Шиман Б.Л.

Буковинський державний фінансово-економічний університет

Науковий керівник: Григоренко В.О.

Особливості процесу оновлення основних засобів підприємств в Україні та методи його фінансування

Матеріально-технічною основою організації процесу виробництва в промисловості є основні засоби. Вони визначають характер матеріально-технічної бази виробничої сфери на різних етапах її розвитку, забезпечують підвищення технічної оснащеності та продуктивності праці виробничого персоналу, визначаючи його виробничу потужність, рівень техніко-технологічної відповідності виробництва вимогам, які висуває ринкове середовище до якості й надійності продукції.

Дослідженням процесу відтворення основних засобів присвячені роботи багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів, таких, як: Асмолова Г., Бондар О.В., Ванькович Д.В., Демчишак Н.Б., Захарін С.В., Кленін О., Литвиненко Є.О., Онишко С.В., Серебрянський Д.М., Парнюк В.О., Пророк Р.В., Ткаченко Л., Федаш Г.В. та ін. Однак, незважаючи на значну кількість наукових праць, низка завдань теоретико-методичного забезпечення процесу відтворення основного капіталу промислових підприємств розроблена не досить повно, а тому вимагає подальшого вивчення.

Основні засоби беруть безпосередню участь у процесі перетворення предмету праці в готову продукцію, слугують для створення нормальних умов здійснення виробничого процесу, тобто відсутність основних засобів унеможливлює виробництво продукції. Проте, слід відмітити, що в умовах ринкових відносин для підприємства важливо не просто забезпечити виробничий процес всіма необхідними основними засобами, але й своєчасно їх оновлювати, адже своєчасне оновлення основних засобів є запорукою цьому.

Оцінка ситуації, яка склалася зараз в Україні, показує, що більша частина основних засобів українських підприємств зношена фізично і застаріла морально. За експертними оцінками основні засоби більшості підприємств країни не забезпечують ефективне та інтенсивне виробництво. Сучасний стан основних засобів підприємств України відображений в табл. 1.

Таблиця 1

Показники, що характеризують стан основних засобів підприємств України за видами економічної діяльності за 2009-2010 роки

(за офіційними даними Державного комітету статистики України)[6]

	Станом на 01.01.2010 року			Станом на 01.01.2011 року			Відхилення
Види економічної діяльності підприємств	Первісна вартість необоротних активів, млн. грн.	Знос, млн.грн	% зносу	Первісна вартість необоротних активів, млн. грн.	Знос, млн.грн	% зносу	Первісна вартість, млн.грн.	Знос, млн.грн
Сільське господарство, мисливство, лісове господарство	3587,2	1774,3	49,5	113388	46278	40,8	109800,8	44503,7
Промисловість	772322	430331,8	55,7	1101199	693583	63,0	328877	263251,2
Будівництво	44806,3	23289	52,0	63113	31640	50,1	18306,7	8351
Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку	76386,1	21129,1	27,7	106254	34064	32,1	29867,9	12934,9
Діяльність готелів та ресторанів	10559,9	2928,5	27,7	31023	13466	43,4	20463,1	10537,5
Діяльність транспорту та зв’язку	1357725,1	1193954,6	87,9	3816055	3602879	94,4	2458329,9	2408924,4
Фінансова діяльність	4029,5	1273,9	31,6	54676	15684	28,7	50646,5	14410,1
Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям	409249	187569,6	45,8	798044	352430	44,2	388795	164860,4
Освіта	1561,7	501,3	32,1	72520	45336	62,5	70958,3	29464,8
Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги	5990,6	2227,2	37,2	62377	31692	50,8	56386,4	29464,8
Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту	20191,2	9113,8	45,1	270216	19916	7,4	250024,8	10802,2
Всього	2706408,6	1874093,1	69,2	6648861	4917565	74,0	3942452,4	3043471,9

Як бачимо з табл. 1, основні засоби підприємств та установ України різних видів економічної діяльності характеризуються значним ступенем зношення як у 2009, так і в 2010 роках. Так, найбільш застарілими є основні засоби підприємств сфери транспорту та зв’язку (відсоток зносу складає 94,4%), промисловості (63,0%), установ освіти (62,5%), охорони здоров’я (50,8%) та основні засоби підприємств сфери будівництва (50,1%). Найменший ступінь зносу основних засобів характерний для підприємств сфери надання комунальних та індивідуальних послуг, сфери культури та спорту (7,4%).

