Юшко Д.П., Степова Т.O.

Вінницький Торговельно-Економічний Інститут

Київського Національного Торговельно-Економічного Університету

Робочі документи аудитора: сутність, поняття, проблематика.

Нові умови господарювання та створення самостійних підприємств, корпоративної власності, об'єктивно обумовили розвиток аудиту в Україні. Діяльність незалежних органів контролю пов'язана з необхідністю підтвердження правильності ведення бухгалтерського обліку і звітності усіма господарюючими суб'єктами, незалежно від форми їх власності та організаційно-правових форм підприємств для підтвердження законності податкової, інформаційно-статистичної та інших потреб держави, регіону, соціальних фондів, організацій тощо.

Аудиторська діяльність являє собою перевірку достовірності бухгалтерської звітності підприємств, стану платежів, загального стану господарсько-фінансової діяльності підприємства, оцінку його активів та пасивів, інші сторони господарювання, що актуальні на даному етапі розвитку підприємства та їх відповідність згідно до встановлених законодавством вимог. Аудит здійснюється незалежними аудиторами та аудиторськими фірмами. Результат оцінки аудиту підприємства відображається у аудиторському висновку та робочих документах аудитора.

Як зазначено у МСА №230, робоча документація - це записи, за допомогою яких аудитор фіксує проведені процедури перевірки, тести, отриману інформацію і відповідні висновки, що здійснюються під час проведення аудиторської перевірки [6].

Відсутність єдиних, загальноприйнятих форм ведення аудиторських документів, їх складу, форми, структури та змісту потребує вирішення даного питання.

Метою даної статті є дослідження положень основних нормативних документів щодо документації процесу аудиту, визначення основних проблем ведення робочої документації в Україні.

Форма робочої документації залежить від її призначення. Згідно з цим, доцільно визначити класифікацію робочих документів аудитора за певними групами відповідно до:

1) методів виконання:

- за технікою виконання;

- за місцем виконання;

- за призначенням (відповідно до МСА 230);

- за юридичною силою.

2) структури робочих документів:

- за часом проведення і використання (довгострокові, короткострокові);

- за способом і джерелами отримання інформації (від третьої особи,, від підприємства-клієнта, складені аудитором клієнта);

- за характером інформації (правового характеру, про керівництво і персонал підприємства, про структуру та організацію підприємства, про економічні основи діяльності підприємства, про систему внутрішнього контролю, про систему бухгалтерського обліку, аудиторські організаційно-функціональні документи статей і показників річного звіту, аудиторські документи перевірки окремих статей і показників річного звіту, кореспонденція аудитора, заключний висновок, пропозиція та рекомендації);

- за призначенням (оглядові, інформаційні, перевірочні, підтвердні, розрахункові, порівняльні, аналітичні);

- за ступенем стандартизації (стандартизовані, довільної форми);

- за формою представлення (графічні, табличні, текстові, комбіновані);

- за технікою складання (ручні, на машинних носіях).

3) організації проведення та її призначенням:

- планова документація (замовлення про проведення аудиторських робіт, лист-зобов'язання аудитора, договір на проведення аудиту, договір на проведення попередньої експертизи, договір на виконання аудиторських послуг, завдання на виконання аудиторської роботи, план проведення аудиту, програма проведення аудиту);

- звітна документація (акт приймання-здачі виконаних аудиторських робіт, аудиторський висновок, акт аудиторського контролю фінансово-господарської діяльності, платіжне доручення, річних звіт, проміжні акти перевірки та ін.) [3, c.91-93].

Крім цього, на зміст робочої документації впливає ряд інших факторів, таких як: форма аудиторського висновку, характер ведення та складання бізнесу, характер і стан системи бухгалтерського обліку, методи та прийоми ведення бізнесу досліджуваного об'єкта [3, c.92].

