Захарова М.В., Марченко Г.І., Люта М.В., Шадхін В.Ю

Київський національний університет технологій та дизайну

Криптографічні методи аутентифікації

При активному використанні інформаційних мереж виникають проблеми, пов’язані з інформаційною безпекою. Її ключовими напрямками є захист комерційної інформації при її передачах по каналу зв’язку, надійність довгострокового зберігання даних в електронному вигляді, контроль доступу до інформації, запобігання несанкціонованого доступу до інформації, ідентифікація користувачів.

Метою даної роботи є розгляд існуючих методів аутентифікації на основі як симетричних, так і несиметричних методів криптоперетворення.

Багато систем аутентифікації використовують для самої аутентифікації або представлення контексту доступу алгоритм шифрування з відкритим ключем RSA. Способи аутентифікації, засновані на RSA, зводяться до наступного алгоритму:

· система А генерує послідовність байтів, зазвичай випадкову, кодує її своїм ключем і посилає системі Ст.;

· система В розкодує її своїм ключем. Це можливо, лише якщо системи володіють парними ключами;

· системи тим або іншим способом обмінюються "правильними" значеннями зашифрованої посилки;

Аутентифікація SSH

Пакет є функціональною заміною програм rlogin/rsh і відповідного цим програмам демона rshd. У пакет входять програми ssh (клієнт) і sshd (сервер), а також утиліти для генерації ключів RSA і управління ними. ssh використовує RSA для прозорої аутентифікації користувача при вході у видалену систему. Крім того, ssh/sshd можуть здійснювати шифрування даних, передаваних по лінії під час сеансу зв'язку і виконувати ряд інших корисних функцій.[1]

Сервер зберігає список відомих загальнодоступних ключів для кожного з користувачів, де позначає домашній каталог користувача.

Коли з видаленої системи-клієнта приходить запит на аутентифікацію, sshd запрошує прилюдний ключ. Якщо отриманий ключ збігається із значенням, що зберігається у файлі, для цієї системи, сервер генерує випадкову послідовність з 256 біт, шифрує її прилюдним ключем і посилає клієнтові. Клієнт розшифровує посилку своїм особистим ключем, обчислює 128-бітову контрольну суму і повертають її серверу.[1] Сервер порівнює отриману послідовність з правильною контрольною сумою і приймає аутентифікацію в разі збігу (Рисунок 1). Теоретично контрольні суми можуть збігтися і в разі неспівпадання ключів, але ймовірність такої події вкрай мала.

Рисунок 1. − Аутентифікація SSH

Аутентифікація Lotus Notes

Система групової роботи Lotus Notes також використовує для аутентифікації відкритий ключ. При створенні облікового запису користувача генерується 621-бітовий приватний і відповідний йому прилюдний ключі. Прилюдний ключ розміщується в доменній адресній книзі (Рисунок 2). Приватний ключ піддається шифруванню закритим ключем, який потім запрошується у користувача як пароль, і зберігається в ідентифікаційному файлі.

Аби аутентифікуватися в системі, користувач повинен вказати ідентифікаційний файл і набрати пароль, який дозволить розшифрувати приватний ключ, що зберігається у файлі.[2] Після цього всі пакети, якими користувач обмінюється з сервером Notes, забезпечуються цифровим підписом на основі цього ключа. Сервер може перевірити автентичність підпису, використовуючи прилюдний ключ, що зберігається в його адресній книзі.

Рисунок 2. − Аутентифікація в Lotus Notes

В результаті роботи досліджено методи, засновані на криптоалгоритмі RSA і інших алгоритмах шифрування.[1] Ці методи вирішують проблему порушення безпеки між довіреними системами, тобто зловмисник, що проник в довірену систему не дістає доступу до приватних ключів і не може використовувати їх для власних цілей. Шифрування приватного ключа паролем декілька ускладнює здійснення такої операції, але в цьому випадку зловмисник може здійснити словесну атаку. Проте, як вже говорилося раніше, це є практично неминучою розплатою за дозвіл автоматичної реєстрації в декількох системах. В той же час криптографічні методи практично усувають небезпеку імітації довіреної системи шляхом підміни мережевої адреси і значно збільшують надійність інших методів аутентифікації.

Література:

1. Панасенко С. Алгоритмы шифрования – Санкт-Петербург: БХВ-Петербург, 2009 – 577 с.

2. Шнайер Б. Прикладная криптография. Протоколы, алгоритмы. – М.: Триумф, 2002.