Студент Воробйова Світлана Сергіївна

науковий керівник: Дідух Сергій Мирославович

Одеська національна академія харчових технологій

Сучасні проблеми стимулювання інноваційної діяльності підприємств харчової промисловості України

Досвід провідних країн світу у сфері регулювання інноваційної діяльності свідчить про недостатню організованість політики стимулювання інноваційних процесів в Україні. Як результат – сучасна економічна ситуація в Україні характеризується низьким рівнем використання наукових знань, вкрай повільно відбувається нарощування інноваційного виробництва.

У зв’язку з недостатньо розвинутим механізмом регулювання інноваційного процесу простежується застій та зниження показника інноваційної активності. Отримані знання та їх технологічне застосування забезпечують в Україні лише 5-10% економічного зростання, тоді як у розвинутих країнах – до 90% [1].

Тому актуальною науковою задачею є дослідження проблем стимулювання інноваційного процесу, аналіз причин недостатньої інноваційної активності українських підприємств та визначення шляхів вирішення цих проблем, базуючись на досвіді зарубіжних країн.

На сучасному етапі розвитку держава зобов’язана активно впливати на забезпечення сприятливого інноваційного клімату за допомогою стимулюючої інноваційної політики.

Стимулююча інноваційна політика, орієнтована на економічне зростання, представляє собою сукупність елементів державної політики, спрямованої на підвищення темпів росту інноваційної діяльності та виробництва за допомогою певних методів-стимулів, що сприяють формуванню сприятливого клімату для розробки та здійснення інноваційних проектів [2]. Вона здійснюється через такі механізми: створення фінансових механізмів підтримки такої діяльності; формування необхідної інноваційної інфраструктури; використання непрямих

методів підтримки суб’єктів інноваційних процесів.

Упродовж 2007-2009 рр. кількість українських підприємств, що впроваджували інновації, зменшилась на 0,8 % та залишається на критично низькому рівні. Реалізація інноваційної продукції в 2009 році значно скоротилася порівняно з попередніми роками, незважаючи на збільшення частки освоєння нових видів продукції (табл.1) [3] .

Таблиця 1 – Інноваційна активність на промислових підприємствах в 2007-2009 рр.

Показники	Роки
	2007	2008	2009
Частка промислових підприємств, що впроваджували інновації, до загальної кількості обстежених, %	11,5	10,8	10,7
Впроваджено нових технологічних процесів, процесів	1419	1647	1893
Освоєно нових видів продукції, найменувань	2526	2446	2685
Частка реалізованої інноваційної продукції в обсязі промисловості, %	6,7	5,9	4,8

У харчовій промисловості частка інноваційно активних підприємств є вищою, ніж в інших галузях – близько 25 %. Проте домінуючим видом інноваційної діяльності залишаться придбання машин, обладнання, установок, а не дослідження, розробки чи впровадження нових методів виробництва [4].

Інноваційний розвиток в харчовій промисловості має бути спрямований на постійну розробку нових видів продукції, нових способів виробництва цієї продукції, її оновлення з підвищенням якості, споживчої корисності, що відповідає потребам сучасних споживачів [5].

Слід зауважити, що після вступу України до СОТ суттєво змінилися стандарти та стратегія виробничого процесу, що пов’язані з використанням новітніх досягнень науки та техніки. Нажаль, динаміка інноваційного розвитку харчової промисловості України не дає змогу динамічно наблизитись до стандартів країн СОТ. Основними причинами цього є такі:

— соціально-виробничі фактори (можливе несприйняття населенням нових продуктів через традиції та усталеність смакових уподобань; недостатня інформованість про особливості розробки інноваційних технологій);

— організаційні (недостатня кваліфікованість управлінського персоналу, орієнтованого на підвищення якості та конкурентоспроможності продукції) [6];

— економіко-правові фактори (нестача коштів для реалізації інноваційного проекту; стимулювання підприємств у розробці нових видів продукції; низький платоспроможний попит; великі витрати на нововведення; значний економічний ризик від реалізації інноваційних проектів).

Очевидними перевагами впровадження інноваційної моделі розвитку для підприємств харчової промисловості є:

— значне підвищення продуктивності за рахунок автоматизації виробництва;

— покращення якості продукції, що є важливим чинником збільшення попиту та обсягів продажу;

— розширення ринків збуту своєї продукції;

— підвищення конкурентоспроможності продукції.

З метою забезпечення інноваційного розвитку харчової промисловості доцільно впровадити ряд заходів та елементів для реалізації інноваційних проектів:

1. У масштабах держави:

— податкове стимулювання інноваційної діяльності підприємств;

— перегляд державних стандартів якості виробленої продукції та безпосередній контроль за їхнім дотриманням, що ініціюватиме виробників до введення досягнень науки та техніки у виробничий процес з метою відповідності встановленим нормам;

— забезпечення пріоритетного розвитку тих виробництв, які забезпечують підвищення конкурентоспроможності продукції;

— активне використання досвіду зарубіжних країн з урахуванням специфіки економіки та об’єктивних умов дійсності України (врахування досвіду, пов’язаного із збільшенням витрат державного бюджету на інноваційну діяльність, підготовку кадрів та матеріальне-технічне забезпечення тих промислових підприємств, що розробляють і реалізовують інноваційну продукцію, процеси, технології) [7];

— стимулювання попиту на продукцію, яка випускається підприємствами харчової промисловості, шляхом підвищення купівельної спроможності населення.

2. На рівні підприємства:

— підвищення кваліфікації персоналу, зайнятого в сфері управління виробничими процесами та розробками інновацій на підприємстві;

— мотивування працівників до активної інноваційної діяльності за рахунок матеріального та морального заохочення.

Слід відмітити, що інноваційні процеси харчової промисловості мають багато перешкод, подолання яких пов’язане з вирішенням соціальних, економіко-правових та інших питань. Інноваційній діяльності притаманна структурна деформованість, незбалансованість між потенціалом харчової промисловості та можливостями його фінансування.

Запропоновані заходи для розвитку інноваційних процесів на підприємствах харчової промисловості дадуть можливість перейти на суттєво новий прогресивний рівень інноваційної діяльності, забезпечивши при цьому економічне зростання, конкурентоспроможність вітчизняної продукції відносно зарубіжних виробників.

Література

1.Закон України “Про наукову і науково-технічну діяльність”: Від 1.12.1998 р. № 284-XIV//Економіка АПК, 1999. – №2 – с.66-68.

2. Микитюк П.П. Інноваційна діяльність: Навч. посібник – К.: Центр учбової літератури, 2009. – с.112–117.

3. www.ukrstat.gov.ua – офіційний сайт Комітету державної статистики України.

4. Статистичний збірник “Наукова та інноваційна діяльність в Україні в 2007 році”/ За ред. І.В. Калачова. – К.: Держ. ком. статистики України, 2008.

5.Кудирко О.М. Сучасний стан інноваційної діяльності у підприємствах харчової промисловості України // Економіка АПК, 2004.– с.103–104.

6. Дейнеко Л.В., Старшинська Л.В, Коваленко А.О., Шелудько Е.Ш. Сучасний стан , проблеми та стратегія розвитку харчової промисловості України до 2011 року /Економіка промисловості України . –К.:РВПС України НАН України, 2003.– с.127.

7. Говоруха Ж.А. Питання розвитку інноваційної діяльності підприємств України // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – № 8. – с.107–110.