Здобувач Пілявський В.І.

Полтавська державна аграрна академія, Україна

РОЗВИТОК ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В АГРОПРОМИСЛОВОМУ ВИРОБНИЦТВІ

Світова практика показує, що зароджена в аграрній сфері економіки, інтеграція поширюється практично на всі сектори економіки і впливає на всі стадії відтворюваного циклу. Інтеграційні процеси мають різну швидкість, охоплюють неоднакові просторові зони, відрізняються специфічними формами, здійснюються різними методами. Проте, володіючи відносною автономією, вони в той же час взаємозв'язані і безперервно впливають один і на одного. Будь-який інтеграційний процес, і особливо в системі економічних відносин, складний, багатоманітний і схильний до впливу і дії самих різних чинників політичного, організаційного, технологічного і іншого характеру. Не становить винятку процес агропромислової інтеграції.

Агропромислова інтеграція визначається як «складний процес технологічного, економічного і організаційного поєднання (зрощення) взаємозв'язаних етапів виробництва, зберігання, переробки і доведення до споживача продуктів харчування і предметів споживання з сільськогосподарської сировини)

Деякі автори визначають агропромислову інтеграцію як перехід від традиційної форми міжгалузевих зв'язків до організаційних утворень нового типу, як одну з форм органічного злиття виробництва і переробки сільськогосподарської продукції, як синтез двох провідних сфер економіки. Інші представляють агропромислову інтеграцію як «організаційно-економічне поняття, що характеризує свідомий, планомірний розвиток, що реалізується в єдиному господарському організмі спеціалізованих; сільськогосподарських і промислових виробництв, що ведуться індустріальними методами і засобами». Неповнота приведених і багатьох інших визначень, на наш погляд, зв'язана з тим, що кожний з авторів намагався в одне визначення «втиснути» всю багатогранність цієї фундаментальної проблеми сучасної економіки. Проте дати єдине всеосяжне формулювання сутності агропромислової інтеграції практично неможливо.

Адаптуючи підхід декомпозитивності загального визначення інтеграції, на наш погляд, логічно в понятійний апарат останньої включити ряд характерних системоутворюючих елементів: доцільність створення умови і передумови, соціально-економічні прояви.

Доцільність створення відображає головну мету агропромислової інтеграції і, витікаючи з неї, локальні цілі і задачі. Загальна цільова установка, або головна мета агропромислової інтеграції, – узгодження організаційно-технологічних процесів в сферах і галузях АПК, результатом якого є досягнення інтегрального ефекту, що перевищує суму ефектів функціонування його окремих частин, що свідомо направляється і проблемно орієнтоване.

Із загальної установки витікає ряд локальних цілей і задач:

• підвищення ефективності агропромислового виробництва;

• переведення сфер і галузей АПК на інтенсивний шлях розвитку;

• переведення сільського господарства на індустріальну основу;

• прискорене упровадження в практику досягнень НТП;

• рішення соціальних проблем;

• розвиток різноманітних форм власності;

• формування агропромислових утворень нового типу;

• ефективне використання засобів і ресурсів;

• інші локальні цілі і задачі.

Формулювання загальної цільової установки з локальною метою і задачами агропромислової інтеграції переконує в тому, що досягнення цих цілей орієнтовано на підвищення ефективності всього національного виробництва, оскільки за 2008 рік в Україні сільське господарство, мисливство, лісове господарство має фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування в сумі 5,66 млрд. грн. і знаходиться за прибутками на третьому місці після фінансової діяльності та промисловості.

Аналіз процесів агропромислової інтеграції, які відбувалися протягом, минулого століття в різних країнах, переконливо свідчить, що їх зміст та спрямованість суттєво залежить від багатьох факторів, які слід поділяти на загальні, що властиві різним видам інтеграції, а також особливі, які властиві інтеграції, котра відбувається в умовах окремої країни та конкретної галузі.

Особливе в інтеграції визначається, в першу чергу, конкретним інституціональним середовищем, конкретною галуззю агропромислової сфери, в яких вона відбувається, рівнем та місцем розташування структури (інтегратора), яка має необхідні матеріальні, фінансові та управлінські ресурси і приймає рішення щодо початку та розвитку інтеграційних процесів.

Ця особливість проявляється при порівнянні явища інтеграції в країнах з різними соціально-економічними умовами та, навіть, у межах однієї країни на різних етапах історичного розвитку. Серед різноманітних соціально-економічних, виробничо-технологічних і організаційно-управлінських умов і передумов до числа найважливіших, на наш погляд, слід віднести:

• поглиблення суспільного розподілу праці;

• впровадження індустріальних методів в сільське господарство;

• поглиблення спеціалізації сільськогосподарського виробництва;

• розширення і розвиток міжгосподарської кооперації;

• зміцнення і вдосконалення міжгалузевих і міжтериторіальних зв'язків.

Аналізуючи умови і передумови агропромислової інтеграції в Україні, витікаючи із загальної цільової установки, поєднання сільського господарства з промисловості потрібно розглядати історичний характер самого процесу агропромислової інтеграції.

Загальним у процесах інтеграції є прагнення до головної мети інтеграції – отримання ефекту "сінергізму", тобто ефекту взаємодії, що забезпечує більшу продуктивність системи, ніж проста сума продуктивностей складових системи. На нашу думку, підвищення продуктивності системи за рахунок сінергетичного ефекту відбувається в кінцевому вигляді внаслідок досягнення різних видів економії.