це були банки з іноземним
капіталом). В результаті, значними темпами зростали суми зобов’язань українських
банків перед нерезидентами. Зокрема, за станом на кінець 2009 року зобов’язання
перед нерезидентами становили 32% загального обсягу зобов’язань (на кінець 2008
року 29%). Із них, 55% становили кошти з терміном погашення більше 1 року.
Таким чином, зовнішні запозичення стали основним джерелом кредитування фізичних
осіб в іноземній валюті. Такий стан справ свідчив про зростання кредитного та
валютного ризиків в банківській системі, особливо під час здійснення кредитних
операцій з фізичними особами, що негативно вплинуло на виконання банками своїх
зобов’язань перед клієнтами, в тому числі нерезидентами.
1. Банківська система України: проблеми галузі //
Цінні папери України. - 2009. - №48. - С. 30 - 31.
2.
Банківський
менеджмент: Навч. посібник / За ред. О.А. Кириченка. – К.: Знання-Прес, 2008. –
438 с.
3.
Васильченко З.М.
Структурні диспропорції у розвитку банківської системи України // Фінанси
України. - 2009.- № 9.- C. 140-151
4. Воронкова
А.А., Куцина Л.В. Проблеми банківського кредитування товаровиробників в Україні
// Сучасне банківництво – проблеми та перспективи розвитку. -2009. – С. 33-37.
5. Економічний потенціал банків України:
теоретико-методологічні основи/ Воробйова О. І.// Інвестиції: практика і
досвід. - 2009. - №23. - С. 36 - 40.
6.
Ковальов О.П.
Світовий досвід управління кредитним ризиком і можливості його використання в
Україні // Актуальні проблеми економіки, 2006. – №3. – С.11-18
7. Лащ Т.А. Проблеми банківського кредитування малого
підприємництва // Економічний простір. – 2009. - №23/1. – С.155 – 162.
8. Сусіденко
В. Принципи банківського кредитування: зміст і реалізація в кризових умовах //
Банківська справа. – 2009. - № 3. – С. 37-39.
9. Шиян Д. Банківське кредитування та економічна
динаміка // Банківська справа. – 2010. - №1. – С.27-38.
10. Кредитування в Україні відновиться наступного року
http: //tsn. ua/ groshi
11.
Азаров пообіцяв
відновити банківське кредитування підприємств http: // www. vlasnasprava.
info/ua/business_news.html?
12.
http://ukrbanking.com
– Банківська система України
13.
http://www.bank. gov.ua/ fin_ryn /index.htm