Мордвінов С.І., Шадхін В.Ю., Скрипка Я.С.,

Гаркавенко С.М., Люта М.В.

Київський національний університет технологій та дизайну

Дослідження засобів побудови навчальних електронних підручників

Система освіти нашої країни набула досить значного досвіду використання засобів інформатизації і комп'ютерних технологій навчання. Реалізація багатьох із тих задач, які стоять даному етапі, неможлива без їхнього застосування.

У сучасних умовах інноваційного розвитку суспільства головним в організації освітньої діяльності є соціальна орієнтація на індивідуалізацію навчання, а також потреби студентів у творчій самореалізації за допомогою комп’ютерних технологій. Запровадження кредитно-модульної системи є важливим фактором стимулювання ефективної роботи викладача і студента, збільшення їх безпосереднього спілкування у процесі навчання.[1]

Серед педагогічних програмних засобів різного рівня складності, які застосовуються в останні роки, певне місце займають ті, які охоплюють значні обсяги матеріалів розділів навчальних курсів або повністю навчальні курси. Такі програмні засоби називаються "електронними підручниками".[2]

Такий тип програмних засобів характерно має гіпертекстову структуру навчального матеріалу, системи керування, розвинені мультимедійні складові, ознаки автоматизованих навчальних курсів, основні теоретичні положення створення і використання яких розроблялись близько тридцяти років тому.

Необхідність озброєння студентів уміннями безперервного самостійного набуття і поповнення своїх знань, підвищення їх дієвості та ефективності сприятиме організація індивідуалізації навчання студентів з використанням електронного підручника (далі ЕП) - навчального електронного видання з систематизованим викладом дисципліни (її розділу, частини), в якому рівнозначно та взаємопов'язано за допомогою відповідних програмних засобів існує текстова, звукова, графічна та інша інформація, що забезпечує безперервність і повноту дидактичного циклу процесу навчання, служить для групового, індивідуального або індивідуалізованого навчання, відповідає навчальній програмі та призначене для використання у навчальному процесі.[3]

Проблема, яка стосується структури електронного підручника, пов'язана із визначенням рівня складності методичної інформації, закладеної в підручник, та рівня її опрацювання. Застосування даних про знання, наукові теорії, відображені в підручнику, дасть можливість систематизувати навчальні курси та розглянути завдання електронного підручника з системної точки зору, що, зрештою, допоможе зробити його більш ефективним.

Інструментальні засоби загального призначення, що застосовуються в процесі проектування електронного підручника, як правило, забезпечує формування структури електронного підручника, уведення, редагування й форматування тексту (текстовий редактор), підготовка статичної ілюстративної частини (графічний редактор), підготовка динамічної ілюстративної частини (звукових й анімаційних фрагментів), підключення модулів, реалізованих із застосуванням інших засобів розробки.[4]

Рисунок 1. – Структура електронного підручника

Електронні підручники можна умовно розділити на чотири класи: енциклопедичні, інформаційні, навчальні та екзаменуючі (тестові). В даному випадку досліджується розробка тестового підручника.

Вербальна характеристика схеми курсу виглядає таким чином.

1. Вступ. Наводиться стисла характеристика курсу: для кого він призначений, що треба знати і вміти для успішного засвоєння, розклад, умови реєстрації.

2. Питання для самотестування.

3. Теоретичний матеріал у вигляді модулів, що закінчується контрольним запитанням для самоперевірки та проблемними запитаннями для індивідуальної та колективної роботи.

4. Практичні та лабораторні роботи, необхідні для якісного засвоєння курсу. Рекомендується здійснювати попередній допуск до цього типу занять, перевірити знання теоретичного матеріалу.

5. Довідкові матеріали з предметної галузі курсу (глосарій).

6. Творчі завдання, спрямовані на самостійне застосування раніше засвоєних знань, умінь і навичок; виконання проектів індивідуального характеру та в групах співробітництва.

7. Засоби спілкування студентів або учнів з викладачем та іншими студентами (електронна пошта, телеконференції, список розсилки, чат і ін.).

Для створення електронного підручника застосовуються традиційні алгоритмічні мови; інструментальні засоби загального призначення, засоби мультимедіа, гіпертекстові й гіпермедіа засоби.

Характерними рисами електронного підручника, створеного засобами прямого програмування є розмаїтість стилів реалізації (колірна палітра, інтерфейс, структура електронних підручників, способи подачі матеріалу тощо), складність модифікації й супроводу, більші затрати часу й трудомісткість, відсутність апаратних обмежень, тобто можливість створення електронного підручника, орієнтованого на наявну технічну базу.[5]

Рисунок 2. – Основні компоненти мультимедійного документа

Висновок

Таким чином зазначимо, що використання електронного підручника відкриває нові методи організації навчального процесу, розвитку навичок самостійної роботи та здібностей студентів. При обиранні засобів для створення електронного методичного матеріалу необхідно враховувати призначення й функції, вимоги до технічного забезпечення, імовірність модифікації, особливості застосування.

Література

1. Жук Ю. Можливості нової технології: Психолого-педагогічні проблеми використання засобів нових інформаційних технологій у навчальному процесі // Освіта. – 2003.– №34. – С.3.

2. Вовковінська Н. Про стан інформатизації освіти в Україні // Інформатика. – 2003. – № 21-24. –С.18-19.

3. Іванов В.Ф., Мелещенко O.K. Сучасні комп'ютерні технології і засоби масової комунікації: аспекти застосування. - Київ: ІЗМН. - 1996.

4. Козлов О.А., Солодова Е.А., Холодоз Е.Н. Некоторые -аспекты создания и применения компьютеризированного учебника // Информатика и образование, 1995. - п.З. - с. 97-99.

5. Гуржій А. Інформатизація освіти і проблеми створення комп’ютерних програмно-педагогічних засобів навчання // Освіта України. – 2003. – №23. – С.7,10.