Экономические науки. 7.Учет и аудит.

Німіжан Н.Д.,наук. кер.: Тіху М.О.

Буковинський державний фінансово-економічний університет,

Україна, м.Чернівці

АНАЛІЗ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

Аналізується стан інноваційної діяльності підприємств в Україні. Пропонуються заходи з удосконалення інноваційної діяльності підприємств.

Постановка проблеми. Вичерпання чинників екстенсивного економічного розвитку обумовлює постійне посилення уваги до пошуку нових факторів прискорення економічної динаміки. Тому запровадження в Україні інноваційної моделі економічного зростання з політичної мети перетворюється на об’єктивну необхідність, альтернативою якій є занепад національної економіки, втрата економічного і національного суверенітету.

Для виходу України з економічної кризи необхідно обрати тип розвитку економіки, який забезпечить її існування та зростання у майбутньому. Таким типом розвитку є інноваційний. За умов кризи у країни стало вочевидь, що розвиток економіки країни залежить від рівня інноваційної діяльності кожного підприємства. Впровадження інновацій є головним чинником успіху підприємств та, як наслідок, розвиток країни в цілому.

Аналіз досліджень та публікацій з проблеми. Питання розвитку інноваційної діяльності розглянуто в працях О.Й. Вівчара, Н.М. Паранька [1], Ж.А. Говоруха [2], Резнік Н.П. [4], Тимощук М.П. [5], Юркевич О.М. [6] та ін. Праці вчених є науковим підґрунтям для розроблення інвестиційного шляху розвитку країни, вони визначають основні пріоритети і напрями вдосконалення фінансового забезпечення науково-технічного потенціалу.

Виклад основного матеріалу. Стійке економічне зростання є важливим пріоритетом багатьох розвинених країн і роль інновацій в цьому є досить значною. Згідно з результатами довготермінових досліджень, науково-технічний прогрес та інноваційні технології приносять в США 50 % економічного зростання, у Франції – 76 %, у Німеччині – 78 % і в Японії – 55 % [5, 260].

Для України проблема розвитку інноваційної діяльності є надзвичайно актуальною, тому що проблема підвищення ефективності виробництва стоїть перед кожною підприємницькою структурою, оскільки переважна їх більшість утворена в процесі приватизації на базі колишніх державних підприємств. Проте варто зауважити, що інноваційний бізнес у країні дотепер розвинений слабко.

На сьогодні, стан інноваційної діяльності в Україні більшістю експертів-науковців визначається як кризовий і такий, що не відповідає сучасному рівню інноваційних процесів в країнах, для яких інноваційний розвиток є пріоритетним завданням економічної стратегії.

Один із найважливіших показників інноваційної активності − це питома вага підприємств, що займаються інноваційною діяльністю. Він дозволяє характеризувати ситуацію загалом, стан економіки в цілому, прослідкувати темпи технологічного переоснащення окремих підприємств [1, 184].

Розглянемо основні показники інноваційної діяльності підприємств України. Для цього потрібно дослідити кількість підприємств які займаються інноваційною діяльністю та суми витрат на неї.

Таблиця 1

Інноваційна активність підприємств в Україні

Джерела	Роки				Відхилення (+;-)
	2007	2008	2009	2010	2008-2007	2009-2008	2010-2009
Питома вага підприємств, що займалися інноваційною діяльністю, %	14,2	13,0	12,8	13,8	-1,2	-0,2	1
Кількість підприємств, що впроваджували інновації, %	10	11,8	10,8	10,7	1,8	-1	-0,1
Загальна сума витрат, млн. грн.	10850,9	11994,2	7949,9	8045,5	1143,3	-4044,3	95,6

Згідно даних таблиці 1 кількість підприємств, що займаються інноваційною діяльністю коливалася протягом аналізованого періоду. У 2010 році їх питома вага збільшилася на 1% у порівнянні з аналогічним періодом 2009 року. Для України це позитивно, хоча і ця зміна є незначною.

При цьому збільшилася і загальна сума витрат на інноваційну діяльність на 95,6 млн. грн. [8].

Отже, бачимо що у 2010 році в Україні відбулися позитивні зрушення пов’язані з інноваційною діяльністю.

Найбільша кількість підприємств, які впроваджували інновації у 2010 р. була розташована в м. Києві, Харківській, Донецькій та Івано-Франківській областях.

Серед основних показників, що характеризують інноваційну діяльність, важливе місце займають витрати на інновації. Аналіз структури витрат за напрямками інноваційної діяльності у промисловості України показав, що основна частина фінансування використовується безпосередньо на процеси впровадження нововведень, які забезпечують коротший термін окупності вкладених коштів.

Таблиця 2

Джерела фінансування інноваційної діяльності [7]

(млн.грн.)

Джерела	Роки				Відхилення (+;-)
	2007	2008	2009	2010	2008-2007	2009-2008	2010-2009
Власні	7999,6	7264,0	5169,4	4775,2	-735,6	-2094,6	-394,2
Державного бюджету	144,8	336,9	127,0	87,0	192,1	-209,9	-40
Іноземних інвесторів	321,8	115,4	1512,9	2411,4	-206,4	1397,5	898,5
Інші джерела	2384,7	4277,9	1140,6	771,9	1893,2	-3137,3	-368,7
Загалом	10850,9	11994,2	7949,9	8045,5	1143,3	-4044,3	95,6

За даними таблиці 2 видно різноманітні зміни джерел фінансування інноваційної діяльності, проте без розгляду їх структури, детально про якісь зміни говорити не можливо.

