Економічні науки/ 7. Облік і аудит

Гвізда Мар’яна

Львівський національний університет імені Івана Франка

Перспективи розвитку та популяризації аудиту в Україні                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                       

Ринкова економіка висуває нові завдання у сфері контролю, від правильного вирішення яких залежить його подальший розвиток і удосконалення. Аудит в Україні є порівняно новим видом діяльності і тому, процес його розвитку супроводжується виникненням проблемних питань, що обумовлені впливом цілого ряду чинників і обставин: недосконалість вітчизняного законодавства з аудиту, незначний практичний досвід, відсутність методики з проведення та документування процесу аудиту. Постає необхідність обґрунтування підходу, який би дозволяв розглядати аудит як цілісну систему з розвинутими інфраструктурою та забезпеченням, оцінювати її ефективність, характер та ступінь впливу на суспільно-господарські процеси [8].

Метою даної роботи є виявлення та характеристика проблем, які виникли на шляху становлення та розвитку аудиту в Україні.

Досягнуті результати та процеси розвитку системи національного аудиту залишаються неадекватно оцінюваними та усвідомлюваними суспільним і фаховим загалом, що применшує значущість та роль, яка об’єктивно належить аудиту і яку він покликаний відігравати в сучасному економічному, соціальному та політичному житті суспільства. У сучасних умовах при прийнятті ефективних рішень необхідно вміти адекватно оцінювати й швидко реагувати на зміну зовнішніх і внутрішніх умов господарювання. Тому ступінь достовірності й повноти економічної інформації, що може всебічно описати й оцінити процеси, що відбуваються, як навколо підприємства, тобто на макрорівні, так і усередині має важливе значення. Перед вітчизняними підприємствами в умовах конкуренції і транснаціоналізації постає завдання структурної перебудови системи корпоративного управління з метою забезпечення конкурентноздатності, ефективного функціонування та розвитку бізнес структур. Результати дослідження доводять, що найкращим на сьогодні інструментом ринкових перебудов діяльності суб’єктів господарювання є впровадження системи внутрішнього аудиту та використання послуг аудиторських фірм.

Наукову базу дослідження процесів розвитку вітчизняного незалежного аудиту становлять численні праці вітчизняних вчених, як В.О.Буряк, А.О.Величко, Л.В. Гуцаленко, Л.П. Кулаковська, Ю.В. Миронова, Ю.В. Піча, Н.В. Пришляк, К.В.Самсонова , Б.Ф.Усач та інші.

В Україні аудиторська діяльність регулюється такими нормативно-правовими актами як Закон України “Про аудиторську діяльність”[2], Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”[3], нормативні акти Аудиторської Палати України, “Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики”[6] та інші стандарти аудиту.

Впровадження аудиту в сферу підприємницької діяльності має в цілому для держави істотні переваги порівняно з іншими формами фінансово-господарського контролю, зокрема:

–                    значна економія державних коштів, які витрачаються на утримання контрольно-ревізійного апарату;

–                    надходження додаткових коштів до бюджету за рахунок сплати аудиторськими фірмами (аудиторами-підприємцями) податків;

–                    незалежність, конкурентна боротьба, професіоналізм аудиторів, що сприяє підвищенню якості перевірок;

–                    можливість вибору аудитора замовником тощо.

Проте, сьогодні незалежний професійний аудит має багато проблем, до яких слід віднести наступні [1; с.13]:

–                    відсутність розробленого економічного механізму щодо регулювання аудиту, який включає в себе великі штрафні санкції за неякісні аудиторські перевірки, страхування аудиторської відповідальності (страхові фірми не здатні і не підготовлені до масового страхування аудиторської відповідальності), розвиток цивілізованої конкуренції на ринку аудиторських послуг тощо;

–                    не досконалі законодавча база і досвід судового розгляду позовів щодо аудиторів (аудиторських фірм), немає методики оцінки розмірів збитку користувачів від неякісного аудиту;

–                    недостатня кількість методичних розробок з аудиторського контролю;

–                    брак певного досвіду аудиторської діяльності;

–                    недостатня кількість кваліфікованих аудиторських кадрів, а звідси – і неосвоєний ринок аудиторських послуг;

–                    відсутність типових форм документів з аудиту;

–                    відсутність методичних рекомендацій з питань комп'ютеризації аудиту тощо/

Для створення думки про можливість контролю звітності будь-якої господарської одиниці, високий професіоналізм та об’єктивність аудиторів, неминуче покарання за економічні злочини, слід широко використовувати місцеву пресу і телебачення, демонструючи результати перевірок та того, до яких негативних змін у фінансовому стані призвело приховування ревізійною одиницею достовірних відомостей про її діяльність [8].