Виходячи з практики діяльності аудитора та специфіки господарювання підприємства, аудитор самостійно визначає форму робочої документації. Але існують загальні вимоги робочих документів аудитора, які мають бути дотримані.

Відповідно до МСА 230, у робочих документах аудитора повинна бути відображена: інформація про планування аудиторської роботи, характер, часові рамки і обсяги виконаних аудиторських процедур, їх результати, а також висновки, зроблені на основі отриманих аудиторських доказів. Також має міститися обґрунтування аудитором всіх важливих моментів, по яких необхідно висловити своє професійне судження, разом з висновками аудитора за ним. У тих випадках, коли аудитор проводив розгляд складних принципових питань або висловлював професійне судження з яких-небудь важливих для аудиту питань, в робочі документи слід включати факти, які були відомі аудитору на момент формулювання висновків, і необхідну аргументацію [6].

Всі робочі документи повинні мати заголовок, дату і прізвище того співробітника, який їх підготував. Вони повинні містити роз'яснення з використаними процедурами і результатами, отриманими при їх застосуванні. При необхідності роз'яснення, в кінці робочого паперу робиться певне позначення або ставиться відмітка, яка слідує відразу ж за відповідною позицією [3].

При організації та проведенні аудиту всі усні запитання до представників, що підлягають аудиту, особи та їхні відповіді документуються і завіряються підписами аудитора, який проводив опитування. У разі проведення аудиторських перевірок протягом ряду років деякі файли робочих документів (папки) можуть бути віднесені до категорії постійних, та оновлюватись в міру надходження нової інформації, але залишатись як і раніше значущими, на відміну від поточних аудиторських файлів (папок), які містять інформацію , що відноситься в основному до аудиту окремого періоду.

Однак, як свідчать дослідження науковців, вітчизняні аудитори не завжди складають робочі документи, або їх складання має формальний характер. Це зумовлено, в першу чергу, браком часу, який аудитор приділяє веденню документації. Частіше всього, складання робочих документів становить найбільшу частку в часі, відведеному на аудиторську перевірку [2].

В українській практиці зміст робочої документації аудитора віддається на власний розсуд та професійність судження аудитору. Це призводить до різноманітності документації, що утруднює в подальшому здійснювати контроль якості проведеного аудиту.

Вирішенням цієї проблеми може стати стандартизація робочих документів, використання яких впливатиме на ефективність їх складання та аналізу. Інакше кажучи, у разі чітко встановлених форми і змісту робочих паперів можлива ситуація, коли аудитор глибоко не вникне в суть питання, яке перевіряється, пропустить щось важливе, суттєве (не передбачене стандартним документом), що з рештою вплине на загальну ефективність аудиторської перевірки, її якість та отримані результати.

Отже, чітко встановлені форми робочої документації сприятимуть тому, що у них не буде пропущено важливої та суттєвої інформації. У стандартизованих формах буде узагальнено весь хід перевірки: від методики до проміжних результатів. Це в свою чергу впливатиме на підвищення якості аудиту.

Список літератури

1. Лісіна В. Документування аудиту як складового елементу системи

контролю якості аудиторських послуг // Бухгалтерський облік і аудит. –

2008. – №9. – С. 40 - 44.

2. Огійчук М.Ф. Аудит: організація і методика // Огійчук М.Ф., Новіков І. Т., Рагуліна І.І.: Навч. посібник - К.: Алерта, 2010. - 584 с.

3. Савченко В.Я. Аудит: Навч. Посібник. - К.: КНЕУ, 2005 р. - 322с.

4. Хомяк Н.В. Організація та методика узагальнення результатів аудиту // Вісник. Київський інститут бізнесу та технологій. - 2010. - №2. - С.36-39

5. Шевчук В.О. Аудит. Методика документування: Навч. посібник / За ред. І.І.Пилипенка. - К.:ІВУ Держкомстату України, 2003р.

6. http://www.rusnauka.com/12_ENXXI_2010/Economics/65215.doc.htm