ЗБУДНИКИ КИШКОВИХ ІНФЕКЦІЙ
Вступ
Термін «кишкові інфекції»
позначає велику групу інфекційних захворювань, що протікають з ураженнями ШКТ.
Гострі кишкові інфекції (ГКІ) по своїй поширеності поступаються лише гострим
респіраторним захворюванням. Зазвичай пік захворюваності ГКІ доводиться на
літо, але і в холодну пору року часто зустрічаються кишкові інфекції, що викликаються
переважно вірусами, – те, що називається «кишковий грип» або гостре
респіраторне захворювання (ГРЗ) з кишковим синдромом [3, 9, 11].
Збудниками кишкових інфекцій
можуть бути бактерії (дизентерійна паличка, сальмонела, стафілокок, паличка
черевного тифу, вібріон холери) і деякі віруси. Розмножуючись у кишечнику ті та
інші призводять, по-перше, до порушень процесу травлення і, по-друге, до
запалення клітин слизової оболонки кишечника. Типовим і найбільш характерним
наслідком двох вказаних процесів є основний симптом будь-якої кишкової інфекції
– пронос. Інші ознаки хвороби – нудота, блювота, болі в животі, підвищення
температури тіла, відсутність апетиту, загальна слабкість – зустрічаються
часто, але не є обов'язковими супутниками кишкової інфекції [5, 10, 18].
ГКІ займають в структурі дитячих
інфекційних захворювань 2-е місце, в структурі дитячої смертності 4-е місце.
ГКІ характеризуються не тільки високою захворюваністю, частотою випадків, але і
на жаль високою летальністю. Особливо висока летальність у дітей 1-го року
життя. ГКІ – це група інфекційних захворювань, що викликаються патогенними
ентеробактеріями – представниками умовно-патогенної флори (УПФ). Дизентерія
(шигельоз) займає перше місце серед захворювань у дітей, особливо дошкільного і
шкільного віку. Сальмонельози займають 2-е місце в структурі ГКІ по частоті,
вражаються діти всіх вікових груп [1, 4, 8]. Важливим фактором у розвитку ГКІ
також є стійкість до антибіотиків збудників цих інфекцій, адже зараз проблема
поширеності резистентності до хіміопрепаратів патогенних бактерій стоїть дуже
гостро [15].
Метою роботи було провести аналіз
частоти виявлення та стійкості до антибіотиків мікроорганізмів родів Shigella та Salmonella, виділених при кишкових інфекціях у Синельниківському
районі протягом 2005-2009 років.
Завданням роботи було визначити роль сальмонел та шигел у
структурі захворюваності кишковими інфекціями у Синельниківському районі
протягом 2005-2009 років.
Матеріали
і методи досліджень
Для виділення та ідентифікації
збудників сальмонельозу використовували бактеріологічний і серологічний методи.
Матеріалом для дослідження були випорожнення, блювотні маси, промивні води
шлунка, кров, сеча. Одночасно проводили дослідження залишків їжі як можливих
факторів передачі збудників. При виділені та ідентифікації збудників дизентерії
необхідно користуватися свіжими випорожненнями, по можливості тільки що
отриманими від хворого, інакше відсоток позитивних результатів значно
знижується. Матеріал для дослідження – випорожнення, промивні води шлунка.
Посів потрібно робити якомога раніше, обов’язково до початку етіотропного
лікування [7, 12, 17].
Досліджуваний матеріал
(слизово-гнійні грудочки) висівали на середовище Ендо, Плоскирєва,
вісмут-сульфітний агар. Виділені чисті культури ідентифікували у реакції
аглютинації груповими і монорецепторними сироватками, а також чисту культуру
ідентифікували за морфологічними, культуральними й біохімічними властивостями [6,
14, 16].
Для ретроспективної діагностики
використовували реакцію аглютинації і РНГА з еритроцитарними діагностикумами.
Діагностичне значення мало наростання титру антитіл у динаміці при використанні
парних сироваток. При осередкових спалахах захворювань як експрес-метод
застосовують реакцію імунофлуоресценції. Серологічну діагностику проводять
рідше. Для цього використовують реакцію аглютинації та РНГА [2, 8, 13].
Визначали чутливість виділених
ізолятів до наступних антибіотиків: цефтріаксон, тетрациклін та норфлоксацин.
Результати
та їх обговорення
В результаті ідентифікації штамів
сальмонел виділених з патологічного матеріалу при інфекціях шлунково-кишкового
тракту визначено, що 19 культур було представлено Salmonella enteritidis і 24 культури
сальмонелами інших видів (S. tуphimurium – 16; S. newport – 3; S. moscow – 1; S. infantis – 4). Ще 2 штами було
ідентифіковано як Shigella flexneri і 18 штамів – як Shigella sonnei.
Результати ретроспективного
аналізу частоти виявлення сальмонел та шигел у Синельниківському районі за
період з 2005 по 2009 рр. (табл. 1) дозволили встановити, що випадки кишкових
інфекцій були обумовлені у 1,9% випадків сальмонелами та у 0,9% випадків шигелами.
