Чурей Наталія Василівна,

Гудима Романа Романівна

Буковинський державний фінансово-економічний університет

Пріоритетні напрямки інноваційного розвитку України в сучасний умовах

Актуальність інноваційної моделі розвитку зумовлюється стрімким зростанням впливу науки та нових технологій на соціально-економічний розвиток, що відбувся протягом останніх років. Нові технології докорінно і швидко змінили структуру світової економіки. Але так як на сьогоднішній день зволікання або неспроможність України до здійснення структурної перебудови економіки відповідно до нового технологічного укладу не просто гальмує її розвиток, але й призводить до економічної деградації і відсуває її на периферію світових економічних процесів.

Інноваційний розвиток економіки притаманний всім розвинутим країнам світу, який є одночасно і фактором і результатом економічного піднесення країн. Його ефективність обумовлюється змістом відповідних інноваційних напрямків, що задовольняють потреби динамічного розвитку економіки [3,с.215].

Однією з основних перешкод України на шляху інноваційного розвитку є дефіцит фінансових ресурсів та значна обмеженість джерел фінансування інноваційної діяльності підприємств економіки України в сучасних ринкових умовах, що зумовлює актуальність дослідження фінансового забезпечення інноваційної діяльності підприємств в умовах трансформаційних процесів [4,с.111].

Україна має ще багато перешкод у розвитку інноваційної діяльності, одними з них є:

- недостатній рівень державного правового регулювання інноваційної діяльності;

- неможливість накопичення окремими суб'єктам господарювання коштів, що необхідні для здійснення масштабних інновацій;

- вкрай низький рівень державного фінансування інноваційної діяльності;

- слабка зорієнтованість інституційної, фінансової та банківсько-кредитної систем на підтримку інноваційного розвитку вітчизняної економіки [2, c.102].

Здійснення високотехнологічного прориву має забезпечуватись активною державною політикою, насамперед у напрямі розширення державно-приватного партнерства у сфері науки і інновацій з метою підвищення зацікавлення бізнесу щодо вкладення фінансових ресурсів (з доведенням частки таких ресурсів до 2-3% від загального обсягу фінансування наукової сфери) та посилення його відповідальності за ефективне використання інвестицій.

Пріоритетним завданням інноваційної політики має стати модернізація системи стратегічних пріоритетів інноваційного розвитку зі скороченням їхньої кількості та збереженням тих, в яких Україна має суттєвий науковий здобуток і перспективи. Доцільно використати практику країн Євросоюзу щодо впровадження спеціальних програм стимулювання малих і середніх підприємств, розвитку інноваційної інфраструктури за визначеними пріоритетними напрямами.

Необхідно розробити та запровадити комплексну систему фінансової підтримки інноваційної діяльності, зокрема щодо механізмів здешевлення кредитів і заохочення комерційних банків до активнішого кредитування інноваційних проектів, підвищення ефективності державної підтримки (бюджетного фінансування) інвестиційних та інноваційних проектів, відновлення системи податкових пільг, передбачених Законом України «Про інноваційну діяльність».

У межах цього слід повною мірою використати переваги апробованих моделей технологічних та наукових парків, усунувши штучні перешкоди на шляху їхньої діяльності [6].

Слід сприяти створенню спеціалізованих інноваційних фінансово-кредитних установ для фінансування інноваційної діяльності у регіонах, венчурних фондів інвестування інноваційної діяльності, тощо.

У той же час, важливо належним чином охороняти інтелектуальну власність. Потрібно розвивати державне стимулювання правової охорони результатів науково-технічної та інноваційної діяльності. Разом з тим, варто спростити процедуру отримання патентів.