Ще однією проблемою є те, що Міжнародні стандарти аудиту видання 2004 р. призначені для використання в Україні як посібник для аудиторів, бухгалтерів, керівників фінансових установ та підрозділів, дослівно переведені з англійської мови на українську без урахування нашого національного досвіду та специфіки ведення бухгалтерського обліку в Україні. 

Чинники, які гальмують розвиток Аудиторської діяльності в Україні [4]: 

Перший з них – ціновий. На сьогодні хоч аудитори і скаржаться на падіння вартості аудиторських послуг в Україні, офіційна статистика Аудиторської палати України свідчить про зворотне. 

Другий чинник – якість аудиторських послуг. Основними причинами скарг є ігнорування аудиторами вимог ДКЦПФР до аудиторського висновку, вимог Національних нормативі аудиту, втрата принципу незалежності та підміна аудита ревізією. 

Третій чинник – методика перевірок. Більшість аудиторів змушені виконувати перевірки, які практично нічим не відрізняються від звичайної документальної ревізії. Досить рідко здійснюється розрахунок суттєвості відхилень, практично не застосовується вибірка, а аудиторський ризик якщо і розраховується, то формально. 

Також, багато суперечностей викликає невизначеність формулювання ст.3 Закону України “Про аудиторську діяльність”[2] про те, що аудиторські послуги можуть надаватися у формі аудиторських перевірок та пов’язаних з ним експертиз, консультацій із питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування , аналізу фінансово – господарської діяльності та інших видів економіко – правового забезпечення підприємницької діяльності суб’єктів господарювання.

На сьогодні аудиторські фірми України можуть надавати достатньо широкий спектр послуг. Тому окреслення кола безпосередньо аудиторських послуг – це одна з найважливіших сучасних проблем теорії аудиту. 

З узагальнюючого аналізу офіційних звітів аудиторських фірм видно, що деякі з них взагалі не займаються аудитом, а надають тільки консалтингові та інші послуги. В той час як світові тенденції розвитку аудиторських послуг свідчать про скорочення аудиторськими фірмами обсягів консалтингових послуг або виділення з них суб’єктів , що надають консалтингові послуги в окремі структури. Причинами цього є бажання утримати клієнта різноманітністю послуг, що надаються , шукаючи альтернативні джерела доходів. Українські підприємства все частіше хочуть отримувати від української аудиторської фірми комплекс послуг. Такий клієнт для аудитора є вигідним. Однак широта послуг призводить до виникнення загроз незалежності і, як наслідок, до погіршення якості. 

Ще однією з проблем аудиту є проблема сучасного аудитора та довіри до нього. Питання вибору аудитора – це, по – перше, питання довіри. Тобто перед тим як клієнт вирішить надати інформацію аудитору, він повинен бути впевнений, що в аудитора вистачить сил і можливостей зберегти її в конфіденційності. Це, звичайно, пов’язано з професіоналізмом аудитора і юридичним захистом його діяльності.

Серйозну стурбованість також викликає якість роботи більшості українських аудиторських фірм. Це питання піднімається не лише користувачами аудиторських послуг і державними органами, але й самими аудиторами, які зацікавлені в стабільному розвитку ринку аудиторських послуг, підвищенні престижу аудиторської професії.

Критерієм якості при проведенні аудиту вважається, насамперед, виконання аудиторами вимог національних нормативів аудиту. Однак суворе дотримання нормативів пов’язане із збільшенням трудозатрат аудиторів, збором додаткової інформації, документуванням процесу перевірки, розрахунками. Але такі затрати рідко відшкодовуються замовником.
Для вирішення такого роду проблем аудиторські фірми намагаються враховувати рівень професійної компетентності своїх співробітників у вигляді кваліфікаційних вимог, що висуваються до посад, передбачених структурою їх управління.

Поряд з цим обов’язковими умовами якісного проведення аудиту, планування і документування цього процесу.

Основні проблемні аспекти надання аудиторських послуг в Україні [9]:

–                    недосконалість методичних та теоретичних розробок з аудиторського контролю;

–                    брак достатнього досвіду аудиторської діяльності;

–                    недостатня кількість кваліфікованих аудиторських кадрів;

–                    недостатня кількість кваліфікованих аудиторських кадрів;

–                    недотримання аудиторами якості аудиторських послуг;

–                    недостатній контроль за видачею ліцензій аудиторам;

–                    відсутність штрафів та покарань за недостовірність звіту аудитора;

–                    низька довіра до аудитора;

–                    відсутність чіткого механізму формування ціни аудиторських послуг;

–                    відсутність методичних рекомендацій з питань комп’ютеризації аудиту;

–                    поряд з названими вище існує серйозна проблема формування ціни на аудиторські послуги, а саме в частині методики її визначення.

