Історія /3. Історія науки і техніки
Курбатська О.І.
Державна наукова
сільськогосподарська бібліотека, м. Київ
Професор Ф. Ф. Ейснер –
засновник наукового центру з розведення та селекції у скотарстві
На сучасному етапі розвиток зоотехнічної
науки в Україні залежить від діяльності неформальних творчих об`єднань, зокрема
наукових шкіл та центрів, які на принципах традиційності та спадкоємності
поколінь здійснюють суттєвий внесок у становлення й розвиток наукових основ
тваринництва. Один із найбільш авторитетних наукових центрів з проблем
розведення та селекції у скотарстві засновано у другій половині 60-х років ХХ
ст. на базі Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України
талановитим вченим, доктором сільськогосподарських наук, професором,
членом-кореспондентом ВАСГНІЛ Федором Федоровичем Ейснером (1916–1986).
Основні наукові напрями та традиції, сформовані
вченим, розвинуто його учнями та послідовниками. Завдяки високому професійному
рівню, неординарним педагогічним якостям вченого в науковому центрі виховано 40
науковців, 4 із яких в подальшому стали академіками та членами-кореспондентами
НААН, 9 докторами, провідними вченими у галузі тваринництва.
Програма діяльності наукового центру
багатопланова і включає низку найбільш актуальних проблем розведення та
селекції сільськогосподарських тварин: теорія породи та її структуризація
(генеалогічний аналіз, внутріпородні типи, лінії та родини); методи розведення
(чистопородне розведення, схрещування, гетерозис, інбридинг, добір, підбір);
основи удосконалення існуючих та виведення нових порід великої рогатої худоби;
племінна справа; запровадження великомасштабної селекції; моделювання
селекційного процесу; перспективне планування в тваринництві; генетичні основи
селекції; організаційно-технологічні аспекти розвитку скотарства; оцінка
племінної цінності тварин та їх раціональне використання; проблеми
акліматизації худоби; збереження генофонду порід; індивідуальний розвиток
сільськогосподарських тварин та управління ним; зв`язок екстер’єрно-конституціональних
особливостей худоби із продуктивністю.
Зокрема, такий важливий напрям, як
удосконалення існуючих та виведення нових порід знайшов розвиток зусиллями
В. П. Бурката, М. Я. Єфіменка, С. Ю. Рубана, В. С. Козиря,
Д. А. Волкова та ін. Так, доктором сільськогосподарських наук,
професором, академіком В. П. Буркатом розроблено концепцію
селекційного перетворення генофонду порід, всебічно розкрито феномен породи,
введено до наукового обігу поняття «синтетична популяція» і «синтетична лінія»,
запропоновано авторські моделі та схеми організації селекційно-племінної роботи,
започатковано новий напрям – біотехнологічну селекцію. Учений
є співавтором українських червоно- та чорно-рябої, червоної та бурої молочних,
а також української, волинської, поліської та південної м`ясних порід [1].
Основними напрямами діяльності доктора
сільськогосподарських наук, академіка В. С. Козиря є розробка питань комплексної
системи відтворення поголів’я, програми інтенсифікації скотарства, маловитратні
технології вирощування м’ясної худоби, технологічні елементи у молочному
скотарстві, методики виготовлення преміксів тощо. Він є співавтором української
м’ясної породи великої рогатої худоби, дніпропетровського зонального молочного
типу червоної степової худоби.
Доктором сільськогосподарських наук,
членом-кореспондентом М. Я. Єфіменком розроблено програми селекції
молочної худоби на державному та регіональному рівнях, вдосконалено основи
планування та організації племінної справи у скотарстві, обґрунтовано ефективні
методи оцінки плідників, запроваджено генетичні методи селекції молочної худоби.
Він є співавтором української чорно-рябої молочної породи та її структурних
формувань [2].
У створенні південно-східного внутріпородного
типу червоно-рябої молочної породи активну участь брав доктор
сільськогосподарських наук, член-кореспондент С. Ю. Рубан. Він
запропонував новітні методики оцінки успадкування ознак та реалізованого
генотипу тварин, зокрема варіанти методів коваріаційного та дисперсійного
аналізу для оцінки реакцій середовищної чутливості у тварин до коливань
екзогенних факторів; прогнозування надоїв з використанням коваріаційних
матриць, лінійну оцінку екстер’єру тощо [3].
У розробку теоретичних аспектів
великомасштабної селекції, впровадження генетико-популяційних методів визначення
племінної цінності, добору, підбору й оцінки типу будови тіла молочної худоби, вдосконалення
методичних підходів до управління генеалогією породи, моделювання
селекційно-генетичних процесів у популяціях тварин значний внесок зробив доктор
сільськогосподарських наук, доктор економічних наук, професор В. І. Власов.