Таблиця 1
Показники виділення
патогенних ентеробактерій за 2005-2009р.
|
Мікроорга-нізми |
2005 р. |
2006 р. |
2007р. |
2008р. |
2009 р. |
|||||
|
Всього висівів |
Виявле-но |
Всього висівів |
Виявле-но |
Всього висівів |
Виявле-но |
Всього висівів |
Виявле-но |
Всього висівів |
Виявле-но |
|
|
Сальмонели |
398 |
7 |
407 |
16 |
461 |
5 |
495 |
7 |
510 |
8 |
|
Шигели |
398 |
5 |
407 |
4 |
461 |
6 |
495 |
3 |
510 |
2 |
Аналіз рівня чутливості ізолятів сальмонел та шигел
дозволив визначити, що майже всі ізоляти шигел були чутливі до цефалоспоринів
III покоління (цефтріаксон – 100%) та фторхінолонів (норфлоксацин – 100%), а
штами S. flexneri були більш
резистентні до пеніцилінів (ампіцилін – 98,1%) та тетрацикліну – 87,8%. До
ко-тримоксазолу більш резистентними виявилися штами S. sonnei – 73,6%.
Штами Salmonella були більш
резистентні до пеніцилінів (ампіцилін – 6,1%) і тетрацикліну – 12,3%, до
ко-тримоксазолу – 6,1%, а найбільш чутливими до цефалоспоринів III покоління
(цефтріаксон – 97,0%). Найбільш активними відносно Salmonella були
фторхінолони (норфлоксацин – 100%), до яких були чутливі всі культури
сальмонел.
Висновки
1. Серед виділених штамів ентеропатогенів, циркулюючих в Синельниківському районі за період 2005-2009 рр.,
було виявлено мікроорганізмів роду Shigella у 0,9% випадків та роду Salmonella – у 1,9% випадків.
2. Визначено, що сальмонел було чутливих ізолятів до цефтріаксону
97,0%, до норфлоксацину – 100%, а
резистентні до ампіциліну – 6,1%, тетрацикліну – 12,3% та до ко-тримоксазолу – 6,1%.
3. Серед ізолятів шигел чутливими були: до цефтріаксону -
100%, до норфлоксацину – 100%, а
резистентні до ампіциліну – 98,1% та тетрацикліну – 87,8%,
до ко-тримоксазолу – 73,6%.
Література:
1.
Бобильова О.О. Епідемічна та
санітарно-гігієнічна ситуація в Україні / О.О. Бобильова, С.П.
Бережнов, Л.М. Мухарська //Сучасні інфекції. – 2000. – № 2. – С. 4-7.
2.
Бочков Н.П. Справочник врача
общей практики / Н.П. Бочков, В.А. Насонова. – М.: ЭКСМО – Пресс, 2002. – 338с.
3.
Воробьев А.А. Микробиология и иммунология / А.А.
Воробьев. – М.: Медицина, 1999. – 464с.
4.
Коротяев А.И. Микробиология,
вирусология и иммунология / А.И. Коротяев, С.А. Бабичев. – М.: Медицина,
2008. – 780с.
5.
Лабинская А.С. Микробиология с техникой
микробиологических исследований / А.С. Лабинская. – М.: Медицина, 2005. – 480с.
6.
Мухарська Л.М. Інфекції в
Україні. Сучасний стан, епідемічні особливості / Л.М. Мухарська, М.М.
Аронова, О.О. Гладка // Здоров’я України. – 2002. – № 2. – С. 31-42.
7.
Про затвердження методичних вказівок щодо визначення
чутливості мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів: Наказ МОЗ України №
167 від 05.04.2007. – К: МОЗ України, 2007. – 63 с.
8.
Поздеев О.К. Медицинская
микробиология / О.К. Поздеев. – М.: ГЭОТАР – МЕД, 2002. – 768с.
9.
Покровский
В.И. Энтеробактерии / В.И. Покровский. – М.: Медицина, 2002. – 319 с.
10. Страчунский Л.С.
Антибактериальная терапия / Л.С. Страчунский, Ю.Б. Белоусова, С.Н. Козлов. – М.: Медицина, 2000. –
307с.
11. Тимченко В.Н.
Инфекционные болезни у детей / В.Н. Тимченко, Л.В. Быстрякова. – СПб.: СпецЛит,
2001. – 560 с.
12.
Шеврыгин
Б.В. Энциклопедия самых распространенных болезней детей и взрослых / Б.В.
Шеврыгин. – М.: Астрель, 2000. – 592с.
13. Ющук Н.Д. Инфекционные болезни / Н.Д. Ющук, Ю.Я. Венгеров. – М.: Медицина, 2003. – 544 с.
14.
Detection of resistance to the amoxicillin-clavulanic
acid combination in Salmonella and Shigella / E. Miro, B. Miralis, F.
Navarro [еt all.]
// Enfermedades infecciosas y microbiologia clinica. – 1996. – Vol. 14, №1. –
P. 13-23.
15.
In vivo asquisition of extended-spectrum beta-lactamase in Salmonella enteritidis during antimicrobial therapy / F. Barguellil, C. Burocoa, A. Amor [еt all.]
// European Journal of
Clinical Microbiology and Infectious Diseases. – 1995. – Vol. 14, №8. – P. 703-706.
16.
Novel transferable beta-lactam
resistance with cephalosporinase characteristics in Salmonella enteritidis / O.
Gaillot, C. Clement, M. Simenet [еt all.]
// Journal of antimicrobial chemoterapy. – 1997. – Vol. 39, №1. – P. 85-87.
17.
Poiata A. Development of resistence
in Shigella flexneri isolates
obtained in the past 20 years in eastern Romania / A. Poiata, S. Constantiniu,
D. Buiuc // Roumanian archives of microbiolodgy and immunology. – 1996. – Vol.
55, №3. – P. 253-261.
18. Salmonellosis
/ M. Batchelor, K. Hopkins, E.J. Threlfall [еt all.] //Antimicrobial
agents and chemotherapy. – 2005. – Vol. 87, №4. – P. 1319-1322.