Такий вітчизняний науковець як Захарін С.В. розглядає процес фінансування оновлення основних засобів як важливу ланку системи управління, що зводиться до трьох варіантів. Перший з них ґрунтується на тому, що весь обсяг оновлення цих активів фінансується за рахунок власного капіталу. Другий з них заснований на змішаному фінансуванні оновлення основних засобів за рахунок власного й довгострокового позикового капіталу. Третій варіант передбачає оновлення їх винятково за рахунок фінансового кредиту (наприклад, за рахунок фінансового лізингу) [3, 22].

У процесі фінансування оновлення основних засобів одним з найбільш складних завдань є вибір альтернативного варіанта – придбання цих активів у власність або їх оренда. Вирішуючи дилему оренди (лізингу) або придбання у власність окремих видів матеріальних і нематеріальних цінностей, що входять до складу оновлюваних основних засобів, підприємствам варто виходити з переваг і недоліків орендних, лізингових операцій і обирати найбільш прийнятний та вигідний варіант.

Варто відмітити, що у світовій практиці не останню, а часто й вирішальну роль у здійсненні процесу оновлення устаткування належить амортизаційним відрахуванням. Це пояснюється перевагою амортизаційних відрахувань у порівнянні з іншими джерелами інвестицій: при будь-якому фінансовому стані підприємства амортизаційні відрахування мають місце і завжди залишаються у його розпорядженні. Проте, на нашу думку, амортизаційна політика, що проводиться сьогодні в Україні є недосконалою, про що свідчить наявність тенденції до збільшення ступеня зносу основних засобів. Ця проблема пояснюється невирішеністю ряду питань (недостатністю методичного забезпечення, відсутністю практичних напрацювань в Україні тощо), що не дозволяє амортизаційній політиці виконувати свої функції.

Отже, вивчення структури та стану фінансових джерел відтворення основних засобів підприємств України дозволили визначити альтернативні варіанти відтворення, якими є кредит та лізинг. Можна відмітити, що на нашу думку лізинг є найбільш перспективним фінансовим інструментом відтворення і має суттєві переваги перед кредитом. Також важливим джерелом оновлення основних засобів є амортизація, проте в Україні політика амортизаційних відрахувань характеризується низкою невирішених проблем, потребує вдосконалення та лібералізації державної податкової політики.

Список використаних джерел

1. Асмолова Г. Механізм регулювання відтворення основних засобів підприємств / Г. Асмолова // Економіст. – 2010. – № 7. – С. 24-27.

2. Ванькович Д.В. Аналіз фінансових джерел формування інвестиційних ресурсів в Україні / Д.В. Ванькович, Н.Б. Демчишак // Фінанси України. – 2007. – №7. – с. 72-84.

3. Захарін С.В. Удосконалення державної амортизаційної політики для стимулювання інвестиційної та інноваційної діяльності / С.В. Захарін // Проблеми науки. – 2009. – №10. – с. 20-27.

4. Пророк Р.В. Система податкового стимулювання інвестиційної та інноваційної сфер діяльності у промисловості / Р.В. Пророк // Проблеми науки. – 2009. – №9. – С. 9.

5. Федаш Г.В. Формування стратегії відтворення основних виробничих фондів підприємства / Г.В. Федаш // [гusnаukа.соm/2._SND_2007/Есоnоmісs].

6. Офіційний сайт Державного комітету статистики // [www.ukrstat.gov.ua].