Смехович О.К.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

ДИТЯЧЕ СИРІТСТВО ЯК СУСПІЛЬНА ПРОБЛЕМА

Стабільність держави, її економічний розвиток значною мірою залежать від фізичного та духовного розвитку дитини, ставлення держави до проблем дітей, їх інтересів і потреб. Сирітство – це один із показників хворобливого стану суспільства. Як соціальне явище його умовно можна розділити на два типи.

До першого типу слід віднести тих дітей, у кого немає батька чи матері або немає обох батьків (круглі сироти).

Другий тип сиріт - соціальні сироти – це діти, які стали такими за живих батьків. Це діти батьків, які перебувають у місцях позбавлення волі, визнанні недієздатними або перебувають на тривалому лікуванні, а також діти батьків, місце знаходження яких невідомо. Майже один відсоток новонароджених стають соціальними сиротами в перші години життя внаслідок відмови від них.

У наш час держава проводить низку заходів щодо соціального захисту дітей-сиріт. Соціальний захист – це комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення життя, здоров’я й добробуту населення за конкретних економічних умов.

Гарантії особливого захисту й повного державного забезпечення законодавчо декларовано дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, молоді із числа дітей-сиріт. Державна підтримка передбачена вихованцям державних інтернатних закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітям, які виховуються в сім'ях громадин України: сім'ї опікунів, прийомні сім'ї, державні дитячі будинки сімейного типу, молоді із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Ця допомога стосується матеріальної підтримки, оздоровлення, пільг при вступі до професійно-технічних і вищих навчальних закладів та під час навчання, працевлаштування, забезпечення житлом після закінчення навчання або досягнення повноліття, запобігання жорстокому поводженню.

Окрім державного забезпечення, кошти на оздоровлення пільгових категорій дітей і молоді виділяються галузевими структурами й місцевими органами виконавчої влади.

Діти-сироти та діти, які залишилися без піклування батьків, незалежно від форми влаштування зараховуються поза конкурсом до професійно-технічних та вищих навчальних закладів за умови одержання добрих вступних оцінок. Продовження навчання є одним із варіантів подальшого влаштування вихованців державних інтернатних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, оскільки тимчасово вирішується питання забезпечення житлом та матеріальна підтримка такої молоді.

Випускники державних навчально-освітніх закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при працевлаштуванні за рахунок підприємств, установ і організацій мають забезпечуватися одягом, взуттям, м'яким інвентарем і знаряддям, а також отримати грошову допомогу.

Удосконалення державної системи соціально-правового захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, потребує розширення практики надання соціальних послуг таким дітям центрами соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді:

- забезпечення соціального супроводу сімей, які виховують дитину-сироту або дитину позбавлену батьківського піклування, запровадження моніторингу такої діяльності;

- розробка та впровадження програми соціальної адаптації для

випускників інтернатних закладів;

- забезпечення молоді кризових категорій можливістю проживати в

соціальних гуртожитках.

Для захисту майнових та житлових прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, вихованців установ для дітей, позбавлених батьківського піклування, необхідно активізувати зусилля щодо:

- запровадити чіткий механізм обов'язкової реєстрації новонароджених дітей на житлову площу батьків як гарантію збереження житла для дітей;

- забезпечити контроль за додержанням вимог законодавства в частині захисту майнових та житлових прав дітей, виявлення фактів незаконного відчуження житла, що належить дітям, вжиття заходів щодо поновлення їхніх прав на житло;

- розробити механізм забезпечення соціальним житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

З метою запобігання дитячої безпритульності та бездоглядності, виходу дитини з рідної сім'ї, потрібне постійне проведення комплексу профілактичних заходів, спрямованих на соціальну підтримку родин та дітей, а саме:

- забезпечити своєчасне виявлення, інспектування та соціального супроводу сімей, які опинилися в кризовій ситуації;

- провести паспортизацію сімей, у яких один або двоє батьків працюють за кордоном, для виявлення дітей, які залишилися без батьківського піклування;

- забезпечити соціально-психологічну допомогу дітям та сім'ям, що опинилися в складних життєвих обставинах;

- запровадити нові форми реабілітації бездоглядних і безпритульних дітей;

- забезпечити створення, розвиток та функціонування мережі соціальних центрів матері й дитини;

- забезпечити консультативні послуги в жіночих консультаціях, пологових будинках та пологових відділеннях.

Подальшими кроками в реформуванні системи соціально-правового захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, має стати об’єднання зусиль державних органів та громадських, благодійних організацій, проведення широких інформаційних компаній із метою підвищення відповідальності громади за долю кожної дитини.