Таблиця 3

Структура джерел фінансування інноваційної діяльності [7]

Джерела	Структура, %				Відхилення (+;-)
	2007	2008	2009	2010	2008-2007	2009-2008	2010-2009
Власні	73,7	60,6	65,0	59,4	-13,2	4,5	-5,7
Державного бюджету	1,3	2,8	1,6	1,1	1,5	-1,2	-0,5
Іноземних інвесторів	3,0	1,0	19,0	30,0	-2,0	18,1	10,9
Інші джерела	22,0	35,7	14,3	9,6	13,7	-21,3	-4,8
Загалом	100,0	100,0	100,0	100,0	Х	Х	Х

Із проаналізованої структури джерел фінансування інноваційної діяльності видно, що найбільшу питому вагу протягом усього аналізованого періоду займають власні грошові ресурси, на другому кошти іноземних інвесторів, а кошти державного бюджету на останньому місці. Тоді як у провідних країнах світу бюджетні кошти є основним джерелом фінансування інноваційної діяльності і вони лімітуються у законодавчому порядку. Конституцією Японії встановлено, що бюджетні кошти, які виділяються на розвиток фундаментальних досліджень, повинні становити не менше 3 % внутрішнього валового продукту [7].

Середнє зважене значення витрат із бюджету на інновації у провідних державах складає 2,37 % від обсягу ВВП країни.

Відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» держава зобов’язана виділяти на ці потреби не менше 1,7 % внутрішнього валового продукту через систему базового та програмно-цільового фінансування. Причому частка видатків на інноваційну діяльність повинна зростати. Однак вимоги цього закону із року в рік порушуються, державне фінансування погіршується і нині фактично становить лише 1,37 % ВВП.

У своїй діяльності підприємства не так часто застосовують новинки. Здебільшого виникає потреба в оновленні існуючого устаткування. Адже дуже часто технологічні процеси виготовлення продукції використовуються тривалий термін, однак є і зворотний бік цього. У процесі своєї експлуатації воно постійно зношується і потрібно своєчасно оновлювати його. Це сприятиме підтриманню належної якості продукції. Профілактичні заходи та ремонт, а інколи модернізація устаткування дасть змогу підприємствам зберігати параметри технологічного процесу без відчутних змін.

В Україні основні перешкоди інноваційному розвитку пов’язуються з:

− відсутністю реальних механізмів об’єднання наявних ресурсів, їх концентрації на найбільш значних та перспективних напрямах розвитку;

− відсутністю механізму стимулювання приватних компаній до збільшення фінансування здійснюваних ними досліджень і розробок;

− відсутністю чіткої інноваційної політики, спрямованої на вирішення конкретних економічних проблем тощо [5, 123];

− політичною нестабільністю держави, яка негативного впливає на економіку України та створює несприятливі умови для формування та реалiзацiї iнновацiйної дiяльностi в Українi;

− відсутністю власних інвестиційних ресурсів, достатніх для проведення курсу інноваційно-конкурентного розвитку;

− фінансовими проблеми, тривалий період окупності нововведень, нестача особистих коштів підприємства;

− застарілим обладнання, втратою технологій;

− високий процент по банківських кредитах, або неможливість отримання кредиту взагалі [6, 80].

Висновки. Отже, на сьогодні в Україні рівень використання інноваційного потенціалу є недостатнім. Розвиток інноваційної діяльності повинен стати невід’ємною складовою частиною реформування економіки країни, адже недостатня увага до розвитку науково-технічної сфери обумовлює структурну деформованість економіки та домінування низько технологічних виробництв, які малосприйнятливі до наукових досягнень і не можуть забезпечити підвищення конкурентоспроможності економіки. Результативність подальшого розвитку інноваційних процесів вітчизняних підприємств залежить від багатьох факторів. Необхідно впровадити основні заходи для досягнення стабілізації інноваційної діяльності:

− здійснювати більш чіткий контроль інноваційної діяльності зі сторони державних органів;

− впровадити інвестиційно-інноваційної моделі розвитку, у тому числі шляхом стимулювання внутрішніх інвесторів та реалізації інвестиційних проектів разом з міжнародними фінансовими організаціями;

− реформувати податкову систему у сфері інноваційної діяльності; визначити податкові пільги для підприємств з активною інноваційною позицією;

− забезпечити фінансову підтримку, здійснення позитивної кредитної політики у сфері інноваційної діяльності;

− заохочувати інвесторів вітчизняних та іноземних;

− розвивати міжнародну співпрацю та спільне підприємництво.

Література:

1. Вівчар О.Й. Інноваційна діяльність в Україні та напрямки її розвитку / О.Й. Вівчар, Н.М. Паранька // Науковий вісник НЛТУ України. – 2011. – № 21.9. – С. 183-187

2. Говоруха Ж.А. Питання розвитку інноваційної діяльності підприємств України / Ж.А. Говоруха // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – № 8 – С. 107-115.

3. Наукова та інноваційна діяльність в Україні // Статистичний збірник. – К.: Держкомстат України, 2010. – 526с.

4. Резнік Н.П. Способи активізації інноваційних процесів на промислових підприємствах / Н.П. Резнік // Формування ринкових відносин в Україні. – 2009. – №10. – С.80-82/

5. Тимощук М.П. Інноваційна діяльність / М.П. Тимощук // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. − № 20.13. – С. 259-262

6. Юркевич О.М. Фінансове забезпечення науково-технічної інноваційної діяльності / О.М. Юркевич // Фінанси України. – 2010. – №6. – С.106-111

7. Офіційний сайт державного комітету статистики – ukrstat.gov.ua/