Він один із фундаторів основ класифікації й обробки селекційно-генетичної
інформації з використанням сучасної електронно-обчислювальної техніки. За його
керівництва розроблено автоматизовані системи оцінки бугаїв-плідників за якістю
потомства, підбору пар «на замовлення», бонітування великої рогатої худоби, а
також комп’ютерну систему формування і ведення банку даних бугаїв-плідників
молочних порід [4].
Доктор сільськогосподарських наук В. В. Мирось
удосконалив методику оцінки генотипу плідників, використання інбридингу та
гетерозису в племінному та товарному тваринництві. Значну увагу приділяв
розробці прогресивних технологій виробництва тваринницької продукції, молока та
яловичини, поліпшенню племінної роботи в скотарстві на базі широкого
використання електронно-обчислювальної техніки [3].
Основними напрямами наукової діяльності
доктора сільськогосподарських наук В. М. Макарова є вивчення й
розробка методів удосконалення існуючих та створення нових порід, типів і ліній
великої рогатої худоби; виведення високопродуктивних популяцій чорно-рябої
худоби з власною племінною базою та генеалогічною структурою. Учений є одним із
співавторів української чорно-рябої молочної породи [3].
Питання розведення та селекції молочної худоби, зокрема симентальської,
знайшли розвиток у дослідженнях В. О. Абаньшина, Р. В. Головенка,
Л. І. Данильченка, М. І. Сасіна, О. А. Мороза та
ін. Їх зусиллями представлено порівняльну характеристику внутріпородних типів
симентальської худоби в УРСР, розроблено параметри тварин бажаного типу для
племзаводів, запропоновано методи удосконалення заводських стад, вивчено та
оцінено ефективність використання бугаїв-плідників, завезених із різних країн і
зон в роботі з симентальською породою на Україні.
Становленню та розвитку м’ясного скотарства сприяли
дослідження Г. Д. Чалої, М. В. Джіоєва,
В. Г. Данильченка, І. Ш. Тамаєва,
Л. П. Рєзніченко, які розробили питання акліматизації тварин
зарубіжних порід, ефективності їх схрещування з місцевою худобою, оцінки
племінних тварин та їх раціонального використання, цілеспрямованого вирощування
молодняку, інтенсивного відтворення стада та оцінки м’ясної худоби, вивчення
залоз внутрішньої секреції та гормональної діяльності тварин тощо [2].
Вивчення та розробку нових методів
удосконалення існуючих та створення нових порід, типів і ліній коней;
організацію племінного, робоче-використального та спортивного конярства;
запровадження енергозберігаючих маловитратних технологій вирощування коней
верхових, рисистих та ваговозних порід в Україні здійснював доктор
сільськогосподарських наук Д. А. Волков. Він є співавтором
української верхової породи коней [3].
У розвиток теоретичних основ селекції у скотарстві суттєвий внесок зробила
доктор сільськогосподарських наук О. П. Полковникова. Запропонувала
ефективні методи оцінки плідників за якістю потомства, теоретично обґрунтувала
значення ввідного схрещування у практиці розведення порід великої рогатої
худоби. Одним із найбільших здобутків вченої є обґрунтування взаємодії «генотип
– середовище», що дає змогу достовірно прогнозувати продуктивні якості молочних
стад [2].
Проблеми вдосконалення порід овець, зростанням ефективності добору тварин
за комплексом ознак, використання математичних моделей росту молодняку з
урахуванням їх генотипу та рівня годівлі знайшли відображення у дослідженнях
кандидата сільськогосподарських наук І. А. Помітуна.
Такий важливий напрям наукових досліджень вченого, як розробка основ
перспективного планування був продовжений дослідженнями
О. Ф. Бабанського, Ю. Я. Білогурова та ін. Зокрема, вченими
розроблено методи перспективного планування племінної роботи з великою рогатою
худобою в зоні діяльності державних племінних станцій.
Таким чином, Ф. Ф. Ейснером
та заснованим ним науковим центром зроблено значний внесок у розвиток теоретичних
та методологічних основ вітчизняної зоотехнії. Програма діяльності наукового
центру включала такі напрями, як розвиток теорії селекційно-генетичного
вдосконалення існуючих та виведення нових порід сільськогосподарських тварин, актуалізація
проблеми оцінки та раціонального використання племінних тварин, запровадження
великомасштабної селекції, моделювання селекційного процесу, розробка основ
перспективного планування тощо.
Література
3.
Вчені-селекціонери у тваринництві / УААН; наук. ред. М. В. Зубця,
В. П. Бурката. – К.: Аграрна наука, 1997. – 249 с. – («Українські
вчені-аграрії ХХ століття»; кн. 1).
4.
Вчені у галузі тваринництва / наук. ред. Г. О. Богданова,
В. П. Бурката. – К.: Аграрна наука, 1999. – С. 81-82. – 423 с. – («Українські
вчені-аграрії ХХ століття»; кн. 2).