Пріоритетами законотворчої діяльності в галузі активізації інноваційного попиту і трансферу технологій має бути, зокрема:

- прийняття нормативно-правових актів, що встановлюють чіткі умови участі ВНЗ і державних наукових установ у створенні малих інноваційних підприємств (впровадження пільгових умов їх заснування);

- впровадження справедливого розподілу доходів від використання інновацій між усіма учасниками комерціалізації технологій, створених за рахунок бюджетних коштів;

- визначення правових засад і механізмів передачі основних фондів державних наукових організацій і ВНЗ для створення інфраструктури трансферу технологій (бізнес-інкубатори, центри трансферу технологій тощо);

- впровадження однакових і прозорих процедурних норм щодо надання державної допомоги на проведення інноваційної діяльності підприємствам всіх форм власності й організаційно-правових форм створення [6].

Наслідками завершеності інноваційного процесу є якісні відмінності нової структури:

1. Зворотний зв'язок із зовнішнім середовищем, через який група управління змінами реалізує контролюючий вплив на етапі впровадження шляхом моніторингу реакції зовнішнього середовища та подання до нього інформації про внутрішні процеси та результати роботи.

2. Нероздільне функціонування start-up-групи з центром навчання - бізнес-школою чи тренінг-центром, основною функцією якого є актуалізація знань і підготовка фахівців.

3. Перетворення страху за висихання потоку “дарованих грошей” на тривогу за дефіцит ідей і згодом - необхідність підтримки інноваційного вхідного потоку [5].

На сьогодні для здійснення кроку на законодавчому рівні, щодо впровадження інновацій в галузях економіки України 2 лютого 2011 року №389 постановою КМУ було затверджено “Програми розвитку інноваційної діяльності в Україні”.

Виконання програми дасть змогу:

- забезпечити перехід на інноваційну модель розвитку економіки;

- використовувати капітальні вкладення переважно на придбання та устаткування для реконструкції та технічного переоснащення підприємств, оновлення основних фондів;

- підвищити ефективність механізму надання державної підтримки реалізації інноваційних проектів;

- забезпечити розвиток інноваційної інфраструктури [1,с.97-98].

Отже, можна зробити висновок, що вирішення питань, які гальмують інноваційні процеси, дасть змогу значно прискорити перехід економіки нашої держави на інноваційний шлях розвитку. Для реального запуску інноваційної моделі економіки потрібно створювати щось нове, а також держава повинна давати чіткі запити вченим і конструкторам і надавати фінансування для створення цих нових проектів, так як інноваційний тип економічного розвитку дедалі більше стає тим фундаментом, який визначає економічну міць країни та її перспективи на світовому ринку, також необхідно прорватися на світовий ринок високотехнологічної продукції, змоделювати ідеал організації життя громадян України, звертаючи увагу на сучасний стан ресурсного потенціалу і суспільства в цілому.

Література:

1. КМУ. Про затвердження Програми розвитку інвестиційної та інноваційної діяльності в Україні [текст]:постанова КМУ від 02.02.2011 р. №389 /КМУ//Офіційний вісник України -2011 - №28 ст.94-98.

2. Озерчук О.В. Роль державної фінансової політики у стимулюванні розвитку інновацій в Україні. [текст] / О.В. Озерчук// – 2007. - №8. – с. 99- 104

3. Попова В. Д. Інноваційний розвиток економіки України в умовах інтеграції: проблеми та перспективи [текст] / В. Д. Попова//Науковий вісник БДФА. – БДФА - Чернівці:Технодрук 2009 Вип.2 с.214-220.

4. Рассихіна В. Є. Управлінська оцінка фінансового забезпечення інноваційного розвитку економіки України [текст]/В. Є. Рассихіна// Формування ринкових відносин в Україні – 2011 №6 – с.109-114.

5. Клименко Ю. Інноваційна політика і ментальність [Електронний ресурс]. – Режим доступу://http://www.epravda.com.ua/columns/2011/08/12 /294676/.

6. Стріха М., Олексюк Б. Наука та інноваційний розвиток України [Електронний ресурс]. – Режим доступу://http://ukrslovo.org.ua/ukrayina/ nauka-i-osvita/nauka-ta-innovatsijnyj-rozvytok-ukrayiny.html.