Єдиної системи розрахунку вартості послуг аудиторської фірми в Україні не існує, тому аудитори часто використовують, власну систему формування ціни. Найчастіше така система заснована на визначенні кількості відпрацьованих людино-годин або обсягу виконаних робіт. Основною проблемою при проведенні оцінки послуг аудитора є можливість завищення або заниження їх вартості, а це певною мірою насторожує замовника, особливо, при його першому зверненні до аудиторської фірми.

Також одним із проблемних питань на сьогодні є спроби з боку законодавців скасувати або значно звузити аудиторську діяльність, обов’язковість аудиту, усунути від аудиту приватних підприємців та малі приватні фірми тощо.

Ще однією проблемою є перманентні спроби гармонізувати український аудит щодо його міжнародної теорії та практики, передусім, спираючись на досвід США. Одним з постійних ініціаторів “міжнародності” вітчизняного аудиту був і залишається Національний банк України.

Здійснення системи заходів, спрямованих та усунення проблемних питань та недоліків у процесі проведення аудиту, матиме багато позитивних наслідків не лише у структурі діяльності підприємств, але й в економіці України загалом. Поліпшення аудиту в Україні надасть змогу:

–                    значно заощадити державні кошти, котрі витрачаються на утримання контрольно ревізійного апарату;

–                    отримати надходження додаткових коштів до бюджету за рахунок виявлення підприємств, що частково або повністю приховують результати своєї економічної діяльності;

–                    уникнути шахрайства, помилок та грошових махінацій на підприємствах;

–                    цілком та повною мірою проконтролювати сплату підприємствами податків.

Аудиторські послуги в Україні розвиваються швидкими темпами, хоча і існують певні проблеми. Більш глибоке дослідження цих проблем може стати основою для визначення пріоритетних напрямків вдосконалення аудиторської діяльності з огляду на перспективи розвитку ринкової економіки і відносин власності в Україні, а їх розв’язання сприятиме подальшому впровадженню аудиторської професії в господарську практику і формуванню у громадськості впевненості у високій професійній майстерності аудиторів.

Таким чином, в умовах формування ринкових відносин та різноманітності форм власності існує нагальна потреба в удосконаленні функцій управління процесом виробництва, що викликало потребу створення системи професійного незалежного аудиту. Аудитор стає все більш помітною особою в очах учасників акціонерних відносин, який формулює професійну думку про достовірність і відповідність законодавству тих документів, що прямо або опосередковано характеризують ефективність і прозорість господарської діяльності у корпоративному секторі економіки.

Література:

1.        Величко А.О. Аудит у розкритті інформації акціонерними товариствами // Бухгалтерський облік і аудит - №10 - 2006.

2.        Закон України “Про аудиторську діяльність” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua

3.        Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua

4.        Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Організація і методика аудиту. – К.: Каравела, 2006.

5.        Миронова Ю.В. Проблеми розвитку аудиту в Україні. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://conf-cv.at.ua

6.        Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики: Видання 2007 року / Пер. з англ. мови О.В. Селезньов, О.Л. Ольховікова, О.В. Гик, Т.Ц. Шарашиддзе, Л.Й. Юрківська, С.О. Куликов. – К: ТОВ “ІАМЦ АУ “Статус”. 2007. – 1172 с.

7.        Про затвердження плану зовнішніх перевірок систем та контролю якості аудиторських фірм та аудиторів на 2010 рік  // Аудитор України. – 2010. – №1. – С. 8-67.

8.        Самсонова К.В., Буряк В.О. Проблеми аудиту в Україні та шляхи їх подолання. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kntu.kr.ua

9.        Стратегічне управління розвитком підприємства: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ufin.com.ua/

10.   Шевчук О.А. Аудит в Україні – проблеми та перспективи розвитку [Текст] / О.А. Шевчук, Н.Г. Здирко // Збірник наукових праць кафедри економічного аналізу Тернопільського націаналного економічного університету. – 2010. №6. – с. 530-531.

11.   Усач Б.Ф. Проблеми розвитку аудиту в Україні // Регіональна економіка. – 2007. – №4. – с. 217-222.